Чому виникла потреба у законопроєкті
Вкрай соромною річчю є те, що в нас досі на 31-й рік Незалежності деякі питання територіального устрою регулюються указом Президії Української Радянської Соціалістичної Республіки від 1981 року, зокрема питання щодо, наприклад, зміни меж території, яке є дуже суттєвим в контексті надходження податків у місцеві бюджети. Воно регулюється саме цим указом, на підставі якого Верховна Рада голосує свої постанови. Навіть питання перейменування громад та населених пунктів досі регулюється указом Президії УРСР. Тому це абсолютно сторінка сорому в історії нашої держави, яку ми дуже сподіваємося цієї зими знести, тому що Україна заслуговує на своє незалежне регулювання.
Що змінюється
Я б не сказав, що це рішення суттєво змінює повноваження громад. Воно змінює саму процедуру в контексті її підпорядкування. Тобто якщо раніше це була складна бюрократична процедура, що рішення має проходити чотири інстанції, то тепер це буде дуже просте рішення через подання органу місцевого самоврядування у Верховну Раду для її голосування. Тобто щоб встановити межі тієї чи іншої території, не треба буде витрачати два роки. Для цього буде достатньо три, чотири чи п'ять місяців, що вже перемога. Але ключове для нас — позбутися радянської спадщини.
Читайте також — Скільки часу потрібно РФ, аби підготувати новий масований удар по Україні. Прогноз Повітряних Сил ЗСУ
Про громадські обговорення
Поточна процедура взагалі не передбачає громадських обговорень, адже в Радянському Союзі позиція громадськості чи публічних слухань не мала жодної ваги. Все ж таки нині ми інша країна. Тому зараз цим законом ми будь-яку процедуру щодо встановлення меж, їхньої зміни, перейменування тощо жорстко фіксуємо шляхом відкритих публічних обговорень. Навіть якщо зараз ми подивимось та ті громадські обговорення, що відбувалися раніше, то там, як правило, були певні фальшування або абсолютно формальна історія. Нині це жорстко регламентується.
Про об'єднання Міністерства інфраструктури та Міністерства розвитку громад та територій
З одного боку, ми розуміємо, що потрібно економити кошти платників податків, тому будь-яка реорганізація шляхом скорочення має певний позитив. З точки зору впливу на розвиток Міністерство інфраструктури в контексті майбутніх років — це насамперед про відновлення інфраструктури. Міністерство регіонального розвитку — про ті політики, які це міністерство формує. Тому мати все під одним дахом — це позитивно, щоб синхронізувати ці політики.
Водночас ключовий ризик — це проведення реорганізації. Я поки не особливо пам’ятаю успішні кейси з реорганізації міністерств, які могли б тривати короткий період часу. Як правило, в Україні подібні речі тривали 6-8 місяців через не досить високий рівень менеджменту в тій чи іншій структурі. Тут сподівання винятково на те, що в Олександра Кубракова (віцепрем'єра з питань інфрастуктури та регіонального розвитку — ред.) є гарний менеджерський фах, і він зможе провести цю процедуру безболісно і достатньо швидко. Але існує ризик, що на рівні реорганізації забуксують процеси, хоч, на мій погляд, він мінімальний.
Про завершення реформи децентралізації
Я переконаний, що насправді незалежно від політики міністерства на сторожі децентралізації буде виступати комітет. І в будь-якому випадку зміни дійдуть до логічного завершення. 7 грудня ми мали діалог парламенту та місцевого самоврядування щодо поточного стану реформи, планів на наступний рік, підсумків цього року. І тут в нас є повна синхронізація. Тому розраховуємо на проактивну, партнерську позицію міністерства, але навіть якщо її не буде, я думаю, ми реалізуємо це і без нього.
Про роботу місцевого самоврядування в умовах повномасштабної війни
Насправді все тримається здебільшого на людському факторі. Мені здається, що наш ворог дуже недооцінив той рівень автономності і персональної спроможності ухвалювати рішення на місцях, які дала децентралізація. Тому зараз я б не сказав, що місцеве самоврядування працює через винятково державну вертикаль попри наявність певної кількості військових адміністрацій. Є синхронізація процесів. Дуже велика кількість рішень демократичним шляхом віддана на можливість ухвалювати рішення на місцях. Це ключова запорука успіху. Адже для того, щоб ухвалити рішення в українських реаліях достатньо кількох годин. І це насправді наша перемога.
Навіть законодавчі зміни, які відбулися протягом 2022 року в контексті самоврядування, були покликані саме на пришвидшення процесів державного управління, зокрема на рівні місцевого самоврядування.
У нас є певний перелік повноважень, які голова громади може ухвалювати, не збираючи сесію. Це насправді рішення, які є ключовими для забезпечення життєдіяльності громадян. Це питання щодо переведення коштів на Збройні сили України, виділення коштів чи започаткування юридичних осіб, що обіймаються внутрішньо переміщеними особами тощо. Це однозначні рішення, які не мали б мати пересторог чи противаг з боку місцевої ради. Але за рахунок того, що ми економимо час на зібранні сесії, наявності кворуму чи дискусії, ми ухвалюємо подібні рішення на рівні держави за годину.
Це також вкрай важливо під час ризику блекауту. Якщо подивитись на ефективність громад в Київській області, то коли в Києві громадяни були 36 годин без світла, опалення та води, Бучанська громада мала водопостачання. І це велетенська перевага внаслідок ефективного муніципального менеджменту, який, окрім персонального хисту голови, має забезпечення з точки зору законодавства. Головне — навчитись використовувати інструмент.
Про відновлення законних органів місцевого самоврядування на деокупованих територіях
Якщо говорити про Київську, Чернігівську, Житомирську, Сумську та частину Харківської області, то там органи місцевого самоврядування були відновлені відразу, за винятком Гостомельської громади, де голову громади було вбито окупантами. Там впроваджена військова адміністрація. У всіх інших було відновлене місцеве самоврядування, тому що період тимчасової окупації був приблизно півтора місяця.
Що стосується новодеокупованих територій, зокрема Правобережжя Херсонської області та райони Харківської області, то там впроваджені військові адміністрації. На цих територіях з об'єктивних причин ми не вбачаємо найближчим часом повернення. Зокрема, через ризики, пов'язані з повторною агресією. На моє переконання, до кінця виборчого періоду, тобто це 2024-25 рік, там функціонуватимуть військові адміністрації. Водночас головою військової адміністрації може бути як військовий, так і цивільний — голова громади, який працює з військовими, але розуміється на господарських функціях. Нині у 64 громадах працюють військові адміністрації. З них 54 очолюють колишні голови громад.
Про партнерство між муніципалітетами України та Євросоюзу для відбудови та відновлення України
У цій царині ми намагаємося просувати питання допомоги city to city, коли допомога фінансується шляхом трансферту з бюджету якоїсь громади на території Євросоюзу на підтримку нашої громади. Зокрема, наші польські партнери внесли зміни у своє національне законодавство, де дозволили польським гмінам (містам, селам або групам сіл і міст — ред.) здійснювати трансферту на допомогу нашим громадам. Це важливо, тому що це спрощує процедури, і голова громади на місці краще розуміє, що є пріоритетом. І це дозволяє оминути бюрократію з обох рівнів державної влади в обох країнах.
Інша історія як, наприклад, допомога Європейського інвестиційного банку у розмірі близько 5 мільярдів гривень. Кошти достатньо оперативно та гнучко переводять на громади через Міністерство розвитку громад та територій. Навіть якщо громада, розуміючи, що вона була інфраструктурно знищена, не має змоги з об'єктивних причин зараз підготувати проєкти, вона отримує можливість залучити ці кошти у свій бюджет і потім реалізувати проєкт з відновлення будівлі місцевої ради, ЦНАПу, відділку поліції тощо. Це все реалізується, як правило, насамперед в Київській області.
Фото: УНІАН
