Леонід Кравчук. 1991 рік
"Рік, останні хвилини якого спливають у памяті історії, залишиться незабутнім у нашій долі. Він увібрав у себе такі значущі і доленосні події, що без перебільшення можна сказати: за цей час ми перейшли з однієї епохи в іншу. Найголовніше полягає в здобутті Україною Незалежності. Стала реальністю віковічна мрія багатьох наших людей".
Хтось цю промову упізнав, а хтось здогадався. Леонід Кравчук — перший президент України, записував новорічне привітання, чи як тоді казали, поздоровлення, особливо не готуючись, підглядаючи тези на папері. У своїх промовах Леонід Макарович намагався додати святу романтики, але нічого романтичного довкола не було. Бежевий фон рівної стіни, темна поверхня стола, і руки складені на аркуші паперу — це вся романтика кадру у 1991 році.
"Об'єднаними зусиллями вільних народів, всупереч намаганням колишнього центру, вдалося зупинити неконтрольовану, хаотичну дезінтеграцію Радянського Союзу. Спрямувати процес розпаду гігантської нежиттєздатної наддержави у русло цивілізованих взаємин".
Звертаючись до народу одразу після офіційної смерті Радянського Союзу, Леонід Макарович тоді не підозрював, що менше, ніж за чверть століття колишній центр знов почне відновлювати імперію, а новим поколінням українців доведеться давати відсіч агресорам.
Леонід Кучма. 1994 рік
"Ми розпочали роботу по творенню в нашому спільному домі порядку й порядності. Повели боротьбу проти хабарників, користолюбців та злочинців. Буду відвертим: ця справа виявилася надзвичайно складною, набагато небезпечнішою, ніж уявлялося. Корозія розповсюдилася скрізь, починаючи з інститутів влади, але хочу запевнити вас: буду робити все, щоб Україна була очищена і оздоровлена, щоб злочинність була приборкана, а з п'ятою владою та ділками тіньової економіки було покінчено. І не силою кулака, а силою закону і лише закону".
Леонід Кучма найбільше вітав українців з Новим роком — 10 разів. З кожним роком телевізійна картинка повільно, але змінювалась. План ставав ширшим, в кадрі нарешті з’явився прапор, а на столі новорічний вінок. В усьому іншому обстановка і теми залишались доволі суворими.
"Україна зреклася ядерної зброї, цього прокляття ХХ сторіччя, і забезпечила міжнародно-правові гарантії власної безпеки. З боку світового співтовариства зросла довіра до нашої держави, до її політичного та економічного курсу".
Леонід Кучма також намагався додати своїм зверненням тепла і романтики, тож починав зазвичай з того, що святкування Нового року — це прекрасна сімейна традиція. Та куди більше у 90-ті людей хвилювали відсутність роботи і грошей, тому, проводжаючи 1996 рік, президент порівнює країну з малою дитиною, а народ просить "триматися".
Леонід Кучма. 1997 рік
"Він назавжди увійде до нашого родоводу як рік першого ювілею української держави, п'ятої річниці проголошення її Незалежності. Вік ще зовсім юний. Це пора коли робляться перші кроки, вони ніколи не бувають легкими і простими, а для держави тим більше. Звідси і невирішені проблеми, і, на жаль, помилки та прорахунки. Нам сьогодні доводиться важко, а багатьом — дуже важко. Шлях до нового цивілізованого життя пролягає через виживання. А це позначається на всьому: стані економіки і почутті людей. Однак ми вистояли і маємо шанс перейти від стратегії виживання до стратегії розв'язання завдань, які забезпечують реальний поступ уперед".
Реальний поступ уперед, принаймні за телевізійною картинкою, ми побачили в 1999-му. Чи то президенту набридло роками сидіти на фоні стіни, чи режисери передивились перше привітання королеви Єлизавети ІІ, де вона в блискучій сукні сидить за столом ошатного кабінету з вікном, шторами і шафою заповненою книжками, але в 1999-му у нас "поздоровлення нарешті стало привітанням". Записане воно було на фоні вікна з портьєрами, красивим атласним прапором і з новорічною композицією з ялинковими іграшками та високими свічками на столі. Ще за кілька років в кадр увійшли також книжкова шафа і новорічна ялинка. А під кінець своєї другої каденції Леонід Кучма пішов на відвертий експеримент і записав звернення вдома сидячи разом з онуком і собакою біля каміну.
Тон та зміст новорічного привітання залишався загалом незмінним — з ухилом у економіку та покращення добробуту українців, з єдиною поправкою — все більше з'являлося підсумків президентської роботи. Але Кучма практично не згадував про ситуацію у сфері національної безпеки і оборони України, хоч під час обох каденцій Леоніда Даниловича вже проявлялися перші передвісники війни — і так звана "мєшковщина" в Криму, і відкрита спроба Росії захопити острів Тузла.
До кінця другого президентського терміну Кучми залишався ще рік, а у своєму привітанні з Новим 2004 роком він вже давав оцінку самому собі.
Леонід Кучма. 2003 рік
"Звісно, я погоджуюсь з тими, хто вважає, що зроблено дуже мало. Не знімаю відповідальність ні з себе, ні з виконавчої влади за непростий соціальний стан країни. Але соціально-економічні результати особливо трьох останніх років переконливо доводять: в Україні закладаються підвалини повноцінної соціальної держави".
Навряд чи Леонід Данилович уявляв, чим закінчиться його другий строк, а закінчився він Майданом і Помаранчевою революцією. Попереду були президентські вибори, під час яких у жорсткому протистоянні зійдуться два Віктори — Ющенко і Янукович. Але передвісники вже з’явились, адже були і вбивство Георгія Гонгадзе, і тривалі протестні акції "Україна без Кучми" і "Повстань, Україно".
"Хіба не є для нас уроком досвід інших країн, небайдужих нам? Коли вони стають іграшкою могутніх третіх сил? Хіба не бачимо ми як спекуляції політиків на зловісних стереотипах минулого відроджують до життя комплекси, що здавалося б назавжди відійшли в історію? І хіба не здатні ми зробити свої українські уроки з цих процесів навколо нас? Мої дорогі співгромадяни, цей головний урок: Україні для еволюційного сталого розвитку як повітря потрібна соціальна і політична стабільність. Україна потребує самодостатнього соціального і політичного компромісу, коли політики поступаються своїми амбіціями, а в результаті виграє український народ".
На той момент 2004-й рік справді став найдраматичнішим за час Незалежності. Фальсифікації під час виборів обурили українців і змусили виборювати право на чесні вибори, стоячи на Майдані Незалежності. Почалась Помаранчева революція.
Зрештою Верховний суд призначив переголосування другого туру президентських виборів і Віктор Ющенко переміг Віктора Януковича. Однак, поки він не склав присягу (а це станеться вже у січні 2005 року), формально главою держави залишався Леонід Кучма, так йому випала нагода востаннє звернутися до українців з президентським привітанням.
Але одночасно і Віктор Ющенко, як обраний президент, вітав українців в прямому ефірі зі сцени на Майдані Незалежності в 00:00 годин 1 січня 2005 року. Так вперше, але не востаннє, виникла ситуація коли до українців у новорічну ніч зверталися одразу двоє президентів.
Цікаво, що 2005 рік став єдиним, коли глядачі "Першого каналу" українського телебачення не побачили звернення чинного президента (Леоніда Кучми), а тільки обраного — Віктора Ющенка. Річ у тім, що тоді з 23 години на "Першому каналі" мовила телекомпанія "Ера", яка просто не випустила в ефір звернення Леоніда Кучми.
Віктор Ющенко. 2006 рік
Новорічне привітання Президента Ющенка з 2006-м роком стало ілюстрацією всього бурхливого першого року його президентства. Розкол "помаранчевої" команди, постійні взаємні звинувачення у корупції, вдалі і невдалі управлінські рішення та різке падіння гривні — всі ці події стали новими для України. Так само новаторськими стали вітання президента з Новим роком. Віктор Ющенко вперше вийшов за межі кабінету. Вітання на фоні Маріїнського палацу з почесною президентською вартою, красиво вбраними ялинками і дітлахами з бенгальськими вогникам — розпочало нову еру привітань.
Основну увагу у своїх новорічних зверненнях, як і в діях, третій президент зосереджував більше на символічних речах. До прикладу, ось як Президент Ющенко вітав з 2007 роком.
"Минає 15-й рік нашої Незалежності. Я дуже хочу, щоб у цю мить кожен з нас глибоко усвідомив -— ми всі є часткою України. Ми всі відповідальні за неї. Яким цей рік залишиться для нас?"
Віктор Ющенко. 2009 рік
Боляче по Україні вдарила світова економічна криза 2008 року. Рейтинг третього президента танув на очах, та попри рекордно низький рівень підтримки, він йшов на другий термін і, мабуть відчуваючи можливу поразку, Віктор Ющенко дав сам собі оцінку у новорічному зверненні 31 грудня 2009 року. Привітання було скромним, без почесної варти, цього разу на тлі Софії Київської.
"Завершується ціла доба у нашому житті. Я пишаюся цим часом, пишаюся без пихи і без рожевого мрійництва. Пишаюся свободою слова, свободою вибору, свободою бізнесу. Пишаюся багатьма економічними показниками. Пишаюся тим, що увагу держави привернуто до соціальної підтримки багатьох людей. Пишаюся тим, що я — українець. Я вірю, що наша велика ідея єдиної нації і єдиної держави ширитиметься твердо і невідступно".
Віктор Ющенко у другий тур президентських виборів не потрапив, а його суперник часів Помаранчевої революції Віктор Янукович виграв у Юлії Тимошенко, яка встигла стати для Ющенка із соратниці головним ворогом. Перемога Януковича над Тимошенко була мінімальною, вперше обраний президент здобув менше половини поданих голосів. Важка перемога, а ще дивні знаки долі, які супроводжували четвертого президента: від дверей, що зачинялися в день інавгурації до поховального вінка, який вдарив його по голові. Тож 2010 рік для Януковича був таки складним.
Віктор Янукович. 2010 рік
"Ми разом пережили непростий, але щасливий 2010 рік. І нам вдалося основне — переламати ситуацію. Перебороти безнадію. Тепер нас чекає наступний 2011 рік — рік двадцятиріччя Незалежності України. Це буде період, коли ми збудуємо фундамент усіх тих змін та перетворень, які ми задумали".
Знаючи, як розвивалися події в Україні далі, може скластися враження, що Віктор Янукович звертався не до всіх українців, а лише до своїх прибічників. Прихід до влади осіб із сумнівним минулим, політичні репресії проти опозиційних політиків, силовий переділ у сфері бізнесу: все це можна було спостерігати в часи Януковича. Останньої краплею стала відмова від курсу на євроінтеграцію, що стало початком Революції Гідності восени 2013 року.
Новорічне привітання 31 грудня 2013 року з новим 2014 роком було записане у Києво-Печерській лаврі. А зовсім поруч — на Майдані Незалежності вирував протест спочатку десятків, потім сотень тисяч українців. І в такій ситуації звернення Януковича, в якому він назвав Україну великою родиною, життя якої ґрунтується на базових людських цінностях, — любові, добрі, справедливості, мирі та злагоді, звучало відверто цинічно.
Майбутнього, спільного з українцями, у Януковича більше не було. Після двох місяців протистояння на Майдані та розстрілу Небесної сотні, режим не витримав, а сам Янукович втік до Росії. Тоді ж, скориставшись тимчасовими труднощами нової української влади, Росія вперше в новітній історії спробувала знищити українську державність. Ми тимчасово втратили Крим, і ціною надзусиль змогли стримати російського агресора на Сході України.
Не дивно, що усе це знайшло відображення у новорічному зверненні п’ятого президента України Петра Порошенка. Новий президент — новий стиль. Тепер звернення перетворились на відеоролик з кадрами основних подій: Революції гідності, мітингів спротиву у Криму, бойових дій на Сході України, а також — отримання Томосу і ратифікації Угоди про асоціацію України з Євросоюзом.
В оточенні своїх соратників, військових, волонтерів, президент звертався до українців трьома мовами — українською, російською та кримськотатарською.
Петро Порошенко. 2014 рік
"Рік, що минає, став найважчим за останні сім десятиліть з 1945 року. Лютий ворог зазіхнув на наші життя, територію, Незалежність, та вся країна від малого до старого стала на захист Батьківщини. Цю вітчизняну війну ми обов'язково виграємо, бо вона справедлива. На нашому боці правда, з нами Бог….Я дякую кожному за внесок у захист країни. Пишаюся тим, що належу до такого великого європейського народу, як наш. Гаслом минулого року стали слова: "Єдина країна, Единая страна, Bir Devlet". Важкі випробування зміцнили нас. Як народ ми стали нерозлийвода. Ще міцніше згуртувалися у політичну українську націю".
Підсумки п'яти років президентства Порошенка суперечливі. В цей час вдалося посилити обороноздатність держави, нарешті виникла і отримала визнання незалежна православна церква. Значно менше однозначних оцінок заслуговують проведені, але часто не доведені до кінця реформи у сфері економіки чи судочинства. У 2019-му мали відбутися чергові президентські вибори і, вітаючи з цим новим роком, п'ятий президент 31 грудня 2018-го року фактично підбивав підсумки.
Петро Порошенко. 2018 рік
"Я звертаюся до мільйонів співвітчизників в Криму та по той бік Донбасу. Ми обов'язково повернемося до вас з миром, якою б довгою не була дорога. Наша сім’я неодмінно возз’єднається за одним столом, за яким Новий рік зустрічають за київським часом. Дорогі українці, найважче вже минуло і найгірше теж позаду. Попереду поступове зростання економіки і відновлення рівня життя. Це результат нашої спільної, кропіткої праці. Головне, у передвиборчій гонитві не затоптати паростки розвитку, пророщені ціною колосальних зусиль кожного з вас. І тоді ми точно переможемо".
З прийдешнім 2019-м роком, як і з 2005-м, вітали одразу двоє президентів — чинний і майбутній. Цікаво, що поки всі транслювали промову чинного президента, канал 1+1 випустив привітання Володимира Зеленського, в якому він оголосив, що йде у президенти. Привітання ж п’ятого президента показали пізніше, в перші хвилини нового року.
Виборча стратегія Петра Порошенка, була спрямована на максимальну мобілізацію перш за все своїх прибічників. Його пріоритети — армія, мова, віра — тоді розуміли далеко не всі. У результаті з новим 2019 роком український народ вітав Володимир Зеленський. І знову повторився батл телеканалів: тепер "П'ятий" і "Прямий" — спочатку показали новорічне привітання Петра Порошенка, а вже після нього — Володимира Зеленського. Саме ж новорічне привітання знову змінило стиль. Відеоролик став справжнім короткометражним фільмом, а Маріїнський палац відчинив свої двері і зібрав за святковим столом представників всіх професій, які щодня здійснюють свої маленькі подвиги — лікарів, вчителів, спортсменів, підприємців, які роблять бренд України знаним у світі, а також дітей. І, звісно, політиків — як українських, так і закордонних друзів України.
Володимир Зеленський. 2019 рік
"Дорогі українці, зазвичай у новорічному привітанні президенти розповідають нам про зростання ВВП, падіння інфляції, імплементацію, диверсифікацію та інші дуже незрозумілі терміни. Одним словом, переконують, що ми почали жити краще, просто поки що ви цього не помітили. І тому дуже часто під час звернення президента ми вимикаємо звук, чекаємо поки він закінчить свою казку, щоб нарешті перейти до шампанського, канапок із шпротами та олів'є. Сьогодні буде інакше. Давайте сьогодні кожен чесно відповість сам собі на важливе питання — хто я?"
Президент Зеленський прийшов до влади налаштованим закінчити війну і акцентував увагу більше на економічному розвитку країни та намагався згладити усі внутрішні протистояння. Та швидко зрозумів, що Росію аж ніяк не влаштовує сильна і незалежна Україна. Зовнішньополітична ситуація ставала дедалі напруженішою. Тому, зустрічаючи 2022 рік, президент згадав і про попередження наших західних союзників про російське вторгнення.
Володимир Зеленський. 2021 рік
"Нас лякали всередині країни, лякали ззовні, але будь-яка армія по той бік кордону нас не лякає, бо неабияка армія по наш бік кордону нас захищає, і я радий, що сьогодні вони мають найбільший бюджет в історії України. Так було, до речі, і минулого року, і позаминулого. Але для мене це не перемога, а норма. Так було тому, що так має бути. Це не просто про грошове забезпечення, а про гідне ставлення. Не про матеріальні, а про людські цінності, бо гріш ціна життю держави, яка не захищає тих, хто захищає її ціною життя".
А далі була велика війна. Вітаючи українців в останній день 1991 року з роком прийдешнім, перший президент Леонід Кравчук говорив про здобуття Україною Незалежності і перехід з однієї епохи до іншої. Через 31 рік Україна знову опинилась на межі епох, коли українцям довелося доводити всім, насамперед, самим собі, що ми здатні боротися за Незалежність і перемагати.
Фото: главком
