Чи не єдина можливість для українців почути сучасну музику
Анатолій Табаченко – журналіст Українського Радіо з 1974-го року, директор Радіо "Промінь" початку 90-х:
"Випуски "Променя" виходили о 15-й хвилині і о 45-й. Мені довелося працювати в редакції інформації і готувати випуски новин для "Променя". Це була дуже цікава робота. Звичайно, ми паралельно працювали і на "Першому каналі", де робили випуски новини, і ту ж інформацію використовували для "Променя". Але на "Промені" не вистачало інформації, щоб забити повністю всі 48 випусків абсолютно новинами, тому там були тематичні передачі. Наприклад, могла бути передача для філателістів, новинки науки і техніки, передача з телетайпного залу обов'язкова щовечора, бо зарубіжну інформацію ми брали з інформаційних агентств, а вони приходили по телетайпу. В нього був такий характерний стук, як в друкарської машинки, і от на фоні цієї роботи телетайпного залу була передача.
Але, що цікаво, "Промінь" не мав своєї редакції. Не було ні ТВО, ні редакції "Променя" не існувало — і вона була не потрібна. Був загальний випуск, куди приносили всі матеріали, от — папка "Променя" п'ятихвилинна. Приносиш, даєш випуск новин, диктор його прочитав, а потім іде п'ятихвилинна передача, яку на плівці принесли в записі, підготовлену музичною редакцією, або літературна мала бути передача, і що цікаво, на "Промені" з'явилися і розважальні передачі. Щодня вранці "А ми до вас в ранковий час". Це була дуже популярна передача на анекдотах, на жартах, на популярних естрадних піснях. Причому вона була настільки популярна, у нас в музеї висить отакий здоровезний плакат, афіша: творча зустріч колективу "А ми до вас в ранковий час" із радіослухачами. Аншлаг, повний зал збирався".
Але основною перевагою "Променя", звісно, була музика. Причому популярна, сучасна музика. І це була чи не єдина можливість її почути для українців, які не могли собі дозволити збирати колекції платівок.
Анатолій Табаченко – журналіст Українського Радіо з 1974-го року, директор Радіо "Промінь" початку 90-х:
"Промінь" очевидно створив додаткові умови для розвитку української естради, а українська естрада дала продукт, який підносив популярність "Променя". Вони отак-от працювали один на одного. В основному звучала популярна музика, в тому числі і зарубіжна естрада, що викликало особливий інтерес. В більшості, звичайно, із країн соціалістичної співдружності: НДР, Болгарія, Польща, там ансамбль "Червоні гітари", Гелена Вондрочкова, Карл Готт…"
Перші прямі ефіри, гра на гроші та освідчення в коханні
Кінець 80-х позначився серйозними змінами у політичному житті країни. Система дала слабину. Змінився і "Промінь". Усе нове тут з’являлося першим.
Анатолій Табаченко – журналіст Українського Радіо з 1974-го року, директор Радіо "Промінь" початку 90-х:
"На "Промені" з'явилися перші прямі ефіри, коли почалася перебудова, коли почалися демократичні процеси. Це була передача "З ранку до полудня", 4 години, яка звучала у прямому ефірі, перша гра на гроші з'явилася на "Промені" — "Пан або пропав". Це ж взагалі тоді важко було комусь уявити, що на "Промені" буде гра на гроші. Микола Амосов був ведучим цієї передачі. Або скажімо, запровадили передачу, яка виходила опівночі, в якій можна було освідчитись в коханні".
Після здобуття Україною Незалежності зміни на "Промені" стали ще радикальнішими. Його було виділено в окремий канал не лише в ефірі, але і структурно. Над ним почала працювати окрема команда журналістів і звукорежисерів. Керівництво Українського Радіо вирішило зробити повну протилежність офіційному Першому каналу. Радикальність цих змін іноді зашкалювала.
Анатолій Табаченко – журналіст Українського Радіо з 1974-го року, директор Радіо "Промінь" початку 90-х:
"Я думаю, що ця реформа була не дуже вдалою. На першому етапі звідти вилучили випуски новин, а якщо звучали якісь новини, то вони мали бути не політичного характеру, а якісь курйози. Я думаю, що на цьому "Промінь" тоді втратив, і мені шкода, що тоді зняли і музичні позивні "Променя" — "Знову цвітуть каштани". І назву "Променя" навіть зняли тоді. Не було "Променя" два тижні, називався другий канал Українського Радіо. Кажуть, придумайте нову назву, а я був директором "Променя". Я взяв орфографічний словник, це ж товстелезна книга, і прочитав всі слова, які є в орфографічному словнику, там їх більше 100 тисяч. Я не знайшов жодного слова кращого, ніж "промінь". І потім через два тижні знову повернули цю назву".
"Скільки в тебе людей? Тисяча. А тут будуть мільйони"
Але саме у цей час з’явилися нові культові програми. І вони привели нову, молоду аудиторію. Перший український хіт-парад "12-2", "Година меломана з Олексієм Коганом", перша гра на гроші "Пан або пропав", одним з ведучих якої був майбутній народний депутат Євген Рибчинський, та легендарний "Гарячий компот". Існує легенда, ніби одна подружня пара у 90-х назвала дитину Компотиком на честь цієї програми. Саме ведучим "Гарячого компоту" прийшов працювати на "Промінь" у 1992-му тодішній київський ді-джей, а зараз керівник Радіо "Промінь" Максим Яковенко.
Максим Яковенко – виконавчий продюсер Радіо "Промінь":
"Я прийшов до Терпиловського — це дуже відомий київський диск-жокей кінця 70-х – й кажу: "Федя, слухай, запропонували на радіо, але ж у мене тут дискотека, я ж герой Печерська". Каже: "ну, подумай, скільки там у тебе людей?" Я говорю: "Тисяча". "А там у тебе будуть мільйони". Я такий почухав ріпу і кажу: "Ну, добре, я згоден".
Ну, який формат? Це було тригодинне шоу, кожен з ведучих мав свою годину, він знався на тій музиці, яку він знав, і про неї розповідав. Там була програма, наприклад, getto blaster, яку вів Григорій Герман і Андрій Макаренко. Вони вели програму про реп-музику. Ну такий: йо, ми такі зі сленгом. У нас працювала Наталя Майданник, в неї була гарна англійська і вона зналася на heavy metal музиці. І це було дуже круто. "Доброго вечора, з вами Наталя Майданник і програма Хейві Джунглі. Сьогодні ми з вами послухаємо Metallica, Cannibal Corpse, і прямо зараз Accept, уууаааа!" Були музиканти, був Дмитро Прикордонний, який вів, наприклад, програму про інді-музику, "Всесвітній льох" вона називалася. Сам Саша Рудяченко вів дуже круті програми, "Стара Гвардія", яку ми до речі спробували відновити на "Промені". Це такі журналістські розмови про час і музику, і людей — про все. Це багатотомна така історія. Ідея була проста: якщо ти — людина і можеш бути ведучим, знаєшся на якійсь музиці, то ти спокійно робиш цю програму. Ми спробували привнести FM-принципи. Це перебивки, швидкість, ton of voice, музика, темпоритми, гумор — от така вся історія була".
У час, коли не було інтернету, ще не продавалися компакт-диски, а вибір касет на розкладках не вражав, "Промінь" як і в минулі роки, був джерелом нової музики. Як світової, так і української. Тільки розмаїття жанрів тепер було значно більшим. Можете лише уявити, чого варто було тодішнім ведучим першими дізнаватися про новинки і отримувати музику для ефіру.
Максим Яковенко – виконавчий продюсер Радіо "Промінь":
"Була програма на "Промені" у Олега Буреніна, і він завжди крутив іноземні новинки. Я був здивований. Наприклад, "Depeche Mode", а альбом вийшов в Британії. Він виходить там, наприклад, в п'ятницю, а наступного вівторка з компакт-диска Олег вже крутить цей "Depeche Mode" на Радіо "Промінь". З приводу української музики, в мене був папірець або телефонна книжка, і я кожного разу, коли готуватись до програми, телефонував, типу: "Алло, алло, Володя Бебешко, слухай, а що там, у мене грала пісня Віки Врадій така-то і така-то, а чи не написали ви там щось нового? А, написали. А можна я під'їду і на касеті чи на чомусь запишу? Так, можна? Ага, добре". Воно збиралось, потім було підписано там гарячий компот, там і назви груп, “Брати Гадюкіни” вперше тут з'явилися, коли вони записали свій другий альбом, презентували. Олег Скрипка, коли записав альбом з треком "Весна".
Я думаю, що із подачі Миколи Миколайовича Амосова почала працювати БЗЗ – це єдина студія, на якій почали писатися і Пономарьов, і Павлік, і там ті ж "Океани Ельзи", і "Грін Грей". Це була наша студія, наші звукорежисери, таким чином пісні потрапляли. На наступний день він приїжджав сюди, всі редакції його зустрічали, бо це була зірка, Віктор Павлік, Лері Він, Павло Зібров, умовно кажучи. І він казав, нова пісня, нова пісня, нова пісня, нова пісня, і вона починала грати у всіх програмах, поки не з'явилися комерційні студії".
Епоха FM
Поява комерційних студій, а потім і комерційних ФМ-радіостанцій кардинально змінили радіоринок. І не на користь "Променя". Потужна, але вчасно не оновлена технічна база, великий штат працівників, гарантоване бюджетне фінансування і статус монополіста, які буквально вчора були перевагою, дуже швидко перетворилися на тягар. Канал не міг швидко адаптуватись і конкурувати з десятками різноформатних FMок, об’єднаних у холдинги, підкріплених необлікованими грошима. Часто російського походження. Холдинги швидко знайшли спільну мову з тодішнім складом Нацради з питань телебачення і радіомовлення і так само швидко розібрали весь частотний ресурс. В той час, як Українському Радіо і "Променю" залишалося лише писати листи з проханнями в усі інстанції і отримувати формальні відписки. Дротову мережу скорочували, нові імпортні приймачі не підтримували радянський діапазон частот УКХ, а частот в FM-діапазоні майже не видавали. Був час, коли у Радіо "Промінь" їх було лише дві — у Луцьку і у полтавському місті Гадяч, шо спонукало злі язики саркастично називати "Промінь" Гадяч-FM.
Максим Яковенко – виконавчий продюсер Радіо "Промінь":
"Ми були на другій кнопці цього, цієї штуки, але з середини 90-х почали трохи з'являтись гроші, люди почали робити ремонти в квартирах, зрізати радіорозетки, а в цей час FM-радіостанції почали отримувати FM-частоти, кількість авто і взагалі радіоприймачів, воно почало рости. Ми ж були все в УКХ і в цих трьохпрограмниках. І воно все так і сталося: ті — поїхали, а ми пішли вниз. Я ж пішов продавати радіорекламу".
Такий стан справ не міг не позначитись на мотивації колективу. Багато талановитих журналістів звільнилися, інші — робили програми, розуміючи, що почують їх уже далеко не мільйони. Молодіжна аудиторія достатньо вибаглива, і як тільки вона перестала отримувати гарячі хіти тут і зараз, відчула в ефірі перші ретро-нотки, одразу відреагувала жартами та підколами, які охоче поширювали конкуренти.
2004-го року вийшов роман Сергія Жадана "Депеш Мод". Герої книги у 93-му році слухають Радіо "Промінь", де ведуча розповідає історію гурту "Depeche Mode", але час від часу перериває свою розповідь творами не британського рок-гурту (що було б логічно), а піснями Степана Галябарди. І хоча насправді час, коли Степан Галябарда став директором "Променя", а його пісні почали із завидною постійністю з’являтися в ефірі радіостанції, настав пізніше, цей літературний образ виник небезпідставно.
Максим Яковенко – виконавчий продюсер Радіо "Промінь":
"Ми досі з Сергієм обмінюємось якимись артефактами. Тобто наприклад, у мене є табличка в кабінеті, так сталося, що я зараз працюю в кабінеті, в якому працював Степан Петрович Галябарда, який керував і був замдиректором Радіо "Промінь". Це відомий український поет-пісняр, і я іноді знаходжу якісь артефакти. Я знайшов табличку "замдиректор радіо "Промінь" Степан Петрович Галябарда", і вона висить у мене на зворотній стороні дверей. І він, значить, виходить "так, о, а, ну, дай-но" і такий селфі, в X закидає, типу, працюємо. І такі коменти: Степан Петрович Галябарда? А ми думали, що то Ви його придумали…"
Та повернімося на початок 90-х, у час, коли Радіо "Промінь" дало старт багатьом культовим програмам і навіть форматам. Саме тут з’явився перший в Україні хіт-парад "12-2", переможців якого визначали самі слухачі. У назві закладена суть програми: кожного наступного випуску зі списку вилучають 2 пісні, які були визнані найменш популярними.
"Гарячий компот"
Максим Яковенко – виконавчий продюсер Радіо "Промінь":
"З'явилися на Радіо "Промінь" покійний Олег Горський і Іра Бондаренко. Алік був ідеологом. Це задовго до інших хіт-парадів, "Території А". Я не знаю, як взагалі ці люди виживали, бо хіт-парад ішов щодня, тобто вони о 9:15, якщо я не помиляюсь, сідали, Алік і Іра, в студію, в прямому ефірі вони вели хіт-парад, потім чистили запис і він йшов у повторі десь о 17-тій годині. Після того, як вони закінчували, вони йшли в редакцію — це була кімната, де було дуже багато людей, на телефон сідали, приймали дзвінки, ставили галочки, хто переможець, потім робили підсумок на наступний день і потім наступного дня підсумки цієї всієї історії оголошували. Так воно із року в рік було.
Як тільки у когось з артистів з’являлися нові пісні, вони приходили до Горського. Я пам'ятаю Хрещатик, 26 того часу, це був як якийсь мурашник. Кількість людей, які тут ходили, особливо на "Промінь", була великою. Воно все гуло, звучало, всі там обіймалися, тут ще буфета два було".
Двері "Променя" були відчинені для будь-якої талановитої і креативної людини. Аби потрапити в ефір, уже не треба було бути членом Спілки композиторів і проходити сувору худраду. Відбір пісень здійснювала редакція тут же, на місці.
Максим Яковенко – виконавчий продюсер Радіо "Промінь":
"Була історія зі студією "Шанс". Приїжджають і приносять на плівках на 19-й швидкості пісні. В клубі записано, якість плюс-мінус, але тексти такі смішнючі. То вони "Територія А" тролять, то Юрка Юрченка. Американське country з українським текстом. Ну, дуже смішно.
Ми там в "Компоті" почали їх крутити, і вони приїжджають до у себе там в це маленьке містечко, і вони — зірки, їхні пісні крутять по радіо. Вони приїжджають знов сюди і кажуть "Слухайте, що вам? Ось вам сало". Ми такі "нам нічого не треба"."“Ми про вас пісню напишемо". "То напишіть". Приносять, пісня про "Гарячий компот". Починалась вона так: "Обережно, двері зачиняються, наступна станція "Гарячий компот". І ми її крутили по повній програмі.
Але ж потім, коли виповнювалось нам 5 років, в програмі "Гарячий компот", я приходжу, кажу: слухайте, давайте ремікс пісні зробимо на "Гарячий компот". Ну, хто придумав, той і робить. Починаємо збирати команду людей. Думаю, так: аранжувальником буде Рома Богорош, "Вечірня поп-школа", такий гурт був дуже популярний. Домовляюсь з Віталієм Клімовим, Олександр Єгоров стає продюсером, розписує партії для кожного артиста. Ми домовляємось. Ель Кравчук, покійний Кузьма Скрябін, "Грін Грей", Ліна Скачко, Олег Лапоногов. Де будемо записувати? Клімов: "Будемо записувати у студії Nova у Ірини Білик". Ну, це просто космос якийсь. Ми домовляємося, ми там записуємо, і записали цю пісню, от вона така весела, досі в мене є ці фонограми".
Касети із записом привітань з "Променя" зберігаються в родинах вже 30 років
На початку 90-х на "Промені" з’являється ще один культовий проєкт. "Експрес-концерт на замовлення" був далеко не першою програмою із привітаннями та піснями, але точно найпопулярнішою в той час. Це вже потім подібний формат був на кожній FMці. А спочатку був "Промінь". У перший час діяло правило: "одне привітання – одна пісня". Дуже швидко кількість листів стала така, що привітання не вміщалися в годину ефіру, і час програми розширили до двох. А потім почали об’єднувати по кілька привітань на одну пісню.
Антоніна Медведєва – ведуча програми "Експрес-концерт на замовлення":
"Тоді це був переворот. "Промінь" зробив переворот, я так вважаю. Колись я приїхала в Крим, це був якраз той рік, коли сталася оця страшна подія в Нью-Йорку, я приходжу в кабінет до лікаря, а у неї "Промінь", вона слухає. І коли я сказала своє прізвище, вона каже, ви та Медведєва, яка веде? Ну, мені якось даже незручно було, але нічого, потім я звикла до цього".
У програми швидко з’явилася армія фанатів. Слухачі виливали в листах душу, розповідали життєві історії. Були слухачі, які писали з тюрми, інші привозили ведучій на Хрещатик букети і подарунки. Траплялися і непорозуміння.
Антоніна Медведєва – ведуча програми "Експрес-концерт на замовлення":
"Я привітала одну жіночку, мама їй замовляла, а мама включила першу кнопку радіо, і звичайно, вона ж не почула замовлення. Так вона прийшла сюди на центральний вхід, викликала мене, і з палицею на мене. Охорона охороняла мене, наші охоронці. Потім я їй пояснювала, потім подзвонила її дочці, вона каже: "Я слухала на роботі, я все послухала, мама просто не знає, вона вже старенька, вона трішки щось недочуває, щось не розуміє, не ображайтесь на неї". Я говорю "я зараз попрошу наших режисерів, вони вам запишуть це привітання", і ми це все зробили. Проходить десь година і вона приходить сюди з великим букетом квітів, стає на коліна і просить у мене вибачення. Мені так було незручно, що людина похилого віку прийшла попросити пробачення".
Слухачі досі пишуть Антоніні Медведєвій у соцмережах, і розповідають, що касети із записами привітань зберігаються у їхніх родинах, як реліквія вже 30 років.
Антоніна Медведєва – ведуча програми "Експрес-концерт на замовлення":
"Нещодавно мене через Facebook розшукала жіночка, написала мені: "Дуже вас прошу, ви нас вітали із 10-ю річницею весілля, і з 20-ю річницею весілля, а зараз у нас 30-та чи 40-ва річниця. Ви могли б?" Я говорю: "А як я це зроблю?" "Та ви на телефон начитайте, я все зроблю і привітаю, ви навіть не уявляєте, ви у нас, як член нашої сім'ї". Потім вона мені подзвонила, так дякувала".
Програма про джаз на державному радіо
Кар’єра Олексія Когана – музиканта, журналіста, найвідомішого українського знавця джазу, представника України у Європейській джазовій федерації, також значною мірою пов’язана з Радіо "Промінь".
Олексій Коган – автор і ведучий програми "Година меломана":
"Якщо я щось кумекаю в українській мові, тут треба зняти капелюха і вклонитися, світлої пам'яті головного звукорежисера "Променя" Миколи Івановича Єдомахи. Він навчив мене. Я в своєму житті один раз сказав "на протязі". Один раз. Він зупинив, як зараз, "Олексійчику, синку, "на протязі" – це "на сквозняке". Бадьорим кроком працюємо з насолодою".
Я ніколи не забуду слова Олега Горського "Якщо ти вийшов в ефір і сказав "з вами Олексій Коган", з тої хвилини ти відповідаєш за все, що ти несеш в ефірі, і за всю музику, яку ти даєш". А друге, ви будете посміхатися, я й досі посміхаюсь, загадуючи Аліка: "Льошечка, коли виходиш в ефір, ніколи не забувай, що серед твоїх слухачів можуть бути люди з вищою освітою".
Олексій Коган вів програму про джаз. Лише людина, яка жила в Радянському Союзі, може зрозуміти, що це означало: програма про джаз на радіо. На державному радіо. Від слухачів приходила маса листів, кожен з яких – неповторна людська історія.
Олексій Коган – автор і ведучий програми "Година меломана":
"В 1992-му році "Промінь" оновили, відпустили все, можна було робити все, що хочеш. А головна ідея була, щоб люди перестали слухати російськомовний "Маяк" — дуже популярну станцію, і слухали, україномовний "Промінь". Так воно і сталося. Програми були фантастичні.
Програма тривала "Година меломана" годину, і іноді телефонують, кажуть, "Олексій, будь ласка, коли пройде 30 хвилин програми, якщо можна, дайте якусь рекламу". Я кажу: "Навіщо, яка реклама?" "Щоб встигнути касету перекинути на інший бік, щоб дописати без музичних втрат". І я бачив ці касети.
Моя музика врятувала трьох хворих людей, які приковані до ліжка, від суїциду. Було таке. Кажуть, якби не ваша музика, можливо я б там викинувся з вікна, прийняв би якісь пігулки. Дівчинка, мені дуже шкода і дуже соромно, я не пам'ятаю її прізвища, теж була хвора, лежача хвора, їй було 14 років. Вона малювала під мої програми. І коли вона померла, мама принесла всі її малюнки, які в мене вдома".
Зараз "Промінь" відновив багато культових проєктів. Серед них і "Година меломана", і "Стара гвардія". Чекає на черговий перезапуск хіт-парад "12-2". Повертається і розважальний контент. Адже ще на початку 90-х "Промінь" шокував країну сміливим підходом до гумору.
Тепер сатиричне шоу "Гомін Аут" продовжує традиції. І вже давно вийшло за межі ефіру. Автори програми збирають повні зали на свої стендапи.
"Українська музика — це наша перевага над FM-станціями"
Максим Яковенко – виконавчий продюсер Радіо "Промінь":
"Скільки ми б не робили якихось яскравих проектів в ефірі, запрошували гостей, змінювали музичний формат, оновлювались, але все одно є проблема. Я особисто питаю: "А можна включити "Промінь" в таксі? "А, що, він ще існує?" "Так, існує, 97,2, включіть, будь ласочка". "О, прикольно, у вас тут грає така музичка, українська, мені подобається". Нас досі таки більше пам'ятають тим "Променем" ніяким, ніж сучасною станцією, але ми намагаємось слідкувати за музичними трендами українських артистів, за сучасною українською музикою. Ми залишили естраду на інший проєкт "Радіоточка" — це проєкт з українською естрадною музикою 60-х, 70-х, 80-х і 90-х. Ми слідкуємо за артистами, дуже професійна команда працює над просуванням цієї нової української музики, бо ми ж розуміємо, що це наша перевага над FM-станціями, бо вони крутять свої там 35% української музики, і потрапити артисту другого, третього ешелону, або новому на FM-станцію — це закритий клуб. Якщо ти не Дорофєєва, то дуже важко. А ми навпаки, ми відкриваємо для українців українські імена".
Зараз в Україні зареєстровані сотні FM-радіостанцій, з них близько 40 – національні мережі. Розкручувати радіо фактично спочатку в таких умовах значно важче, ніж це було у 90-х. Але "Променю" вдається. Частоту легендарної радіостанції фіксує в улюблених вже четверте покоління слухачів.
