Ілюстративне фото: president.gov.ua
День хрещення Русі не є днем народження Русі
Сьогодні, крім Дня Української Державності відзначається ще й день Хрещення Русі. Як ці два свята пов'язані між собою? Звідки ми ведемо відлік української державності?
Українська державотворча традиція виростає із спадщини середньовічної Русі. Хрещення, яке здійснив святий Володимир, відіграло важливу роль у нашому цивілізаційному виборі, у становленні українців і як етносу, і як нації, і як нашої української держави. Тому історія середньовічної Русі та історія сучасної України нерозривно пов'язані. Ми є спадкоємцями Володимирового тризуба, який і на сьогодні залишається нашим гербом. Тому вести відлік української державності від початку ХХ століття, як пропонує Путін, нелогічно й суперечить історії. Тому запровадження цього свята покликане нагадувати всім нам про цей нерозривний зв’язок із нашим корінням, який має більш ніж тисячолітню історію. На сьогодні немає єдиної чіткої дати заснування Русі. Ці дати є більш чи менш легендарними. Тому однією з цих важливих цивілізаційних дат є День хрещення Русі. Саме тому до цього дня приурочено День Державності. Але це не означає, що День хрещення Русі є днем народження Русі. Русь, як держава, почалася ще в ІХ столітті. Саме з ІХ століття центром середньовічної Русі стало місто Київ, довкола якого відбувалося об’єднання і консолідація тих етнополітичних утворень того часу, які сьогодні відомі як Русь і які дали початок нашій державотворчій традиції.
Вибір християнства закріпив територію України в складі європейської цивілізації
Чому Володимир обрав саме християнство?
Держава Володимира знаходилися на межі різних релігійних впливів. Християнство стало домінуючою релігією в середньовічній Європі. Західна Європа і Візантійська імперія були провідними центрами, на які орієнтувалися і з якими контактували та прагнули співпраці володарі Русі. Тому християнство стало тією релігією, до якого навернулися правителі Русі. Входження християнства до Русі було неодномоментним актом. Це був тривалий процес із різними протистояннями і повстаннями. Вибір християнства закріпив територію України в складі європейської цивілізації, яка виросла на античній спадщині.
Володимир Тиліщак. Фото: АрміяІнформ / Дмитро Юрченко
Державна традиція на території України ніколи не згасала
Чи можна говорити про втрату державності в період, коли Україна була під владою інших державних утворень?
Це були різні спільноти, і їхній світогляд відрізнявся від сучасного світогляду. Тому пряму лінію спадкоємності важко виводити. На цій території існували державні утворення, які з одного боку ґрунтувалися на спадщині Русі, а з другого боку вони продовжували цю спадщину. Очевидно, що сучасна Україна увібрала в себе спадщину тих державних утворень, які тут існували. Йдеться і про Велике князівство Литовське, і про Річ Посполиту, в складі якої українські землі розвивалися в європейські традиції. Так формувалася відповідна демократична політична культура, яка відрізняла розвиток цих територій від Московського князівства. І оця ментальна відмінність у нашій культурі залишалася визначальною впродовж століть. Державна традиція на території України ніколи не згасала. Після того, як середньовічна Русь занепала, її традиції продовжила Галицько-Волинська держава, а потім і Київське князівство до кінця ХV століття. Велике князівство Литовське запозичило багато з Русі та було його продовжувачем. Зрештою українське козацтво виростало на тих самим військових і демократичних традиціях, які закладалися ще з часів Русі. Тому цей тип культури державотворчих традицій є насправді європейським, який виростає з античної культури. Основа цієї політичної культури, яка була на цій території впродовж століть, це якраз договірна основа, повага до тих меж, які на той час були прийнятні, усвідомлення власної гідності. Цей процес тут зберігався і розвивався через місцеве управління, магдебурзьке право. Усього цього не було в Московщині, де існував інший тип політичної культури – ординської, який виростав зі спадщини Монгольської держави, де основним була приналежність до правлячого клану і до імперії. Це залежність, відсутність права на вибір і підпорядкування правителю. Усе це до нас приходило зі Сходу. Сучасна українська історія продемонструвала, що нав’язування чужих цінностей несвободи стало основою для того спротиву, який чинить Україна російському агресору.
