"Брати Гадюкіни". Концерт в Івано-Франківську. 1990 рік / Фото: suspilne.media
"Всьо чотко і все буде чотко. Це основний постулат книги і він до цього веде читача, що вір у себе і все вдасться, все буде круто!"
Юрію, чи можна тебе привітати з тим, що твоє дітище вже зовсім скоро побачить світ?
Думаю, можна вітати, адже передзамовлення йде повним ходом, книга вже фактично пішла в друк. Так що чекаємо з нетерпінням.
Ти писав цю книгу чотири роки?
Навіть більше, я думаю. Я почав збирати матеріали років, мабуть, шість тому. Пішло десь два роки на збір інтерв’ю, якихось архівів, вирізок із газет, божевільної кількості матеріалу. А вже почав писати, коли плюс-мінус зібралось достатньо інформації. Мабуть, чотири роки, може, трохи більше.
"Це така міфологія свого роду, це рок-н-рол у чистому вигляді і це шлях рок-зірки"
А як у тебе виникла ідея, з чого почав збирати інформацію для книги?
Загалом це ідея не нова. Мені не один раз в інтернеті траплялись запити: "Було б класно видати книгу про "Кузю", почитати про нього!" Тому що ті, хто люблять "Гадюкіних", вони знають, що там була якась божевільна історія загалом групи і самого Сергія. Я приблизно це знав, але коли прочитав його ЖЖ, трішки вник в історію його життя, то зрозумів, що це дуже-дуже хороший матеріал для книги. Тому що це така міфологія свого роду, це рок-н-рол у чистому вигляді і це шлях рок-зірки, про який можна розказати.
Я впевнений, що там сила-силенна рок-н-рольних історій, тому що в нас "Брати Гадюкіни" бували в ефірі. Щось вони спростовували, щось підтверджували, а про щось казали, не можемо ні підтвердити, ні спростувати. Хотів запитати, чи був момент, коли ти такий: "Серйозно? І таке було?"
Частина матеріалу навіть не потрапила в книгу через його, скажімо так, пікантність. Насправді самі трагікомічні історії пов’язані з наркотиками, все ж таки. Бувало таке, що хлопці не могли навіть виступати через це нормально. Це була середина 90-их. Я не впевнений, що про це можна в ефірі.
.jpg)
Автор книги й музикант Юрій Рокецький / Фото Світлани Благітко з особистого архіву Юрія Рокецького
"Ця група — це, напевно, найяскравіший приклад відомого девізу "Sex & Drugs & Rock & Roll". Повірте мені, вони сповна це відчули в період свого гастрольного життя. І з цим, власне, пов’язано багато байок, історій"
Мені здається, це літопис. Ми ж нікого не закликаємо й кажемо, що наркотики — це шкідливо для здоров’я і їх не можна вживати за законодавством України.
Так, звичайно. Просто ця група — це, напевно, найяскравіший приклад відомого девізу "Sex & Drugs & Rock & Roll". Повірте мені, вони сповна це відчули в період свого гастрольного життя. І з цим, власне, пов’язано багато байок, історій. Не знаю, наскільки вони правдиві, але ми їх і подаємо як міфологію свого роду. Але є й таке, що на сто відсотків дійсно знаємо, що відбувалось. А щось таке більш як легенди, тому треба читати.
Як би ти трьома словами охарактеризував Сергія Кузьмінського?
Яскравий, з почуттям гумору і світлий.
"Там буде дуже багато фотографій, будуть QR-коди з посиланнями на рідкісні репетиційні моменти, відеозаписи. Одним словом, це не тільки біографія, це й каталог творчості, це ретельне дослідження пост-гадюкінського періоду "Кузі", коли він писав альбоми електронної музики"
А з ким саме ти говорив і брав інтерв’ю? Точно ж були дуже різні коментарі з приводу Сергія і його життя, та й взагалі гурту "Брати Гадюкіни"? Можливо, там теж був відгук, який тебе приголомшив?
З дуже багатьма людьми було важко вийти на контакт, тому що оточення Сергія дуже специфічне. Навіть з тим же Сашою Ємцем, на жаль, уже покійним, тобто "Шулею", який придумав назву гурту, мені було дуже важко зустрітись. Десь це тривало рік, поки вдалось нарешті поговорити. Але, наприклад, мене розчулило, коли ми записували інтерв’ю з Пашею Крахмальовим, він в кінці просто не витримав і розплакався, коли ми говорили про Сергія, особливо про його останні тижні життя. Тому там було дуже багато різних історій карколомних, за деякими я їздив дуже далеко. З кимось передомовлявся, з кимось зустрічався по кілька разів, уточнював інформацію. Тобто це була дуже складна робота і, чесно кажучи, я з одного боку радий, що вона закінчилась, саме ось ця громіздка підготовча робота, а з іншого боку щасливий, що воно все вже склалось в книжку, відредаговано. Там буде дуже багато фотографій, до речі, навіть які опубліковані вперше, будуть QR-коди з посиланнями на рідкісні репетиційні моменти, я знайшов, наприклад, унікальний запис репетиційних матеріалів, які раніше не публікувались, відеозаписи. Одним словом, це не тільки біографія, це й каталог творчості, це ретельне дослідження пост-гадюкінського періоду "Кузі", коли він писав альбоми електронної музики. До речі, теж дуже цікаві й, як на мене, дуже несподівані. Бо ті, хто люблять "Гадюкіних", точно не чекали від "Кузі", наприклад, альбомів трансу, який він мішав з українським фолком, з дабом, з реггі і т.д. Це дуже цікаво, особисто мені було в кайф працювати з цим.
Одним словом, ти можеш сказати, що всьо чотко?
Так, всьо чотко і все буде чотко. Це основний постулат книги і він до цього веде читача, що вір у себе і все вдасться, все буде круто!
