Топ-7 книжок про олігархів від літературної критикині

Топ-7 книжок про олігархів від літературної критикині

Про те, як описували олігархів в літературі, в ефірі "Радіо Культура" розповідає літературна критикиня Ірина Ніколайчук.

0:00 0:00
10
1x

Книга 1: "Пісня льоду і полум’я" Джордж Мартін

Клан Ланністерів — олігархи в сучасному сенсі цього слова; люди, наділені грошима, землями, статками. Це — велика родина, з якою рахуються інші сім’ї та центральна влада в Королівській Гавані. Більш того, Ланністери мають вплив і здійснюють його не тільки на своїх територіях, а й плетуть інтриги, заводять різного типу зв’язки, по-олігархівськи пробираються до влади. Вони завжди біля тих, хто при владі, мають певні канали передачі зв’язку і певні канали трансляції меседжів. Врешті Ланністерам набридає займати позицію тих, хто впливає — сірих кардиналів, тому вони збираються захопити владу. У Серсеї Ланністер з’являються абсолютно королівські амбіції, вона втомилася бути в тіні. Насправді Ланністери не такі вже й багаті, адже вони давно грають у політичні ігри і поступово втрачають свої статки. В сучасному світі дуже часто буває, що у дуже багатої людини немає живих грошей, аби вирішити якісь актуальні проблеми. 

Книга 2: "Держава" Платон

Цю книгу варто читати і перечитувати тим, хто дотичний до влади і до розподілу ресурсів. Це — квінтесенція всієї філософії Платона. Він дуже ідеалістично ставиться до ідеї влади. Говорить, що при владі має бути не той, хто має найбільшу кількість ресурсів, а той, хто має найбільше розумових ресурсів. Це мають бути люди, наділені не тільки грошовими ресурсами і здатністю до маніпуляції, з якими ми зараз, власне, олігархів асоціюємо, але й здатністю до критичного та стратегічного мислення; люди, які вестимуть державу вперед, і всі рівнятимуться на них. Так звана інтелектуальна еліта, аристократія з високим інтелектом, критичним мисленням, а вже потім з наявністю грошей, влади та впливу. Тобто таким чином Платон стверджує, що державою можуть керувати тільки такі, як він: ті, хто мислить, думає, говорить, дискутує та перебуває в постійному діалозі. 

Книга 3: "Беовульф"

Одна із частин поеми розповідає про те, як головний герой поеми Беовульф зустрічається з драконом. Люди, якими керує Беовульф, викрадають скарб дракона. Чудовисько розсерджене, адже на його ресурси посягають прості люди, і мстить їм за це. Зрештою, дракон смертельно ранить Беовульфа, але вмирає від зброї соратника головного героя. Коли ми говоримо про олігарха, то маємо на увазі не тільки того, хто володіє ресурсами, владою, можливістю схиляти на свій бік, але й саму людину. А тут ідея бажання влади, наживи і потьмарення розуму позбавляється людської природи і втілюється в образ чудовиська. І це якраз доволі метафорично показує, на що може перетворитися людина, яка занадто сильно захопилася владою грошей. 

Книга 4: "Державець" Нікколо Макіавеллі 

Одночасно з цим текстом з'являється образ Медічі — як клану італійських олігархів епохи Відродження. Макіавеллі хотів покровительства та підтримки Медічі. "Державець" — ще одна спроба цю підтримку, любов, опіку і повагу отримати. Це — доволі класицистичний текст, який ідеалізує античну спадщину, намагається її повернути. Цей текст —  по суті переказ "Держави" Платона; возвеличення, ідеалізація того, хто наділений владою як фігури, яка здатна керувати і приймати рішення на користь спільноти, держави, майбутнього. Присутній момент того, що державцю краще знати, яка мета і засоби виправдовує рішення і до чого слід вдаватися. Бачимо навіть не просто абстрактного державця або філософа, а цілком конкретного, та схвалення його уже прийнятих рішень і валідацію того, що ці рішення він здатен приймати. 

Книга 5: "Гобсек" Оноре де Бальзак

Оноре де Бальзак продовжує платонівські ідеї ідеального правителя. Він був прихильником того, що аристократи —  люди, наділені певними інтелектуальними, фінансовими та генетичними ресурсами мають керувати країнами і приймати політичні рішення. Автор сам із такої родини не походив, але намагався влитися всіма можливими способами. Є дві історії про те, як він намагався заснувати медіа і придбати срібні рудники. Ці історії не мали щасливого олігархічного закінчення, але самі інтенції у нього були. "Гобсек" — уявлення про те, що олігарх може вирости і з нижчих верств суспільства. Є ідея соціального детермінізму, і реалістичний герой часто бореться з цією ідеєю, намагаючись довести, що таки здатний досягти більшого. Гобсек — лихвар, наділений величезними ресурсами; лялькар, який свідомо впливає на долі людей, які приходять до нього в різній скруті і просять позику. Він приймає рішення, надавати їм позику чи ні. І керується він не стільки економічними міркуваннями, а тим, чи принесе це користь людині, яка просить кошти. Зрештою бачимо його будинок як звалище купи коштовностей, гниючих екзотичних фруктів. Весь цей розпад — уособлення прогнилого нутра особи, яка переставляє людей, як фігурки на шахматній дошці. 

Книга 6: "Оргія" Леся Українка

Тут Стародавня Греція починає активно латинізуватися, тобто відбувається експансія Римської імперії та посягання її на античний спадок. Гай Цільній Меценат — давньоримський державний діяч і покровитель мистецтв; римлянин, який намагається взяти до себе на роботу греків, наділених талантами. Меценат по-платонівськи наділений критичним і стратегічним мисленням, слугує меті латинізації та римлянізації всього грецького і замість того, щоб застосувати грубу силу чи якісь політичні маніпуляції, перетягує на свій бік митців. Головний герой драми Антей намагається залишатися деолігархізованим до самого фіналу цієї поеми, і йому це вдається, але великою ціною: він втрачає своїх учнів, колег і дружину. 

Книга 7: "Хазяїн" Іван Карпенко-Карий

Цей текст використовують сьогодні, щоб розповісти про бізнесменів XIX століття. Бачимо ідею, коли людина виходить з низів, досягає статків і влади та намагається все це реалізувати. Спостерігаємо як селянська буржуазія втілюється в Терентія Пузиря, який сам колись був простим селянином, але "піднявся" і по-іншому почав поводитися. Пузир утискає селян, які знаходилися під його владою, проводить різноманітні махінації і дуже швидко забуває про своє низьке походження. Протягом п’єси він все більше втрачає людське обличчя. У нього з’являється бажання наживи, влиття в олігархічний прошарок, проявляється драконівська сутність. Бачимо, що є влада, ресурси і бажання нагромаджувати, але відсутні елементи інтелекту, критичного мислення.

Фото: Ірина Ніколайчук, Facebook