Фото: Колаж Радіо Культури
Що відомо на сьогодні про долю двох пам'яток: будинку-музею художниці Поліни Райко в Олешках і садиби-музею Остапа Вишні в селі Кринки?
Сергій Нємцев, спеціаліст відділу моніторингу ситуації на окупованих територіях Міністерства культури та інформполітики України, екс-завідувач археологічного музею Херсонського державного університету:
Обидві пам'ятки нині знаходяться під водою, адже розташовані досить близько до лінії Дніпра. Річка піднялася на 5 метрів, відповідно, ці об'єкти опинилися повністю під водою. Музей-садиба Остапа Вишні — це меморіальна будівля ще радянських часів, в якій перебував якийсь час Остап Вишня. Це — пам'ятка історії місцевого значення. А от будинок-музей Поліни Райко - це недавно виявлений об'єкт, який взяли на облік тільки в 2021 році. Тобто тільки недавно почався процес його охорони державою. І тепер, найвірогідніше, ми його втратимо, оскільки це саманна (саман — невипалена суміш глини, соломи та піску — ред) будівля, обложена силікатною цеглою. Ну а цінність її, як відомо, це - настінні розписи звичайною олифою. Ми й так ламали голову, як їх зберегти, оскільки цей матеріал надто погано зберігається в часі. А тепер, швидше за все, він не вистоїть.
Як в майбутньому зберегти пам'ять про ці об'єкти? Це може бути відновлення чи меморіал, який розповідає про те, що тут було і зникло?
Сергій Нємцев: Це дуже складні питання. Важливо те, що будинок Поліни Райко був оцифрований, над цим працювало кілька культурних інституцій. Він не раз був представлений на виставках, і є дуже хороший його каталог. Суто теоретично, його можна відновити сучасними методами в музейному просторі. Чи потрібно ставити питання про його фізичне відновлення — сказати складно.
Пам'ять про пам'ять — це також одна з форм того, як працюють зі спадщиною.
Сергій Нємцев: Швидше за все, нам потрібно запам'ятати урок, як ми повинні берегти цінні речі. Принаймні, документувати, робити скани, 3D копії.
Як знищення російськими військами греблі Каховської ГЕС загрожує історичним ландшафтам і пам’яткам археології в прибережних районах Херсонщини? Які історичні ландшафти і пам'ятки археології опинилися під загрозою?
Сергій Нємцев: Два береги Дніпра нині зазнають різних ризиків ушкоджень. Низький лівий берег - це зона сильних підтоплень, а високий правий — це та частина, яка може зазнати ерозії внаслідок сильної течії. І це буде дуже велика динаміка, оскільки потік води надпотужний. Всім пам'яткам, які знаходяться на правому березі, загрожує, насамперед, берегова ерозія. А на затопленому лівому березі є загроза переміщення культурного шару і втрати деяких пам'яток: можливо, невеликих стоянок в районі сіл Кринки та Козачі Лагері.
Що таке культурний шар?
Сергій Нємцев: Це те, з чим працюють археологи. Це той грунт, який містить матеріальні сліди діяльності людини. Найдавніші археологічні знахідки в Херсонській області представлені знахідками пізнього палеоліту і датуються від 20 000 років до н.е. Йдеться про кілька сотень стоянок. Археологи ніколи не досліджують пам'ятки повністю. Ми завжди досліджуємо якусь незначну частину пам'ятки, відповідно, решта пам'ятки і решта інформації лишається на місці. Є ризик, що він може бути переміщений, а це означає, що відповідна структура і послідовність, в якій формувалися ці шари, можуть бути перемішані, а інформація, яка містилася, може зникнути.
Також говорять про античні поселення (7-6 ст до н.е - середина 3 ст н.е) і пізньоскіфські городища (2 сто до н.е - 2 ст н.е). Яка їхні доля?
Сергій Нємцев: Йдеться про пам'ятки на правому березі, яким загрожують ерозійні процеси. Найбільше я переживаю за городище "Золотий Мис" 1 ст н.е. — залишки поселення, що входило до складу Ольвійської держави. Вого розташоване на правому березі річки Дніпро, на околиці села Широка Балка Білозерського району Херсонської області. Цей мисовий виступ постійно страждав від звичайних процесів — вітрів, штормів, тож цей глиняний берег давно осипається. На початку 20 ст це городище являло собою квадрат 50/50 метрів, а нині це вже трикутник зі сторонами 30/30 метрів. Більше половини пам'ятки за 100 років берег поглинув.
А загалом, в Херсонській області найчисельніший вид археологічних пам'яток - це кургани, земляні або кам'яні насипи над похованням. На обліку їх понад 5000. На правому березі кургани в безпеці, а от кургани на лівобережжі в районі Олешок, можуть бути підтоплені. Вони візуально виглядають більш-менш однаково, відрізняючись один від одного розміром, а хронологічно вони відносяться від епохи енеоліту (4 тис до н.е) до раннього середньовіччя (11-12 ст). Кургани — це поховальні пам'ятки скотарів або кочовиків. За умови збереження насипу, пам'ятка, як така, зберігається. Підтоплення негативно впливає і на поховальний інвентар і на антропологічний матеріал. Але, коли вода піде, курган збережеться.
Фортеця Тягинь — ще одна пам'ятка археології пізнього середньовіччя (13-17 століття), городище, яке знаходиться на острові, до якого також підійшла вода, і якій також загрожує ерозія.
Олександр Симоненко, експерт Кримського інституту стратегічних досліджень, провідний науковий співробітник Інституту археології НАН України:
Це унікальна пам'ятка для нашого Півдня. Ця трагедія, яку принесли нам росіяни, може бути небезпечною для тягинської пам'ятки, бо вона розташована досить низько, не на плато, а на острові. І підйом води може просто залити її. Я вчора читав повідомлення автора розкопок цієї пам'ятки, доктора історичних наук Світлани Біляєвої, вона говорить, що Тягинську фортецю вже залило.
Ще два об'єкти, які опинилися під загрозою, це об'єкти підводної культурної спадщини - це два кораблі 17 століття, які також може змити течією.
Чи є у археологів бодай якась стратегія чи розуміння, що робити в цій ситуації?
Олександр Симоненко: Я думаю, що ще зарано приймати якесь рішення, бо ситуація не стабілізувалася. Вода ще продовжує підніматися.
Сергій Нємцев: Через якийсь час ми пройдемо пік підйому води, і вона почне спадати. Дніпро повернеться плюс-мінус до свого звичайного русла. І лише потім наступить ситуація, яку нам потрібно буде оцінити, а нанесену шкоду зафіксувати. Поки лівий берег окупований, ми не зможемо дістатися цих пам'яток. Не забуваймо, що ці території ще й заміновані. І щоб дійти до кожної пам'ятки, потрібно буде вирішити ще й питання розмінування.
