Фото: УНІАН
Ведучий Вадим Карп'як почав розмову з результатів дослідження Фонду "Демократичні ініціативи" та Центру Разумкова, проведеного у грудні 2022 року: "Якщо в 2021 році 64% українців вживали українську в повсякденному житті, то в 2022 таких людей стало вже 71%. Тобто зростання на 7% вживання української мови в побуті. До речі, за цей же час рівень вживання російської знизився майже на 10 відсотків. Українізація крокує мапою України, але натрапляє на підводні камені. Десь та й зашпортаємося, про що свідчать постійні мовні скандали, які здебільшого виникають у соцмережах. Чому далі виникають ці мовні скандали, на які Росія завжди робила ставку?"
Психологиня Катерина Гольцберг переконана, що різні люди мають різну мотивацію: "Коли ми починаємо це обговорювати з різними людьми, ми наче говоримо про одне й те саме, але через первинну інакшу мотивацію не можемо порозумітися. Можливо, потрібно створювати цю мотивацію. На запитання про те, навіщо вивчати українську, людина можна знайти різні відповіді: через те, що я українець, через те, що в моєму закладі не приймається, що я не розмовляю українською, чи через те, що я хочу передати дітям. Це дуже різна мотивація. Мені здається, що ми сваримося саме через мотивацію".
Фахівчиня з протидії дезінформації Оксана Мороз звернула увагу на роль російської пропаганди у мовному питанні: "У нашому суспільстві цієї проблеми ніколи не було, але Росія її штучно створила і наводнила інформаційне поле різноманітними аргументами, які через надзвичайно велику кількість повторень з різних рупорів вклалися на підсвідомості. І коли виникає будь-який скандал, коли людина бачить хоча б якийсь відголосок того, що щось іде проти її позиції, вона починає емоційно включатися і в неї на підсвідомості виникають всі ці аргументи. Гадаю, якби кожна така людина заспокоїлася і подумала, то усіх цих дискусій стосовно мови не було б. Тому що це проблема, яка не має аргументації. Хто коли утискав російську? Такого не було. Навпаки, тільки українську утискали. Водночас варто зауважити, що ми перебуваємо на перехідному етапі. Тобто коли багато людей, які спілкувались російською, споживали російський контент, зараз мігрують до всього українського. У цьому процесі вони наштовхуються на дуже багато моментів, які в нашому суспільстві ще не до кінця відрегламентовані. Наприклад, стандартні скандали, які у нас виникають з викладачами чи вчителями, котрі розмовляють російською мовою. Або рекомендують, наприклад, російську літературу для вивчення. І це обурює людей абсолютно закономірно. І кожен раз на це можна подивитися з різних поглядів. З одного боку, кажуть, апелюючи до старих російських наративів: "Якщо ви мені забороняєте говорити, викладати російською, ви мене утискаєте". З іншого боку, ми говоримо про абсолютно системоутворюючі речі: "Ти перебуваєш в Україні, ти маєш говорити українською на своєму робочому місці".
Ведучий Вадим Карп'як нагадав, що закон встановлює вимоги до спілкування на робочому місці, але не обмежує використання будь-якої мови в приватному просторі: "У побуті всі вільні говорити як завгодно. У публічному просторі є вимоги закону. Але тут є дуже багато дратівливих і дуже тонких моментів. Є люди, які не можуть чути російську через те, що з нею пов'язаний дуже травматичний досвід: люди, які були в полоні, люди, яких катували російською. Очевидно, що довкола не всі україномовні, і можна почути російську від когось, і це може спровокувати негативну реакцію".
Психологиня Катерина Гольцберг пояснила, як діяти у таких ситуаціях: "Тут все залежить від темпераменту самої людини, але ми маємо право говорити про це. Якщо людина мені знайома, приміром, це мій викладач, я маю сказати про те, що мені некомфортно: будь ласка, якщо можна, продовжуйте українською чи давайте мені літературу українську або світову. Але також ми маємо знати, що будемо робити далі, якщо людина нам відмовить. Якщо цей конфлікт вже стався, він вимагає дуже потужного власного бекграунду для того, щоб його витримати. Не у всіх він є. І люди іноді ображаються, чи впадають в істерику, чи щось роблять не дуже добре. І тоді вже спрацьовує інше — не будемо виконувати її побажання, тому що це, мовляв, істерична людина".
Фахівчиня з протидії дезінформації Оксана Мороз зауважила, що часто люди, які говорять російською, не розуміють цього причинно-наслідкового зв'язку: "Поряд дійсно може бути людина, яка дуже травмована цим. І мені видається, що якщо б ми сфокусувалися на цьому і почали розжовувати суспільству, то люди не робили б провокацій в інформаційному просторі. Тому що зараз ми бачимо штучно створену Росією проблему, яка постійно Росією ж підживлюється в інформаційному полі".
Ведучий Вадим Карп'як зауважив, що українська мова за час свого існування пережила безліч заборон — Валуєвський циркуляр, який забороняв друк книжок українською, Емський указ, який забороняв використання мови в школі, церкві, газетах, журналах, науці, офіційно-діловій сфері, в публічних виступах і театрі, також забороняли хрещення українськими іменами і переклад російських книжок українською, навіть український текст під нотами.
Фахівчиня з протидії дезінформації Оксана Мороз наголосила на штучності насадження російськомовності серед українців: "Це робилося роками і десятиліттями Росією, це було задовго до появи інтернету та соціальних мереж. Тобто це постійно підживлювалося, і не тільки за часів незалежності України, а й раніше. Це штучно створена проблема, яка зацементована і відгукується у нас. Нам потрібно перекривати багатьма шарами і багатьма роками те, що робила Росія".
Психологиня Катерина Гольцберг звернула увагу, що для вкорінення будь-якої звички потрібен час: "Раніше вважали, що це 21 день, але останні дослідження кажуть, що на здобуття звички потрібно 12 тижнів. Якщо ми 12 тижнів будемо говорити певною мовою, це увійде в звичку і далі буде легше. Тому треба тільки почати".
Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду "Відродження" у межах проєкту Радіо Культура "ППО. Протипанічна оборона". Матеріал відображає позицію авторів і не обов'язково збігається з позицією Міжнародного фонду "Відродження".
(3).jpeg)
