Наведення ладу, але не повна заборона — експерти про обмеження роботи онлайн-казино

Наведення ладу, але не повна заборона — експерти про обмеження роботи онлайн-казино

Великого резонансу знову набула тема можливої залежності від азартних ігор, зокрема, у військовослужбовців. "Підсвітила" її петиція на офіційному інтернет-представництві президента України щодо обмеження роботи онлайн-казино. Петиція набрала необхідні для розгляду 25 тисяч голосів менш ніж за 4 години. Її автор – військовослужбовець Павло Петриченко – зазначає, що для багатьох його побратимів азартні ігри стають єдиним способом справитися зі стресом. А цим користується гральний бізнес і вже непоодинокі випадки, коли військовослужбовці потрапляють у боргову яму, зазначає Петриченко. Наскільки масштабна ця проблема? І які є запобіжники від ігрової залежності? Докладніше про все в сюжеті Ірини Жданової на Українському Радіо. 

0:00 0:00
10
1x

Ілюстративне зображення із сайту Pixabay 

Реєстр лудоманів налічує майже 6 тисяч осіб

Влада планує взятися за впорядкування грального бізнесу. Президент України Володимир Зеленський в одному зі своїх нещодавніх звернень сказав, що доручив голові Служби безпеки України, Держспецзв'язку, Мінцифри та секретарю РНБО зібрати всю аналітику із цього питання і запропонувати рішення. Так очільник держави відреагував на петицію щодо обмеження роботи онлайн-казино. Після публікації на веб-сайті офіційного інтернет-представництва президента України ця петиція набрала необхідні для розгляду главою держави 25 тисяч голосів менш як за 4 години. Її автор, військовослужбовець Павло Петриченко, зазначає, що для багатьох військовослужбовців азартні ігри стають єдиним способом справитися зі стресом. А гральний бізнес користується такою вразливістю. За словами Павла Петриченка, непоодинокі випадки, коли ігрозалежні військовослужбовці витрачають на ігри все своє грошове забезпечення та беруть мікрокредити, і цим заводять себе та свої сім'ї у боргову яму. Або ж здають в ломбарди дрони та тепловізори, тим самим завдаючи шкоди не лише собі, а й побратимам. Також автор петиції закликає навести лад із рекламою азартних ігор. 26 тисяч підписів під петицією свідчать, що ця проблема непокоїть багатьох, і дискусія щодо грального бізнесу знову загострилася.

У 2020 році Верховна Рада ухвалила Закон, яким легалізувала азартні ігри. Щоб контролювати цю сферу, створили Комісію з регулювання азартних ігор та лотерей. Цей державний орган займається ліцензуванням і регулюванням азартних ігор, наземних казино, онлайн-казино, букмекерів офлайн і онлайн, залів гральних автоматів, онлайн-покеру та лотерей. Один із напрямків діяльності Комісії полягає в тому, щоб убезпечити виникнення в людей ігрової залежності. Для цього створили кілька сервісів, зокрема так званий "Реєстр лудоманів". Офіційно він називається "Реєстром осіб, яким обмежено доступ до гральних закладів та участь в азартних іграх". На сьогодні реєстр налічує майже 6 тисяч осіб. Подати заяву про самообмеження можна самостійно, каже начальник відділу відповідальної гри та запобігання вираженій ігровій залежності Управління захисту прав громадян Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей Юрій Юрчук.

Юрій Юрчук: "Подати цю заяву можна двома способами – або особисто прийти до регулятора чи до організаторів азартних ігор, або подати її в електронному вигляді. Для подання в електронному вигляді є спеціальна форма. Її заповнюєш і надсилаєш на адресу Комісії засобами електронного зв'язку, тобто через електронну адресу. Для зручності громадян, щоб вони могли це швидко зробити в режимі онлайн, ми зробили інтерактивну форму. Запустили її на нашому веб-сайті, де можна зайти і подати заяву про самообмеження буквально за кілька хвилин".

98% – це заяви про самообмеження

Внесення у реєстр передбачає тимчасову заборону на доступ до гральних закладів та участь в азартних іграх від 6 місяців до 3 років. Наразі в реєстрі можна опинитися у 3 випадках: 

  • за рішенням суду;
  • самостійно подавши заяву на самообмеження;
  • за рішенням Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей на підставі заяви про обмеження від родичів, членів сім'ї 1-го ступеню споріднення – це батьки, чоловік або дружина і діти.

Якщо заяву подають рідні, то мають бути конкретні підстави для цього.

Юрій Юрчук: "Станом на сьогодні є 4 підстави: 

  1. перевищення витрат над доходами гравця, що ставить у скрутне матеріальне становище гравця або сім'ю;
  2. наявність боргових зобов'язань на суму більше, ніж 100 прожиткових мінімумів. Станом на сьогодні це більше, ніж 292 тисячі гривень; 
  3. наявність заборгованості з аліментів; 
  4. особа має пільги на житлово-комунальні послуги. 

Тобто ці чотири підстави дають можливість членам сім'ї обмежити від участі в азартних ігор. Фактично зараз ще буде підстава, коли є перевищення витрат над доходами, а також, коли беруться кредити для участі в азартних ігор.

– Хто частіше подає заяви на те, щоб людину включили в цей реєстр? 

– Більше, ніж 98% – це самі люди подають. Тобто вони усвідомлюють ризики і подають безпосередньо заяву про самообмеження. Це не свідчить про те, що вони мають ігрову залежність чи в них є діагноз ігрової залежності. Вони свідомо підходять і розуміють, що можуть бути якісь ризики, вони можуть десь втратити контроль і тому себе обмежують від участі в азартних ігор. Тобто свідомий підхід".

"Чорний ринок" азартних ігор досі проблема 

У грудні минулого року Верховна Рада ухвалила закон, який вдосконалює державне регулювання ринків фінансових послуг. Зокрема, він забороняє видавати кредити лудоманам, що потрапили до реєстру. У тексті закону зазначено, що Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей повинна до 1 квітня 2024 року забезпечити можливість доступу Бюро кредитних історій до реєстру осіб, яким обмежено доступ до гральних закладів та участь в азартних іграх. Тож незабаром ця норма закону має запрацювати. 

Юрій Юрчук: "Ми дуже сподіваємося, що цей механізм буде реалізований. Зараз розробляється механізм реалізації цього закону. Тобто вносяться зміни в нормативно-правові документи. Зокрема, це порядок 167, який стосується подання заяв про обмеження, подання цієї форми і відповідних підстав для обмеження. Там має додатися ще одна підстава – це отримання кредитів і використання їх для участі в азартних ігор. Коли ця форма безпосередньо зміниться, тобто заяви про обмеження, можна буде вже сам механізм реалізувати і особи вже зможуть подавати заяви про обмеження. Тобто обмежувати свою участь і зазначати про цю підставу". 

Щоправда, Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей може не встигнути реалізувати механізм закону. Голова Комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев вважає, що робота Комісії неефективна і її потрібно ліквідувати. Про це він написав на своїй сторінці у Telegram, коментуючи ситуацію з лудоманією та азартними іграми в онлайні, підняту нещодавно на рівні петиції президенту. Ще у лютому Комітет Верховної Ради з фінансів, податкової та митної політики підтримав законопроєкт №9256, який передбачає ліквідацію Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей і автоматизацію видачі гральної ліцензії у сфері азартних ігор. Але на голосування цей законопроєкт поки що не виносили. Наразі невідомо, хто виконуватиме функції Комісії, якщо її ліквідують. У проєкті закону зазначено, що для цього мають утворити уповноважений орган. Ще одна проблема в тому, що будь-які заборони, контроль і обмеження діють лише в легальних гральних закладах. "Чорний ринок" азартних ігор досі є проблемою, вважає юрист Любомир Питель.

Любомир Питель: "Насправді, якщо людина звернеться до нелегального грального закладу, то її ніхто не буде перевіряти на те, чи вона в реєстрі чи не в реєстрі. Вона зможе взяти участь у грі. Однак зараз дійсно є проблема. Її намагаються вирішувати, блокують, оскільки, в принципі, всі нелегальні заклади зараз перейшли в онлайн. Якщо це наземний гральний заклад і в нього немає якогось прикриття з боку правоохоронних органів чи когось іншого, то його досить легко виявити. І по факту складно організувати. А в онлайні набагато простіше організувати цю азартну гру і такі можливості для цієї людини точно не будуть обмежувати. Це ніхто не перевіряє. Є така проблема".

Любомир Питель відповідає за юридичний напрямок роботи в громадській спілц "Центр відповідальної гри". Нещодавно за ініціативи спілки у Києві відбулося відкриття Центру соціально-психологічної підтримки "Простір життя". "Простір створили для надання комплексної допомоги людям з ризиком ігрової залежності, їхнім сім'ям та близьким", розповідає керівниця психологічного напрямку Центру відповідальної гри Тетяна Синіцька.

Тетяна Синіцька: "Плануємо надавати комплексну допомогу особі, яка зіткнулася з проблемами внаслідок участі в азартних іграх. Це буде як юридична допомога стосовно того, що можна буде себе внести в реєстри і таким чином допомогти собі відновитися для того, щоб мати змогу знову грати і не втрачати час і гроші. Це буде психологічна робота, яка буде націлена на індивідуально-психологічні особливості, щоб подолати ці індивідуально-психологічні особливості, які в кінцевому результаті привели до залежності. І це буде медична допомога. Бо якщо сформована залежність, то там можуть бути емоційні проблеми. І без медикаментозної допомоги ми не зможемо працювати з людиною, вона не буде в нормальному емоційному, психологічному стані, щоб мати змогу їй надати психологічну допомогу. Тобто передбачаємо комплекс".

  "Не погіршити, а допомогти"

Фахівці Центру відповідальної гри разом з Міністерством соціальної політики та Національною соціальною сервісною службою розробляють державний стандарт соціально-психологічної реабілітації осіб з ігровою залежністю. За словами Тетяни Синіцької, на сьогодні допомога, яку пропонують людям з ігровою залежністю, не завжди ефективна. 

Тетяна Синіцька: "Взагалі тема залежності є досить популярна, зокрема зараз у період війни, коли стресів багато. І від того, що ця тема досить популярна і багато людей, які потребують її, і виходячи з того, що немає єдиного стандарту надання цієї послуги, дуже багато організацій надають таку допомогу, але вона не є кваліфікованою, не є доказовою. Тому наразі потреба в державі саме в стандарті соціально-психологічної реабілітації дуже велика.

– Межа між тим, коли людина просто розважається в грі і коли стає залежною, досить непомітна. Це можна якось самому відслідкувати? 

– Дійсно, коли я граю в задоволення, то це нормальна гра. Ми з вами в задоволення зустрічаємо свято, можемо випити 50 грамів шампанського, але ми не від біди це вживаємо, а вибираємо цей спосіб розслабитися як в задоволення. І дійсно, коли ситуація змінюється і я починаю грати тому, що в мене немає грошей від проблем, або тому, що я посварився з дружиною і мені хочеться кудись втекти, щоб не сприймати цю ситуацію, то це вже є проблема. Мені здається, що тут може допомогти саме розуміння суспільства, тобто вкладання в суспільство розуміння, що таке нормальна гра. Тобто грати нормально, в тому числі в азартні ігри, але грати в розвагу, а не з метою отримати кошти чи сховатися від якоїсь проблеми, яка мене турбує.

– До вас, як до психолога, звертається люди вже на якому етапі – вже коли вони програли багато коштів, якісь проблеми в родині через ігрову залежність, чи все-таки на початку, коли тільки замислюється, що може бути проблема? 

– Якщо людина замислюється, що в нього є проблема, то це ще не сформована залежність. Тому що якщо у людини сформована залежність, то вона втрачає критичність. Будь-яке психічне захворювання супроводжується втратою критичності. Тобто я вже не розумію, що в мене проблеми. Я просто так уже живу, з дня в день одне і те ж саме, деструктивна поведінка, деструктивні емоції. Але я вже не в змозі сам усвідомити, що зі мною відбувається. У цьому якраз випадку і є величезне значення родини, тобто родина мені повинна допомогти зрозуміти, що зі мною щось не так. Не покривати мої борги, не думати, що пройде, а допомогти мені усвідомити те, що в мене є проблеми і мені необхідно  лікуватися. Тобто це робота саме з родиною для того, щоб не погіршити, а допомогти.

Що стосується людей, які звертаються до мене, як до практикуючого психолога в справах ігрової залежності, то тут частіше звертаються родичі. В чому, наприклад, відмінність від хімічної залежності? Не має абстинентного синдрому. У неї немає якихось фізіологічних ознак. В такому випадку дуже важко зрозуміти, що є залежність, проблеми, потрібно лікуватися, якщо ще немає якихось фізіологічних ознак. Але вже бачать рідні, що грошей немає, постійна брехня, віддалився, не спілкується, постійно перебуває в емоційних гойдалках і так далі. Приходять саме родичі, що допоможіть, що робити. І тут робота полягає в тому, щоб допомогти родичам скерувати хворого на лікування, на отримання цієї допомоги.

– Партнером цього проєкту є не лише Мінсоцполітики, Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей, а й відомі букмекерські контори і онлайн-казино. Чому компанії, які є гральним бізнесом, спонсорують такі проєкти? 

– Мені здається, що це саме і є позиція відповідального бізнесу. Якщо ми маємо уявлення про те, як відбувається сам цикл гри, до чого вона може призводити, то, на мою думку, відповідально все ж таки займатися наслідками того, що може виникнути в азартній грі. Тут ще варто сказати, що не кожна людина, яка грає в азартні ігри, може стати залежною. Не кожна. Тобто немає такого, що в 100% гравців сформується 100% залежність, якщо вони будуть грати, наприклад, 5 років. Ні. Залежність формується у людини, яка має відповідне підґрунтя для формування залежності. І це може бути будь-яка залежність. Так трапилося, можливо, що у людини сформувалася залежність від гри, тому що більше часу вона витрачала саме на гру. Але це може бути залежність від релігії, шопоголізм, або навіть якась хімічна залежність. Це про те, що не кожній людині, яка ходить грати в азартні ігри, потрібна допомога або знадобиться відповідна допомога. Ні".

Центр соціально-психологічної підтримки для людей з ризиком ігрової залежності працюватиме завдяки фінансуванню представників гемблінг-бізнесу. Директорка з комунікації однієї з компаній-партнерів Ксенія Тюрікова пояснює, чому вони підтримують проєкти, спрямовані на боротьбу з лудоманією.

Ксенія Тюрікова: "Всі компанії, які працюють в легальному сегменті грального бізнесу в Україні, мають ліцензії. За правилами отримання ліцензії до нас є певні вимоги і вони закладені, власне, у соціальній відповідальності. Тобто, якщо ми надаємо послугу, якийсь сервіс, то ми повинні нести відповідальність за те, що відбувається з нашим клієнтом, з реципієнтом цієї послуги. І ось тут ми повинні розуміти, що якщо ми зараз разом з міністерством, з громадськими організаціями, з науковцями, психологами, соціологами не зробимо формат, в якому гравець може почувати себе у певній безпеці, то ми просто не зможемо рухати далі цю індустрію в легальному секторі. Тому що ми просто можемо втратити клієнта, і він піде грати, де немає жодної безпеки, в якісь "сірі заклади". Тому що потреба є і він буде шукати, де її задовольнити. Тому створення цього Центру і створення таких центрів взагалі по всій Україні – це і є внесок соціально-відповідального бізнесу у створення екосистеми для країни, де ми можемо зберегти ліцензійний легальний бізнес, який сплачує податки для країни, і в той же час створити умови, де цей гравець буде в безпеці".

Азарт і жага легкої наживи

За словами Ксенії Тюрікової, за 2023 рік компанія сплатила разом із витратами на ліцензії понад 3 мільярди гривень до державного бюджету. Власне, великі суми податків були одним із аргументів на користь легалізації грального бізнесу. Втім, у суспільстві досі точаться дискусії про те, чи варто офіційно дозволяти азартні ігри. У 2019 році, напередодні розгляду у Верховній Раді законопроєкту про легалізацію грального бізнесу, соціологічна група "Рейтинг" провела опитування щодо ставлення українців до грального бізнесу. Це дослідження показало, що лише 11% опитаних вважають, що гральний бізнес потрібно легалізувати без жодних обмежень. 27% підтримали легалізацію, але за умови створення спеціальних зон для грального бізнесу. А майже 60% відповіли, що не підтримують легалізацію за жодних умов. Цікаво, що більшість опитаних – понад 80% – не грали особисто в будь-які азартні ігри на гроші за останні п'ять років. 

Я поцікавилася у киян, чи грали вони в азартні ігри і як оцінюють цей досвід? 

– Я не грав особисто ніколи. Мій знайомий грав. Як має гроші, він заходить на ці автомати і спускає пару сотень. Хоче зірвати куш.

– Тоталізатор на спорті. Так стає більш азартно дивитися той же футбол. 

– Якщо, наприклад, хтось грає на гроші, то в моїй сім'ї це ніколи не сприймалося. І серед моїх знайомих теж.

– Я грав у ставки на спорт і в електронне казино. Це була жага легкої наживи і я втратив дуже багато грошей. Бізнес навіть свого часу втратив. Зупинитися не можеш, тому що коли починаєш програвати, тобі хочеться повернути свої гроші і ти програєш ще більше. 

– Грав у покер. Просто подобається сам азарт. Тобто коли в тебе є мотивація, коли ти розумієш, що ти на щось впливаєш. І це гроші приносить, швидкі гроші – це азарт. 

Наводити лад необхідно, але кардинально забороняти не варто

Звісно, це опитування не є репрезентативним, втім деякі відповіді моїх співрозмовників суголосні з думками фахівців-психологів. Небезпечною є не так сама гра, як не вміння вчасно зупинитися. Загадана петиція військовослужбовця Павла Петриченка "підсвітила" ще одну актуальну на сьогодні проблему – вплив стресових факторів на формування ігрової залежності, зокрема у військовослужбовців, та необхідність додаткових обмежень і правил на період воєнного стану. Існують доволі радикальні погляди на вирішення цієї проблеми. Час від часу з'являються пропозиції заборонити весь гральний бізнес як явище. Керівник медичного напрямку Центру відповідальної гри, лікар-психіатр Костянтин Аймедов, переконаний, що наводити лад у сфері ігрового бізнесу необхідно. А ось кардинально забороняти всі азартні ігри не варто. 

Костянтин Аймедов: "Ми маємо досвід в історії. Колись була така активна боротьба з алкоголем. Була повна заборона в часи ще радянські, була в США. Чим все це закінчилось? Працював "чорний" ринок. Тобто зараз від бізнесу держава отримує податки. А так це буде такий бізнес, який не є легальним. Ось і все. Тому це не працює. Працює, коли є допомога, є інформування, є превенція. А сама заборона підштовхує до того, щоб у людини був пошук, і вона його там знайде. А зараз, як то кажуть, "Google у допомогу". Шукай, все там є. І зараз, як показує наш досвід, в наземних ігрових закладах грають, мабуть, відсотків 10. 90% ми не бачимо. Вони грають онлайн, вдома. І це вже погіршує їх виявлення. Тому зараз у нас мета – налагоджувати співпрацю з Мінцифри для того, щоб можна було інформувати, робити виявлення цих гравців. Деякі заходи заборони також для цього використовувати. Щоб це не були заклади, які надають можливість пограти нелегально. Щоб вони були обмежені суто електронними засобами". 

У лютому набрав чинності Порядок функціонування державної системи онлайн-моніторингу, затверджений постановою Кабінету міністрів України. За задумом, ця система має допомогти ефективніше контролювати діяльність організаторів азартних ігор та підвищити рівень захисту користувачів. Щоправда, враховуючи намір депутатів проголосувати за ліквідацію Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей, поки що незрозуміло, хто саме відповідатиме за функціонування державної системи онлайн-моніторингу. Додам, минулого року Національний банк оцінив місячний обіг грального бізнесу в Україні у 12-15 мільярдів гривень. Це десь 400 мільйонів щодня.