Павло Островський: "У суспільстві є великий попит на ідеї гідного миру на умовах України"

Річниця звільнення Слов'янська і Краматорська. Як операція зі звільнення Слов'янська, Краматорська, Дружківки та інших міст вплинула на подальший перебіг збройного конфлікту на Донбасі? У студії програми Українського радіо "Сьогодні. Вдень" редактор інформаційних продуктів руху "Сильні громади" Павло Островський.

Ваша реакція на те, що на Донбасі з самого початку було зрозуміло, що там присутні регулярні російські війська?

Можна відлік вести від вторгнення до Криму, і було зрозуміло, що окупацією Криму це не завершиться. В явну відкриту фазу це перейшло 12 квітня в Слов'янську. Але і до того в Донецьку були інциденти з жертвами, коли російські найманці напали на мирний проукраїнський мітинг 13 березня і зарізали Дмитра Чернявського. Це вже була війна... У мене ці події перекликаються з норвезьким серіалом "Окуповані".

Місцеве населення. Як вони, коли вже встигли пожити пару місяців під окупацією, зустрічали українських військових у липні?

Зустрічали військових прихильно. Ставлення до військових було нормальним. Були, звісно, і косі погляди, але це звичайна картина. Ясна річ, людей прокачували російською пропагандою. Коли російська армія окуповує якесь місто, то перше - вони беруть під контроль ЗМІ. Це і в Донецьку так було, і в Слов'янську. Це масована пропаганда.

А оцей феномен, коли зупиняли колони українських військових місцеві мешканці і перекладали на них вину, що оце Україна несе сюди війну? Чи проводилася тоді в тих місцях контрпропагандистська робота і наскільки вона була результативною?

Так проводилася і вона проводиться на постійній основі. В різний спосіб доносилася інформація про те, що робить українська армія. Були і гуманітарні місії. Мене вразив і такий феномен, як активна роль релігійних громад, бо на той час не було там формальної влади, військово-цивільних адміністрацій, які б могли налагодити усі сфери життя в місті, і дуже багато робилося на волонтерстві і самоорганізації. Особливо активні протестантські громади.

Якщо говорити про проукраїнські налаштовані громади... Давайте скажемо про організаторів тих заходів...

Організатори - це ті люди, які підтримували майдан, це просто мешканці Краматорська, Донецька, Маріуполя, які могли і не підтримувати майдан, але коли почалася російська агресія для них стало очевидно, що треба захищати свій простір, свої вільні українські міста, і що поразки ніхто не пробачить.

Місто Торецьк світкуватиме своє звільнення 21 липня. Як сьогодні там живеться українським громадам, сьогоднішнє життя цих людей?

Торецьк і Дружківка досить сильно відрізняються, бо в Торецьку і в громадах, які знаходилися на лінії фронту, там виборів не відбулося. Там працювали місцеві ради, які з 2010 року обрані були при тотальному адмінресурсі і фальсифікаціях Партії регіонів. І власне складалася ситуація, коли частина депутатів потікали,  не можна було зібрати сесію міських рад. А в Дружківці, Краматорську, Слов'янську вибори відбулися і змогли обрати нові склади місцевих рад. Ті громади, де вдалося провести місцеві вибори, там більше розвитку, запрацювали інструменти місцевої демократії. На українську ідею і в Торецьку, і в цих містах є попит. Сьогодні ми святкуємо день звільнення півночі Донеччини, а колись, я сподіваюся, чим швидше ми будемо святкувати цей день у вільному українському Донецьку.

Є певні очікування щодо військової повномасштабної операції, яка повинна відбутися для швидкого звільнення Донецька. Але не більшість є прихильниками такого шляху. Ваша особиста точка зору щодо цього?

У суспільстві є великий попит на ідеї гідного миру на умовах України. Тобто Україна має робити дипломатичні, військові зусилля, які забезпечать перемогу на умовах України. Важливий фактор також, щоб цивільне населення від цього не постраждало. Оптимальним є варіант змусити Росію забрати свої війська.