Ілюстративне фото: facebook/latifundistcom
Цьогоріч ми зібрали понад 22 млн тонн пшениці, за внутрішньої потреби 6 млн тонн
Українські аграрії засіяли понад 6 млн гектарів озимих культур, тобто 96% від прогнозованих площ. Наскільки це можна вважати вдалим результатом на третій рік повномасштабної війни?
Ясна річ, це менше, ніж ми засівали до повномасштабної війни. Адже частина територій у вогні, частина під фортифікаціями або замінована. Але те, що ми маємо, забезпечує і наші внутрішні потреби, і потреби зовнішніх ринків. Якщо брати особливості сезону, багато хто робив ставку на озимий ріпак, бо цьогоріч фермери непогано на ньому вторгували, тож планували посіяти більше. Посіяли, скільки змогли. Але крім питання війни як такої, є ще питання природи, клімату, погодних умов, і багато хто сіяв у сухий ґрунт. Спрацює чи не спрацює ― усе залежить від того, в якій точці України розташоване поле, адже йдеться не про якусь одну кліматичну зону. Варто сказати, що і Європа отримала цього року значно менший урожай, і наші східні сусіди ― на порядок менший урожай пшениці. Тож багато хто думає вже про те, скільки буде пшениці наступного року. І озима пшениця ― це як основа, фундамент урожаю, ми бачимо, що її менше. Але наші потреби як країни не такі великі ― плюс-мінус 6 млн тонн пшениці нам вистачає, у той час як цьогоріч ми зібрали понад 22 млн тонн.
"Ми змістилися кліматично на північ і через війну ― на захід"
Які регіони зараз у лідерах за темпами посівної?
Лідерів складно назвати, тому що будь-яке господарство дивиться на кілька факторів ― це питання температури та наявності вологи у ґрунті. Адже клімат міняється, і багато господарств, які сіяли раніше у вересні й на початку жовтня, зараз ще виходять у поле і продовжують сіяти. Озимого ріпака ми цьогоріч посіяли трохи більше 1 млн гектарів ― і на цьому крапка. А озиму пшеницю минулого року ми сіяли навіть у грудні, бо дозволяла погода. І ще один фактор, який дуже впливає, це наявність вологи. Хтось ризикує сіяти в сухий ґрунт, а хтось не ризикує. Результат буде навесні. Взагалі, кліматично ми змістилися плюс-мінус кілометрів двісті на північ, а також змістилися через війну ― на захід, у бік Європи.
Озима пшениця ― основа врожаю, якщо говорити про хліб
Чому озимі культури мають таке принципове значення для продовольчої безпеки в Україні?
Якщо зробити розбивку по культурах, то з чого роблять хліб? Із пшениці. Ярової пшениці Україна вирощує мало. На сьогодні маємо менше 5 млн гектарів пшениці, із них десь 4,4 млн ― це озимина, а навесні засіємо ще приблизно 200 тис. гектарів. Це те, що піде на хліб, саме тому озимина важлива. Озима пшениця насправді більш загартована, а ще в сільському господарстві є поняття термінів. Уявіть, коли вам буквально за кілька днів треба виконати величезний обсяг робіт. Якщо ви посіяли восени, то вже маєте частину земель, які засіяні, і продовжуєте роботи далі. А якщо всю масу треба засіяти одразу, це складно. Отже, озима пшениця ― основа врожаю, якщо говорити про хліб.
(1).jpg)
Лариса Гук. Скриншот із відео
"Наступного року чекаю на бум зрошення"
Наскільки посуха вплинула на цьогорічний урожай?
Над фактором вологи працюють абсолютно всі науковці, шукають нові технології та нові гібридні сорти, аби максимально адаптуватися. Відповідні компанії, які забезпечують агросектор масивом добрив, також намагаються знайти рішення, щоб покращити врожаї. Самі аграрні господарства аналізують ситуацію, і, на моє суб’єктивне переконання, наступного року я чекаю на бум зрошення. Коли є вода, ти так чи інакше матимеш прибуток з гектарів. Питання зрошення почало рухатися, вже узгоджені певні законодавчі моменти. І сама спека 2024 року почала розвертати багатьох у цьому напрямку. Але зрошення ― дорога штука, тому питання грошей дуже актуальне. Треба віддати належне західним партнерам, які максимально включаються. Це Японія, США, Південна Корея, є багато агентств та установ, які готові вкладатися. Для наших фермерів є програми, де відбувається фінансування 10 на 90 ― український внесок і партнерський відповідно. Партнери часто-густо не дають живих грошей, але дають обладнання, яке влаштовує українських виробників. Ми не говоримо поки що про південь, бо Херсонщина та інші землі перебувають під вогнем. Але навіть там є певні напрацювання, триває паралельно робота, є проєкти. Не йдеться про стовідсоткове відновлення, приміром, Каховської ГЕС як такої, а мова про те, як відродити виробництво аграрної продукції та цій території, почасти відновлюючи водні ресурси.
Цього сезону фермери нарешті почали трохи заробляти
Торішню посівну озимих оцінювали у 292 млрд грн. У яку суму закладаємо посівну цього року?
Сто відсотків ― вона на порядок дорожча. Навіть якщо подивитися на курс гривня-долар. Частина виробників в Україні сіють, аби посіяти. Це було завжди, адже що в українську землю не ткни ― воно виросте. А ті, що вміють планувати і прораховують, вважають, що посівна буде на 20-30% дорожчою. З іншого боку, цього сезону фермери нарешті почали трохи заробляти. Бо у 2022-23 роках вони витягали просто на силі волі, а цьогоріч, завдяки цінам на агропродукцію, усе пішло вгору. Щось заробили. Крім того, важливий момент ― усе міняється на ходу: технології, перелік добрив тощо.
