Чому Стамбульська конвенція досі не ратифікована в Україні
Фактична є одна причина — це нерозуміння положень Стамбульської конвенції, нерозуміння її норм і страхи як серед депутатському корпусу, так і серед представників органів державної влади і загалом громадськості, які не мають під собою місця. І фактично слово "гендер" всіх лякає.
Так відбувається все-таки через недостатню кампанію, яка проводилася в тому числі перед ратифікацією документа. Можливо, у минулих скликаннях це відбувалося у зв’язку з тим, що разом з ратифікацією не були прийняті певні застереження, які б могли стати значним поштовхом для ратифікації, зокрема застереження стосовно того, що норми конвенції не вносять змін до Сімейного кодексу. Конвенція не втручається у сім’ю і не встановлює гендерну ідентичність. Стамбульська конвенція є проти насильства, а не за щось інше. І її непідтримка — це значний крок у бік насильства та ненайкращим сімейним цінностям. Це крок до втрати сім’ї в цілому. Тому дуже важливою є роз'яснювальна робота, щоб кожен депутат зрозумів, що дає конвенція і що втрачає Україна у разі її нератифікації.
Що дає Стамбульська конвенція
Насамперед це престиж держави, це залучення держави до міжнародних стандартів, до міжнародного документа і це значний крок у напрямку євроінтеграції. Якщо говорити про основні аспекти, на які направлена конвенція, то це більш глибока та системна протидія домашньому насильству. Незважаючи на те, що Стамбульська конвенція містить у своїй назві захист жінок, але коли мова йде про впровадження стандартів протидії домашньому насильству, то це стосується і жінок, і чоловіків, і дітей. Ці стандарти є достатньо високими, включаючи надання допомоги та підтримки такій постраждалій особі, зокрема можливість розміщення в притулок, а також необхідність впровадження притулків у достатній кількості. Крім того, окремі види злочинів відповідно до конвенції мають бути криміналізовані, наприклад, переслідування у випадку, якщо пара розлучилася чи не проживає разом. Також йде мова про криміналізацію сексуальних домагань як на робочих місцях, так і в транспорті та на вулиці. Сьогодні ці положення у зв’язку з нератифікацією Стамбульської конвенції некриміналізовані, але вкрай поширені.
Як Стамбульська конвенція може запобігти випадкам насильства
На сьогоднішній день вона вже запобігає насильству в Україні, тому що ті законодавчі зміни, які ми сьогодні маємо, зокрема криміналізацію домашнього насильства, відбулися завдяки Стамбульській конвенції і саме завдяки приведенню нашого законодавства у відповідність до стандартів Стамбульської конвенції. Тому значний крок Україна вже зробила, але цього недостатньо і для того, щоб запустити міжнародні стандарти і механізми, зокрема можливість звернення до Європейського Суду з прав людини саме з посиланням на норми Стамбульської конвенції, треба її ратифікувати в Україні. Це посилить існуючі механізми і дозволить впровадити нові, оскільки після ратифікації Україна матиме привести свої норми у відповідність до норм Стамбульської конвенції.
Як ратифікація Стамбульської конвенції спрацювала в інших країнах
Коли кажуть, що після ратифікації Стамбульської конвенції зросла кількість випадків насильства у якійсь країні, то це не повинно лякати, як і не повинно лякати те, коли говорять, що в Україні за останні роки зросла кількість випадків домашнього насильства. Вони просто стали більш видимими і почали реєструватися, і це є заслугою законодавства та заслугою включення механізмів реагування. Тому цього не варто боятися і це є добре.
Якщо говорити про кращі практики, то в Іспанії є вагомі норми стосовно непереслідування, стосовно дії приписів, насіння браслетів, які не дозволяють переслідувати постраждалу особу. Наприклад, наші правоохоронні органи по цьому досвіду також робили спроби обговорення щодо необхідності впровадження таких браслетів. Австрія має термінові заборонні та обмежувальні приписи, які впроваджує задля того, щоб не постраждала йшла з дому, як це відбувається у переважній більшості випадків в Україні, а саме кривдник має піти з дому і саме він має нести відповідальність щодо того, куди він має піти, а не жінка з дітьми, яка, окрім самого випадку насильства, ще несе економічну та соціальну відповідальність, думаючи про те, де їй перебувати якийсь термін часу.
Куди звертатися у випадку домашнього насильства
Кожен випадок є абсолютно індивідуальний. Проте коли мова йде про обмежувальний припис, то переважній більшості потрібна безоплатна вторинна правова допомога. У такому випадку потрібно звертатися за такою допомогою, яка є гарантованою державою. В Україні діють безкоштовні гарячі лінії для постраждалих від домашнього насильства. Є гаряча лінія, діяльність якої забезпечується ГО "Ла Страда-Україна". Вона є цілодобовою. Безкоштовний номер гарячої лінії 0 800 500 335 зі стаціонарного та 116 123 з мобільного. Також є урядова гаряча лінія за телефоном 15 47, куди можна звернутися з відповідним зверненням і повідомити про випадки домашнього насильства. Насправді головне — проконсультуватися для того, щоб мати алгоритм дій, аби зрозуміти, куди звертатися в кожному конкретному випадку.
Фото: pexels.com
