Кері-Лінн Вілсон. Фото: facebook.com/KeriLynnWilson
"Я борюсь за Україну на культурному фронті"
Зараз у нас буде дуже цікава розмова з нашою гостею із Сполучених Штатів Америки, канадсько-американською диригенткою Кері-Лінн Вілсон. Вона перебуває в Україні, в Києві. Це – наша перша зустріч у студії Українського радіо. Ми раді вітати диригентку із світовим іменем! Ласкаво просимо до України, Кері Вілсон!
Дуже дякую! Я дуже щаслива бути тут, у Києві!
Вам не було страшно сюди їхати?
Звичайно, ні! Тому що, я вже була у Львові три рази! Від початку вторгнення я приїздила до Львова тричі. Я прожила достатньо часу в Україні, і це було для мене почесно! І потім я мріяла знову сюди повернутись. Адже 15 років тому я вже диригувала у Національній філармонії і Національній опері.
Чому у Вас є таке зацікавлення українською музикою в час повномасштабної війни? Ви могли робити кар’єру в інших країнах, з іншою музичною культурою. Але зараз – в Україні. Чому?
Це дуже важливо для вас. І для нас теж. Це момент в історії, який показує, хто є героями. Героями є українці, які борються за Україну. Ми маємо цей шанс зараз або не матимемо його ніколи більше – підтримати українську культуру як голос України. Як символ її стійкості. Кожен з нас має цей особистий шанс! Я хочу додати свого голосу до того, що путін і росія нищать вас. І це те, що відбувається у світовій історії. Тому я тут, і я солідарна з вами. І я борюсь на культурному фронті.
Ваша присутність в Україні і ваше диригування нашими колективами ще й є вагомим фактом для наших музикантів, що тут триває музичне життя. Адже здавалось, що з початком повномасштабної війни музиканти мали би шукати реалізації десь у світі. Але у нас залишаються музиканти, у нас працюють театри, у нас є концертні організації! Навіть фестиваль відбувається у Харкові – Харків Музик Фест! Нещадно бомблять місто, а фестиваль триває! Як Ви дивитесь на наших українських музикантів, які, попри все, залишаються в Україні?
Це якраз мене і надихає. Тому, що ви — герої, ви маєте мужність залишатись в країні, яку постійно обстрілюють і руйнують. Це демонструє вашу неймовірну силу духу. Весь демократичний світ має вас підтримувати. І це одна з головних причин, чому я приїхала до Києва диригувати "Камератою"! Тому що і цей оркестр і інші є представниками українського народу. Як і багато українських музикантів-біженців, які є зараз в європейських оркестрах. Це така суміш доль! Ці люди пережили два роки жахів. І коли я як диригент дивлюся в їхні очі, я бачу їхні душі, і це додає мені сили і енергії. Виникає величезне бажання якимось чином розділити їхню долю і виконувати музику разом!
Кері-Лінн Вілсон. Фото: facebook.com/KeriLynnWilson
"Вперше тільки український репертуар звучав в Карнегі Холл, це був неймовірний успіх"
Якщо ви вже сказали "Київська камерата", то згадаймо, що у вас нещодавно з цим колективом був блискучий концерт в Карнегі Холл. "Київська камерата" ризикнула разом з вами запропонувати американській публіці програму винятково з української музики. Це розбиває стереотипи про те, що українська музика не є настільки якісною, щоб повноцінно звучати у великому концерті. Як ви відчули реакцію публіки і, з рештою, як ви відчули цю музику своїми емоціями? Своєю душею?
Це був неймовірний успіх! Всі присутні підтримували Україну і українську музику! Для багатьох було просто цікаво: а що ж це за така українська музика? Мені здається, що це взагалі було вперше, коли звучав тільки український репертуар в Карнегі Холл! Коли ваша віртуозна скрипалька Богдана Півненко запропонувала мені продиригувати цей концерт, я з радістю погодилась. А вона надала мені свободу самій обирати твори для цієї програми. Звісно, я могла за традицією розпочати із світової класики: Моцарт, Дворжак... Але я сказала: "Ні, Богдано! Звучатиме тільки українська музика!" Моя місія — показати величезні таланти українських композиторів. І я щаслива, що три автори, наші сучасники, були присутні в залі: Золтан Алмаші, Вікторія Польова, з якою я була і раніше в дружніх стосунках, і Олександр Щетинський, який написав прекрасний "Реквієм". Для мене було дуже важливо виконати цей "Реквієм". І тому я всіляко заохочувала нью-йоркців прийти і послухати. І дуже добре, що вони відчули потужність вашої музики.
"Моя мрія — записати оперу "Украдене щастя" Юлія Мейтуса"
Ви говорите про сучасну українську музику сучасних українських авторів. Але українська музична культура є доволі зрілою за віком. У нас є барокова музика, у нас є класика. Чи ці пласти української музики вас цікавлять?
Так! Я щойно приїхала зі Львова, де вперше диригувала оперою українського композитора Юлія Мейтуса "Украдене щастя". Адже раніше, коли я просила моїх українських колег, щоб порадили мені якусь українську оперу, вони казали: "Послухайте Мейтуса". І це виявилась саме та опера, яку мені захотілося виконати. Це така красива музика! І вона якраз того періоду, який я дуже люблю — середина 20 століття. Дуже романтична, але й дуже сучасна. І сюжет дуже традиційний, і дуже багато фольклору, який символізує українську культуру. Це просто була знахідка! Я була здивована, що досі не існує повноцінного запису цієї опери. Тож у мене тепер є мрія — записати її. Я буду її виконувати знову і знову! Я попросила керівників театру надати мені право включити її у мій особистий репертуар.
Фото: facebook.com/KeriLynnWilson
Ще одна сторона співпраці з українськими музикантами — це виконавський рівень українців як музикантів. Ви маєте блискучу музичну освіту, вчились у Джульярдській школі. Ви, мабуть, тільки зараз знайомитесь з нашими консерваторіями, з їхніми випускниками. Як ви вважаєте, наскільки рівень наших виконавців є адекватним до того рівня, який цінується у світі?
Звісно, мені подобаються українські оркестри, бо українці відчувають музику так, як я відчуваю. Таке трапляється не часто. Це – дуже професійні оркестри, це – віртуози. Але коли диригент стає перед оркестром, він повинен відчувати цей зв’язок, відчуття єдності… Це важко описати словами… Але коли ви дихаєте разом, коли ваші душі об’єднані, то я насправді відчуваю це, проявляється первинний сенс музики. Зрештою, я відчуваю себе вдома, серед своїх! А рівень українських музикантів дуже високий. У вас дуже налагоджена система освіти. І я помітила, що всі дуже дисципліновані, сконцентровані на творчості і постійно намагаються вдосконалюватись. Це все є свідченням дуже високої якості виконання.
Ви мали виставу у Львівській Національній опері. Це була опера Юлія Мейтуса "Украдене щастя". Зараз у вас концерт з "Київською камератою" у Колонному залі імені Лисенка Національної філармонії України. Ви вже були у цьому залі? Мали репетицію?
Так, мій дебют був у 2004 році. Я диригувала у концертах конкурсу пам’яті Володимира Горовиця. Це була 4-та симфонія Брукнера, а також виступи переможців цього конкурсу з оркестром Національної філармонії України. Це фантастичний оркестр, його рівень – височенний!
Яке ваше враження про зал імені Лисенка?
Це прекрасний зал з цікавою історією! І я це відчуваю! Попри те, що він не дуже великий, вражає його історична значимість. Тут стільки всього відбувалось! Тому це честь диригувати в цьому залі.
Може здаватись, що вам все "вау", все подобається. За вашими спостереженнями, ви могли б внести якісь корективи чи щось виправити, якби ще було у вашій волі як керівника, як артменеджера?
Я постійно вивчаю українську систему освіти і виконавства, але мені ще потрібно більше часу пережити в Києві, щоб у всьому розібратися. І я сподіваюсь, що мені це вдасться. І я це роблю з насолодою, бо я закохалась в українську музику, в "Київську камерату" і її керівницю Богдану Півненко. Я впевнена, що у нас буде особливе і тривале творче майбутнє. А через цю роботу я зможу краще зрозуміти Україну, вашу ментальність, ваш спосіб життя. Можливо, я зможу долучитись і до вдосконалення музичної освіти в Україні.
Фото: facebook.com/KeriLynnWilson
"Українська — це мова моєї крові"
Ви були у Львові. Але я знаю, що ваша родина корінням сягає Чернівців.
Так! Це була моя перша українська подорож. Я зараз кілька днів у Києві і буду його вивчати. Але після цього родзинкою на торті буде мандрівка до міста Чернівці, де живе мій двоюрідний брат, якого, через цю жахливу війну, я вважаю моїм найкращим другом! Це, як не дивно, одна з тих небагатьох позитивних речей цього повномасштабного вторгнення. Він є вчителем, але його племінник воює на фронті ще з Майдану, з 2014 року. І мені дуже цікаво: яким є місто, в якому жили мої родичі? Я вже трохи собі уявляю, бо вони мені присилають багато відео: про архітектуру Чернівців, про прекрасний університет. І я вже відчуваю себе частиною цієї спільноти. Сподіваюсь, що зустріч буде дуже приємною і корисною.
Ви одна з перших, хто підтримав українців-музикантів, Україну. Одна з перших, хто приїхав в Україну у цей складний час із спокійного світу, де немає війни. Наскільки сильною є ваша віра в нашу перемогу?
О, 100 відсотків! Тисяча відсотків! Українці дуже сильні. Ви не можете програти. І ваша мужність поширюється, вона відчувається! І ваша влада це відчуває! Інколи це не дуже помітно, але, зрештою, ви виграєте цю війну! Сумніву немає. Добро завжди перемагає зло!
Ви зараз зіграєте концерт з "Київською камератою", з Богданою Півненко. Що далі в планах про Україну?
У мене буде наступний тур Україною в липні. Ми будемо грати і співати українською мовою. І в програму цього туру я ввела 9-ту симфонію Бетховена. Ми розпочнемо репетиції у Варшаві, далі – концерт в Парижі, якраз перед Олімпіадою. Потім знову повертаємось у Варшаву, виступаємо на Сопотському фестивалі. Потім я диригуватиму 9-ою симфонією Бетховена в катедрі Святого Павла в Лондоні, потім – Нью-Йорк і Кеннеді-центр у Вашингтоні. І цей тур має організувати весь світ на підтримку вашої боротьби! Після цього я знову приїду до Києва, бо вже заплановані мої виступи у вересні і жовтні.
У Вас така прекрасна вишита сорочка! І ви дуже в ній органічна. Відчувається, що ваші предки носили такий одяг. А як з мовою? Я знаю, що ви вчите українську мову і непогано вже говорите в побуті.
Я сподіваюсь, що буде краще і краще, крок за кроком буде вільно. Я дуже люблю мови. Я розмовляю французькою, італійською, німецькою і російською. А зараз – українською, тому що це – важливо і красиво!
Тому що це це мова свободи і мова перемоги, я сподіваюсь!
Так, мова моєї крові!
Мова моєї крові — дуже гарне завершення інтерв’ю! Кері-Лінн Вілсон, диригентка канадсько-американська, а тепер вже й українська! Адже її співпраця з українськими колективами і музикантами є все тіснішою і тіснішою. Я дякую за візит до студії Українського радіо, бажаю успіху і якнайтіснішої співпраці з Україною. Ми переможемо! Слава Україні!
Дуже дякую! Героям слава!
