На фото: український безпілотник «Київська Русь» Фото: dev.ua
— Як би ви оцінили прогрес українських виробників дронів протягом останніх років?
— Прогрес ми бачимо в тому, що є прильоти у Москві, інших містах, прильоти у місцях ухвалення рішень супротивника, по їхній техніці тощо. Це показує, що наші розробки та рішення можуть фактично робити дива, а раніше це не було трендом. Росіяни завжди хизувалися своєю системою ППО, говорили, що війна ніколи не прийде на їхню територію. А ми вже це побачили і по водних та повітряних дронах, які атакують навіть Кримський міст, що, за словами росіян, був найзахищенішим об’єктом у світі за системами ППО та РЕБ. Питання в тому, що цей процес треба серйозно масштабувати. Зараз це наші точкові акції, в той час як противник має змогу робити їх не точково, а масовано. Це є проблемою для України, але вона у стадії вирішення. Думаю, до кінця року ми побачимо вже стратегічно сплановані, масовані атаки різними типами дронів.
— Наскільки далекою може бути далекобійність українських дронів — 1000 км чи може 8000 км, для того щоб вражати бази на Далекому Сході також?
— Прогрес є. Ми робимо такі дрони. Питання не в тому, куди він долетить, а в тому, наскільки точно вразить ціль. Літак може полетіти і на 1000, і на 2000 км. Головне, щоб на кінцевій точці дольоту він ударив або за координатами, які надає супутник, або його доведе до цілі пілот на руках. Тобто головне — це враження. Тому що просто летіти і десь щось там зробити — це не наш стиль, це вже пройдений етап. Пригадуєте, як на початку наші дрони долітали до якоїсь площі і там їх збивали засоби ворожої ППО, або вони потрапляли під дію РЕБ противника. Зараз стоїть завдання точного враження, і для цього потрібні системи, які працюють на штучному інтелекті. Або ж це можуть бути більш дешеві системи, так звані "роївські" технології. Коли з десятка "пташок" одна-дві поцілили і вразили ворожий об’єкт величезної вартості. Зараз спокійно можна долітати до Москви. Але твої розробки мають випереджати їхні системи протидії. До того ж ми не варвари, щоб цілити кудись і вбивати мирних людей та дітей. Нам потрібно бити чітко, тому що ми воюємо з конкретними керманичами, які ведуть війну проти України. Ми маємо бити по об’єктах ухвалення рішень, військових об’єктах, що завдають шкоди Україні, по військовому потенціалу Росії. Отже, долетіти — не проблема, а вразити точно — це є виклик. Над цим усі працюють і вирішують питання.
Валерій Боровик. Фото: stv.detector.media
— У чому секрет і популярність турецьких та американських БПЛА, зокрема байрактарів? Чи треба Україні вигадувати ще крутіші розробки?
— Україна може робити все. Питання у фінансуванні та термінах виготовлення. Байрактар не настільки унікальний продукт. Ми знайомилися з ними і працювали ще до війни, навіть думали про один зі спільних проєктів, бо ми вже тоді робити "Ятагани". Частково байрактари нам допомогли на початку війни, коли росіяни ще не вміли з ними боротись. Зараз байрактари фактично не працюють, тому що їх нормально збиває система ППО. На початку вторгнення було втрачено багато байрактарів внаслідок збивання не лише росіянами, а й нашими системами ППО через певну неузгодженість у польотах. До того ж тоді діяв "кріт", який був причетний до байрактарів і працював на РФ. Байрактар — це великий літак-безпілотник, він зроблений оптимально і ціна непогана. Але зараз не той час війни, щоб використовувати байрактари, вони легко збиваються. Це ж стосується і великих американських дронів. До речі, нам їх не поспішають передавати, тому що американці бояться, щоб їхні технології потрапили до ворога. Наші літаки типу байрактар мають з’явитися. Але зараз концентрація уваги не на літаках великого типу, які добре видно системам ППО, а на інших дронах. Зокрема, ми робимо дрон "Київська Русь" і прагнемо, щоб він не був таким помітним для систем ППО, а йшов за іншими моделями керування та вражання цілі. Цих дронів треба робити дуже й дуже багато.
— Як би ви оцінили взаємодію українських виробників дронів із державою?
— Дуже позитивну і трендову роль виконує Міністерство цифрової трансформації. Це "Армія дронів". Але існують процедури, які потрібно стовідсотково змінювати. Є рішення, які дозволяють швидку постановку на озброєння, але водночас є внутрішні розпорядження Генштабу та певні структури, які працюють за старими принципами, тому сертифікація, тестування відбуваються досить повільно. Наприклад, останній кейс з нашими БПЛА "Оса", а також "Відсіч", це дрон, який літає на 40 км і носить 2,5-3 кг. Маємо купу замовлень від морських піхотінців, тероборони, десантно-штурмових військ тощо. Але ми три з половиною місяці проходимо всі процедури постановки на озброєння, накази, заводські випробування тощо. Це все кардинально потрібно змінювати, щоб ішли максимум тижні, а не місяці.
