"Становище письменника і журналіста – тест на демократичність суспільства" – Остап Сливинський

"Становище письменника і журналіста – тест на демократичність суспільства" – Остап Сливинський

3-го березня – Всесвітній день письменника. В Україні стартував медіапроєкт "Люди з порожніх стільців" (#EmptyChairPeople), присвячений письменникам і журналістам України та світу, яких переслідують через їхні політичні переконання. Цей проєкт реалізовують медіа “Читомо” та Український ПЕН за сприяння Національного фонду на підтримку демократії (NED). ЧленПЕНу, письменник Остап Сливинський в ефірі Українського радіо поділився думками, чому суспільство має захищати письменників та журналістів від переслідувань

0:00 0:00
10
1x
Програма:
Ведучі:

"Люди з порожніх стільців" – це варіація акції солідарності з тими письменниками чи журналістами, хто зараз в ув'язненні, а порожній стілець символізує відсутність цих людей, пояснює Остап Сливинський. За останні роки багатьом українським заручникам Кремля вдалося повернутися з ув’язнення, не в останню чергу, завдяки громадському суспільству, громадським організаціям, в тому числі, і ПЕН долучився. Серед них - письменник та режисер Олег Сенцов, релігієзнавець Ігор Козловський, письменник та журналіст Станіслав Асєєв. "Всі вони дуже важливі для нас. Не тому, що вони віч-на-віч зіткнулися з цією репресивною системою, але і завдяки тому, що вони можуть і хочуть передати свій досвід, дуже цінний досвід спротиву особистості проти системи. І ми не маємо права забувати, що досі десятки письменників, журналістів, особливо журналістів і активістів кримськотатарського походження, були ув’язненні незаконно. Утримуються органами держбезпеки Росії. І всі вони потребують, щоб ми про них знали, говорили, добивалися їх звільнення. Тому, в межах проекту буде підсерія матеріалів про кримськотатарських журналістів і активістів", – розповідає Сливинський.

Нагадаємо, у російських тюрмах та на території окупованого Криму за політичними мотивами утримується 99 громадян України. Серед них  76 кримських татар, з-поміж них – 8 громадянських журналістів: Сервер МустафаєвТимур ІбрагімовМарлен АсановСейран СалієвРемзі Бекіров, Руслан СулеймановОсман АріфмеметовРустем Шейхалієв і Амет Сулейманов.

Остап Сливинський переконаний, що абсолютною передумовою того, щоб письменник міг робити свою роботу, є  свобода слова і свобода вираження своїх поглядів, якщо вони не суперечать базовим, етичним принципам. Зараз є десятки країн, де письменники, журналісти піддаються переслідуванням саме за політичну позицію. "Це ненормальні умови. Звичайно, це теж досвід, досить часто він граничний досвід – перебування в стані переслідування чи ув’язнення. Такий досвід дає дуже важливі художні тексти, публіцистику, яка показує, якщо вона чесно написана без тиску, без примусу, вона дуже багато може сказати, сумного, звичайно, про стан людства".

Перший матеріал проєкту – це інтерв’ю зі Станіславом Асєєвим, якого понад рік тому звільнили з ув’язнення в окупованому Донецьку. Нещодавно він видав книгу "Світлий Шлях". "Ця історія дуже важлива зараз для нас, тому що весь цивілізований світ має усвідомити, що на території України, в межах територій, окупованих Росією, є концтабір – класичний концтабір, який ми звикли бачити у військових фільмах чи читати у творах про Другу світову війну", – розповідає Остап Сливинський.

Література і культура в цілому, каже він, для консервативних систем, які намагаються зберегти живучість завдяки опору будь-яким змінам, є небезпечним явищем. "Становище письменника і журналіста, це – тест на відкритість і демократичність суспільства. Щороку "Репортери без кордонів" і ціла низка організацій підбивають рейтинги свободи слова і дотримання демократичних принципів у світі. На жаль, і Україна – посередині або і нижче у цьому списку.  Великою мірою через те, що відбувається на окупованих територіях. Але ми не можемо списувати все на окупацію. І такий показник вказує, що в Україні не все добре, і нам дуже потрібно про це говорити. І ідея цього проекту – говорити, обговорювати не як вузькоспеціалізовану чи фахову проблему письменників і журналістів, а як  про системну проблему нашого суспільства".

 Український ПЕН є структурною організацією ЄвроПЕНа, тому вони не обмежуються у правозахисній діяльності лише українською ситуацією. Сливинський зауважує, що важливі, інші країни, де переслідують письменників і журналістів.  "Це і Білорусь, яка ближче до нас. Це такі країни як Туреччина, Іран, Мексика, африканські країни – Ерітрея і Зімбабве, Індія, Венесуела, Філіппіни. По ним, по ситуаціям в цих країнах, будуть окремі публікації. Нам важливо бачити нашу ситуацію в контексті світової ситуації з дотримання прав людини. Тоді ми свою ситуацію побачимо краще".

Письменник Остап Сливинський, фото: hromadske.radio