Звідки з’явилася практика грошових поборів з батьків
Збір грошей з батьків у садочках і школах "родом" з 90-тих, коли і центральний, і місцеві бюджети переживали дефіцит, і грошей справді не вистачало. У ті часи батьки узагалі часто здавали гроші безпосередньо вихователям або директору й не контролювали їхні витрати. Сьогодні принаймні утворені батьківські ради, які цілком контролюють видатки з батьківського фонду. Проте традиція добровільних пожертв нині вже настільки укорінилася в дитячих садочках, що на практиці ухилитися від сплати внеску непросто. Причому, тиск створюється не так керівництвом закладів, як самими батьківськими радами. Відтак, частина батьків здають гроші лише із тих міркувань, аби до їхніх дітей не було особливого ставлення.
Що треба знати всім батькам
Якщо запропонували здати "на шпалери", фарбу чи утеплення, слід пам’ятати два факти. Перший – якою б сильною не була традиція збору грошей з батьків – такі внески можуть бути лише добровільними та благодійними. Й другий – сьогодні не 90-ті, й дитячі заклади освіти цілком фінансуються із місцевих бюджетів.
Адже, на практиці часто складається парадоксальна ситуація – з зібраних батьками грошей оплачуються статті видатків, на які насправді садочку виділяються гроші. Закупівля миючих та гігієнічних засобів, канцелярських товарів та меблів, встановлення обладнання й устаткування, заміна вікон або проведення поточних ремонтних робіт закладається у місцевий бюджет і передається на баланс закладів. Але керівництво садочків як мінімум не акцентує на цьому увагу, а нерідко й заохочує батьківські ради фінансувати ці напрямки з власного фонду.
В Інтернеті можна знайти історії, що з батьківського фонду були оплачені навіть штрафи за порушення садочком пожежної безпеки. Тобто, садок наражав дітлахів на небезпеку, і ще й оплачував свої порушення батьківським коштом.
Хто насправді є власником дитсадка
Потрібно запам’ятати ключову річ – оплачувати ремонт та здійснювати ремонтні роботи повинні не батьки і не вихователі, а власник дитячого навчального закладу. Власником більшості дитячих садочків є територіальні громади, чий бюджет вже сформований громадянами, які заплатили податки. І чий бюджет вже передбачає здійснення всіх необхідних робіт. Відтак, найперше, що потрібно зробити батькам, які сумніваються в необхідності додатково оплачувати ті чи інші видатки садочків, це звернутися із запитом до місцевого відділу освіти.
Керуючись законом про доступ до публічної інформації, слід запитати, яке фінансування передбачене на дитячий садок у поточному році і на що саме передбачені кошти. Не зайвим буде також одержати відомості про те, що було профінансовано у попередні роки. Власне, маючи ці документи, можна буде аргументовано поцікавитися у керівництва закладів, навіщо оплачувати статті видатків, які і так фінансуються місцевим бюджетом.
Проте запитом про інформацію взаємодію з місцевою владою обмежувати не варто. Добробут садочка визначається органом місцевого самоврядування, який вирішує, що і в якому обсязі профінансувати. Відтак, значно ефективніше з боку батьківської ради було б не збирати гроші з батьків, а разом з навчальним закладом заздалегідь звернутись до відділу освіти з переліком необхідних робіт.
Сьогоднішнє законодавство дає можливість співфінансувати капітальний ремонт з бюджетів різного рівня. Участь у ньому можуть узяти як органи місцевого самоврядування, так і обласна державна адміністрація. Місцева рада повинна створити й представити відповідний проєкт під державне фінансування. Але найпершу роль мають виконати громадяни – вибрати саме таку зацікавлену на ініціативну місцеву владу.
Ілюстративне фото - з відкритих джерел
