Про нові правила для аукціонів
Дуже багато всього було спрощено, зокрема частина дозволів переходить до нового власника автоматично і їх не потрібно отримувати. Тобто відбулося реальне спрощення отримання й переходу ліцензії, дозволів тощо. Фактично це буде відновлення приватизації. Бо з початком активних бойових дій приватизація не відбувалася. А зараз держава повернулась до того, щоб продавати об'єкти, зокрема об'єкти спиртової галузі, які до активних воєнних дій мали попит з початку запуску малої приватизації.
Ще один важливий нюанс полягає в тому, що перезапущено лише малу приватизацію. Це об'єкти з вартістю активів до 250 мільйонів гривень. Велика приватизація до кінця війни відбуватися не буде.
Причини активізації малої приватизації
На велику приватизацію розрахунок був у тому, щоб залучити великих інвесторів, зокрема іноземних. Але ми розуміємо ризики і що буде складно залучити широке коло інвесторів до того, як війна закінчиться нашою перемогою. Від малої приватизації трохи інші очікування. Там питання не в тому, щоб залучити стратегічних інвесторів, а в тому, щоб залучити підприємця, який прийде на цей дуже часто непрацюючий об’єкт і почне там щось виробляти, створювати робочі місця і платити податки. Тобто основна мета малої приватизації — це перехід від неефективної державної власності до приватного власника.
Як на мене, вже є можливості для того, щоб бізнес відновлювався та розвивався. І це ми бачимо за опитуваннями бізнесу, що після дуже сильного скорочення активності всередині весни зараз вона потрохи відновлюється. Частина підприємствами переїжджають з зони активних бойових дій на Захід і, можливо, вони будуть також учасниками приватизації. І тут не йде мова про якісь великі надходження до бюджету, а про те, щоб або релоковані підприємства і підприємці, або підприємці на місцях змогли купити занедбаний актив і почати щось там виробляти.
Держава розраховує отримати від приватизації до одного мільярда гривень: наскільки це реально
Треба дивитися на аукціони. Виходячи з того, що було до війни, дійсно, були об'єкти, які продавалися і за сотні мільйонів гривень. Мені важко спрогнозувати, чи буде зараз такий великий попит. Я думаю, що частина бізнесу, яка зберегла певну ліквідність, матиме кошти для того, щоб придбати ці об'єкти. І тут можуть бути насправді декілька підходів: або великих об'єктів не буде зовсім, або ми беремо середні об'єкти й намагаємось залучити інвесторів, або ми продаємо якомога більше дрібних об’єктів, які не працюють, і внаслідок кількості теж можемо досягти цих надходжень.
Але я б не ставив за мету надходження у розмірі мільярда гривень чи двох. У поточних умовах це дуже незначна частка для бюджету, і вона не вплине на нього. Основне завдання, щоб на цих ділянках почалося щось відбуватися: створювалися робочі місця і платилися податки. Якщо є підприємець, який готовий запустити це, то навіть якщо ціна буде порівняно невеликою, нехай він купує цей об’єкт.
Чому планують продати саме підприємства спиртової галузі
Важко сказати, які з цих підприємств збережуть свій профіль і будуть надалі виробляти саме спирт, наприклад, для горілчаної галузі. Багато з цих спиртзаводів — просто якась ділянка, виробничі потужності, які колись там існували, але дуже часто розкрадені. Тому можна умовно розділити навіть приватизацію спиртових заводів на два типи: один тип куплять і там будуть продовжувати займатися професійною діяльністю, а інші будуть купуватися просто як місце, де є дорога, підключені комунікації й там можна запускати будь-яке виробництво.
Слід зазначити, що коли почалася приватизація спиртзаводів, вона була зроблена таким чином, щоб відбуватися одночасно з демонополізацією галузі. Якщо раніше лише державні спиртзаводи могли виробляти спирт, то зараз і приватні власники також можуть це робити. Тому ті виробники горілчаної продукції, які раніше купували спирт у держави, зацікавлені зараз у тому, щоб отримати власні потужності виробництва спирту. Але це обмежена кількість об'єктів, які купують ці підприємства саме для виробництва спирту.
Як уникнути продажу підприємств за безцінь
Для мене як для економіста є ринкова ціна. Це коли ви зробили максимально прозорі умови, коли всі, хто хотів, прийшов, взяв участь в аукціоні і хтось один переміг, запропонувавши найбільшу ціну. Звичайно, вона могла б бути більшою, якби не було воєнних дій. Але взагалі наша приватизація дуже часто зводиться до того, що нам постійно говорять, що треба почекати з продажем, тому що це на часі, криза чи інші обмеження. У результаті, коли доходять до того, щоб продавати об'єкт, там немає що продавати. Тому треба продавати те, що є, забезпечити прозорий доступ для всіх охочих і отримати справедливу ринкову ціну на поточний момент. Не варто продовжувати зволікати з продажем невеликих об'єктів до того часу, коли там просто не буде що продавати.
На фото: Марилівський спиртзавод, privatization.gov.ua
