Фото: УІК
Український інститут книги презентував дослідження "Як читають українці під час повномасштабної війни 2020-2023". За результатами дослідження, яке проводила дослідницька агенція Info Sapiens, українці почали більше читати: щодня читають 17% опитаних українців, що вдвічі більше, ніж у 2020 році. Як ви ставитеся до закидів, що українці читають мало?
Тут можуть бути дві позиції: або заохотити позитивними прикладами або налякати владу. Мені здається, що будь-яка влада і будь-яке громадянське суспільство мають бути зацікавлені в тому, щоб народ їхньої країни був освіченим, професійно спроможним, конкурентноздатним на ринку праці, соціально адаптованим, психологічно врівноваженим. Всього цього можна досягнути за допомогою читання.
Чи має влада це робити зараз, коли перед нею стоїть багато задач, пов'язаних з війною? Чи ця ініціатива повинна йти від інших джерел, видавництв, діячів культурної сфери. Чи це ефективно можна робити тільки на державному рівні?
Я вважаю, що ініціатива насамперед повинна йти від самих українців. І вчителі, і бібліотекарі, і викладачі університетів повинні звернути увагу на те, як негативно відбивається нечитання з дитячого віку на навчанні в подальшому, на успішності студентів і молодих людей, які входять в доросле життя. Не зважаючи на те, що світ змінився, і змінилися способи отримання інформації, навчання через TikTok неможливе. Для того щоб опанувати будь-яку професію, треба бути готовим до читання великого масиву текстів. Але якщо дитина не здобула цієї навички в школі, то звісно ж, вона не зможе виконувати свої функції.
Згідно з результатами дослідження, 54% українців обирають книжки українською мовою. Решта 46% - це яка мова?
46% — це російська мова. 54% — це ті, хто однаково добре дають собі раду з читанням і російською, і українською.
Чи є там англійська мова?
Англійську мову окремо не досліджували. Це потрібно буде зробити, коли будуть ухвалені відповідні законодавчі акти, і англійська буде активно введена в навчальний процес. Тоді збільшиться і зацікавленість, і кількість тих, хто зможе вільно читати англійською. Нині закон України "Про мову" передбачає, що книжки у нас повинні видаватися українською мовою. Якщо ж вони видаються російською, то така сама кількість повинна бути видана і українською. В законі немає жодного слова про англійську. Це мають бути імпортовані книжки англійською, вибір яких нині дуже невеликий. Зараз можна багато чого купувати і читати на Amazon, але це індивідуальні покупки, тому порахувати їхню кількість важко.
За три роки кількість українців, які читають щодня, збільшилася втричі. Але 17% — це все одно небагато.
Ні. 17% щоденних читачів — це зовсім непоганий результат. Якщо до цієї кількості додати ще щотижневих читачів, вийде зовсім добре. Третина українців не читає взагалі, і це тривожний симптом. Але я боюся, що немає жодних способів це змінити, принаймні найближчим часом. Всім нам — Українському інституту книги, громадським організаціям, які переймаються проблемою читання, школам і бібліотекам — треба звернути увагу на тих, хто каже, що читає раз на місяць. Їх потрібно якимось чином перевести в категорію тих, хто читає раз на тиждень. Ті, хто не читають, кажуть, що у них немає потреби в читанні. Що ти зробиш з такою людиною, як зацікавиш?
Молоді люди в селах, навіть зайшовши до бібліотеки, навряд чи зможуть там чимось зацікавитися. Атмосфера там дуже гнітюча, нових надходжень немає.
І це справедливий закид в бік держави, яка всі роки незалежності виділяла занадто мало коштів на поповнення бібліотечних фондів. Також це закид в бік місцевих адміністрацій, особливо територіальних громад. Якщо мешканці якогось села знають, що в їхній бібліотеці немає чого почитати, а хотіли б почитати якісь чи детектив, чи жіночий роман, чи про те, як вести фермерське господарство, вони повинні звертатися до місцевої влади з пропозицією купити ці книжки. Бо з власної ініціативи влада може і не купити. Хороша бібліотека з гарними книжками може стати осередком для розвитку цієї територіальної громади.
Що говорить дослідження про те, чому люди не читають?
Головна причина — немає потреби в читанні. Ще одна причина — фінансова. Деяким людям просто не вистачає грошей на купівлю книжок. З цим можна погодитися, особливо зараз, коли книжки сильно подорожчали. Я сама далеко не завжди купую книжки, які б мені хотілося купити. Кількість моїх покупок зменшилася вдвічі чи втричі.
Також серед причин називають страх купити книжку, яка потім не сподобається. Якщо ми говоримо про фінансові причини, то можемо принагідно згадати хороший приклад — виділені гроші після COVID. В наступному році будуть видані так звані сертифікати за зразком е-підтримки на суму близько 800 гривень, але тільки для однієї категорії людей: для тих, хто досягнув 18 років. Я сподіваюся, це спонукатиме 18-річних купити книжки. Якщо ж людина не хоче читати, вона зможе купити книжки для бібліотеки в своєму населеному пункті.
Скільки людей читають електронні книжки, а скільки — паперові? Хоча, безумовно, головне те, що люди читають, і неважливо, це паперові чи електронні книжки.
Я, коли агітувала за читання, ніколи не наголошувала на цій різниці, в якому форматі читати. Виявляється, дехто справді вважає, що читання електронних книжок чимось відрізняється від читання паперових книжок. Я хочу завірити всіх, що для нас немає жодної різниці, яка це книга, паперова, електронна чи аудіо-книга. Головне, читати. Форма неважлива. Але нечитачів електронних книжок значно більше, ніж нечитачів паперових: друковані книжки не читають 46%, а електронні не читають взагалі 65%. Решта показників: із тих, хто читає щодня, 7% читають електронні, 9% — паперові. Ця інформація важлива для видавців, щоб вони визначали свої стратегії, чи заходять вони ефективніше в електронний та аудіо сегмент, чи залишаються в друкованому. Зараз, як правило, видавці видають книги і в електронному, і в друкованому форматі. Електронний викликає побоювання через піратство, але тут допоможуть добре захищені сайти і системи. В аудіо форматі менший прогрес, менше людей їх слухає, і вони дорожчі у своєму виробництві. Можливо згодом допоможе штучний інтелект. Але поки що видавці не надто охоче в них інвестують. Треба ще враховувати бажання отримати безкоштовно. Коли людина тримає друковану книжку в руках, вона розуміє що це щось, за що варто заплатити. А електронну хотілося б безкоштовно отримати.
Підсумуйте, будь ласка, ваші особисті висновки після знайомства з цим дослідженням
Насамперед хочу сказати, що остаточні висновки ми будемо робити після детального опрацювання результатів дослідження та обговорення з вчителями, бібліотекарями та видавцями. Спробуємо долучити органи центральної та місцевої влади. Це обговорення відбудеться в грудні, і ми всі разом будемо думати, що ж робити з цими результатами.
Але деякі висновки вже зробити можна. Насамперед нам потрібно звернути увагу на поповнення фондів бібліотек і публічних, і шкільних. Вони у нас абсолютно занедбані. Адже саме в шкільних бібліотеках формується звичка щоденного читання, за яку ми так вболіваємо.
