"Події України періоду початку ХХ століття були такими, якими були: складними, Україна була на порозі своїх визвольних змагань і події української державності, які відбувалися в Києві з 1917 по 1921 роки, звичайно, впливали на все суспільство, яке в більшості в Києві було російськомовним та імперським. Це було не лише у творах Булгакова, але й у творах багатьох літераторів того періоду. Реакція, якою послуговувалися люди, які проживали в тому контексті, була різною, тому ми одним можемо назвати українофобами, а інших — українофілами.
Булгаков був складною фігурою. Сьогодні відбулася Вчена рада при Музеї історії міста Києва, яка була скликана, аби розпочати інтелектуальні розмови для створення нової концепції музею Булгакова. Ми зрозуміли, що будемо дивитися на це ширше, оскільки для музею має бути створена місія, як ми будемо дивитися на постать в розрізі всього суспільства початку ХХ століття у Києві. Тому ми дещо розширили завдання і самі для себе, і для наших колег з музею Булгакова та будемо працювати над цим, розуміючи суспільний виклик і запит", — розповіла Діана Попова.
Вона додала, що Вчена рада при Музеї історії Києва точно буде говорити про Київ того періоду та який він мав вплив на розвиток таких постатей, як Булгаков: "Ми будемо говорити про садибу, в якій проживала родина літератора, тому що адреса не змінюється і точно буде включати в себе всіх людей, які проживали протягом того періоду. Також ми будемо говорити про те, наскільки актуальними є ті виклики, перед якими стояло суспільство тоді — на початку ХХ століття — і наскільки все повторюється сьогодні, на початку вже ХХІ століття. Наскільки ті самі виклики, що й тоді, непропрацьовані на рівні суспільства, повторюються".
"В цьому контексті обов’язково буде розглянуто вплив імперського наративу, адже Булгаков був маркером цього впливу. Він дійсно вірив в те, про що писав свої твори. Й ми будемо говорити, наскільки це є спотворено, неправдиво, якщо дивитися на ту ж "Білу гвардію" в історичному ракурсі. Але ми розуміємо, що він так бачив, він так відчував, тому ми точно говоритимемо про міфи і реальність того, що описано в його творах", — пояснила директорка музею.
Наостанок Попова розповіла, що музейники Києва розглядали пропозицію створити на місці музею Булгакова музей, присвячений українському композитору Олександру Кошицю, проте, за її словами, музей Булгакова є абсолютним брендом міста Києва: "Й зараз питання, чи відмовитися від Булгакова взагалі, чи стерти його з історичної палітри Києва, чи вважати його непотрібним для нашої культурної та історичної спадщини. Ми, звичайно, це обговорюємо, адже це обговорюють всі мистецтвознавці. Але ми дійшли висновку, що втрачати Булгакова було би просто злочинно, тому ми будемо його показувати без прикрашання".
Журналіст Юрій Макаров на противагу Діані Поповій не вважає Булгакова письменником, який був би ціннісним для сучасної України: "Він не може бути видатним, як на мене, для тих людей, для який Україна в її нинішніх контурах є цінною. Він може бути фактом нашої біографії, але об'єктом поклоніння, шани, любові — навряд чи.
Років до тридцяти Булгаков був і моїм улюбленим письменником. Я ходив Києвом і вираховував маршрут, яким пересувався один з героїв цього автора. Для мене теж було дуже важливим відчуття того, що я з героями Булгакова перебуваю в одній біографії з точністю до будинку. А потім я усвідомив, що герої Булгакова — це не мої герої, а потім ще трохи поживши та подумавши, я для себе зрозумів, що два його найважливіші романи — це два магістральних, серйозних, принципових фейки. Один — це про білу гвардію, міф про яку він створив. І до створення радянського міфу білої гвардії він долучився, коли в 60-70-х роках почали з ностальгією співати про поручика Голіцина. Це все та біла гвардія, якої насправді ніколи не існувало: з красивими і шляхетними поручиками, з гарними манерами, хоча все було значно інакше. Я, на відміну від багатьох, міг про це дізнатися з перших вуст, тому що обидва мої діди були в "білій" армії. Коли я відбув зазор між тим, як все описано і як все було насправді, мене почало "попускати". А коли я ще розібрався й з "Майстром і Маргаритою" і зрозумів, що там всередині одного фейка ще два інших, то мене геть відпустило. Але це дуже індивідуальна історія".
"Для того, щоб розібратися з міфом героїв булгаківських романів, треба трішки більше дізнатися про справжню історію України та українського Києва. Можливо, трішки почитати й про гетьмана Скоропадського, з якого Булгаков несамовито кепкує та ставиться до нього зневажливо, а потім ще почитати про Петлюру і зрозуміти, що це були за люди. І потім можна порівняти це з тим продуктом ненависті до України, українського слова, українських облич, всього, що забарвлене в українське з боку Михайла Афанасійовича", — підсумував Макаров.
Фото: Суспільне
