Фото надане авторами фільму
"З моменту, як ми зустрілись із Марією Яремчук, яка ідейниця взагалі створення фільму і також продюсерка, з якою ми разом цей фільм зробили, пройшло три роки"
Максиме, привіт. Фільм нарешті виходить у прокат. Це тривала робота й точно, що важка?
Дійсно, з моменту, як ми зустрілись із Марією Яремчук, яка ідейниця взагалі створення фільму і також продюсерка, з якою ми разом цей фільм зробили, пройшло три роки. За цей час наша студія KNIFE! Films встигла зробити багато різних фільмів. Ми випустили і серіал "ЕПІЗОДИ: Україна на Мундіалі" про Чемпіонат світу 2006 року й збірну України, він вийшов на Netflix. Випустили ще документальний серіал і документальний фільм. І ось нарешті та робота, яку ми почали робити першою, виходить у нас останньою!
"Це популярна документалістика, де в основі є сценарій, драматургія, щоб людина сіла в кінотеатрі або увімкнула вдома й отримувала емоції, співпереживала і вболівала за головного героя"
Як ти оцінюєш, все вдалось чи, можливо, зараз ти б щось переробив? І чи буде друга частина фільму, бо залишилось багато нерозкритих питань?
Я дуже часто наголошую, що це не журналістська документальна робота, не телевізійна, це кіно-театральна цифрової платформи. Тобто популярна документалістика, де в основі є сценарій, драматургія, щоб людина сіла в кінотеатрі або увімкнула вдома й отримувала емоції, співпереживала і вболівала за головного героя. А не, умовно, отримувала інформацію максимально близьку й максимально повну про його життя. Тобто тут є деякі відмінності.
Щодо фінальної роботи, особисто мені все подобається. Скільки б ми цей проєкт не робили, коли б до нього не повертались, нічого не хотіли переробляти. Але якось ми хочемо випустити режисерську версію, тому що фільм іде 93 хвилини, а в оригіналі фільм, коли ми його зробили, йшов дві години. Ми викинули півгодини фільму просто тому, що хотіли зробити кращий темпоритм і щоб люди цікавіше поглинули цю історію. Але сто відсотків у нас вийде ще режисерська версія, колись ми її покажемо.
"У Києві ще класна ситуація, а якщо ми підемо в регіони, то там кажуть, що документальне кіно — це ж нудятина, що люди не ходять. Створили для себе теплу ванну — і в ній собі живуть. Так і хочеться сказати: "То, може, ми зробимо з вами класну промо-кампанію, можливо, ви дасте шанс і хоча б один сеанс, а якщо люди підуть — додасте ще?"
Що популярне документальне кіно — це важка праця в нашій країні, свідчить прокат стрічок. Я подивився розклад на тиждень в одному з популярних кінотеатрів у Києві: ігрове кіно — по 4-5 показів на день, а фільм про Яремчука — по одному показу. Ти задоволений таким станом речей?
Вчора ввечері вийшло наше спільне інтерв’ю з Марією Яремчук і сценаристом фільму Ярославом Коротковим. Ми втрьох давали інтерв’ю для "Української правди". І в кінці я зробив постскриптум для кіноіндустрії, кінотеатрів про те, з чим ми зараз стикаємось. В Києві ще класна ситуація, а якщо ми підемо в регіони, то там кажуть, що документальне кіно — це ж нудятина, що люди не ходять і т.д. Всі ж працюють за певними схемами, створили для себе теплу ванну — і в ній собі живуть. Так і хочеться сказати: "То, може, ми зробимо з вами класну PR-кампанію, промо-кампанію, можливо, ви дасте шанс і хоча б один сеанс, а якщо люди підуть — додасте ще?" Мені дуже подобається, як деякі кінотеатри, наприклад, "Планета кіно", дуже активно підтримують нас у промо-кампанії. Або, якщо відкрити зараз розклад "Жовтня" в Києві, то там ми починали з одного сеансу на день, а зараз п’ять сеансів, такий ажіотаж.
"Жовтень" — це окрема історія. А в регіонах плануєте покази?
Ми зараз спілкуємось про можливість у Черкасах показати і у Львові, це з найближчого.
І чи буде фільм у загальному доступі й коли?
Він буде в загальному доступі, але так не хочеться говорити про це, хочеться, щоб люди прийшли в кіно!
