Фахівчиня з протидії дезінформації Оксана Мороз підтвердила, що росіяни упродовж багатьох років вибудовують міф про свою непереможність: "Саме на цьому вони ґрунтують дуже велику частину своєї історії, своєї пропаганди. Звісно, тут є багато парадоксів, тому що, наприклад, перед повномасштабним вторгненням вони казали, мовляв, ''ми не можемо напасти на Україну, тому що Росія ні на кого ніколи не нападала''. Потім відбувся повномасштабний напад 24 лютого, і тут вони вже говорили про нібито нацистів, денацифікацію і так далі. Згодом, коли стало зрозуміло, що щось пішло не так, у них відразу знайшлися інші аргументи. Насправді, якщо ми розглянемо історію цього останнього року після повномасштабного вторгнення, то побачимо цілу серію різноманітних виправдань, чому їхні поразки насправді нібито були перемогами".
Пояснюючи природу стереотипів загалом та поширення стереотипу про непереможність росіян зокрема, психологиня Лідія Смола наголосила: "Наш мозок не дуже любить працювати й напружуватися. Як казав колись один комік: "Він знає, що ми всі повземо на цвинтар". Тому мозок намагається спростити картину, яку людина бачить. І це використовує пропаганда. Стереотип щодо могутності російської армії дуже добре синхронізується з поширеним висловом "ми ще не починали". Стереотип не тільки спрощує життя людини — не потрібно думати, він ще послаблює різні болісні моменти. Тому стереотипи не можуть сьогодні з'явитися, а завтра зникнути. Тому що стереотип — це своєрідна бульбашка. Вона тримає людину всередині своїх стінок і обмежує рухи, для цього треба зусилля. Щоб змінився стереотип, треба інтенсивно — бажано, за допомогою картинок — показувати, що він не відповідає дійсності. І тут треба віддати належне нашим фахівцям інформаційного фронту. Стереотипи руйнуються, коли з’являються візуальні картинки, коли творяться певні вербальні речі — от, вислів "русскій воєнний корабль, іді…" — він також руйнує цей стереотип. Але для того, щоб він був повністю зруйнований, має існувати дуже сильне внутрішнє потрясіння, щось таке, що людина скаже: "Ні, це нереально". Росіяни цей стереотип про непереможність підкріплюють гіперболізацією своїх тактичних перемог. Вони вводять нові слова, наприклад, Бахмут називають новим Сталінградом. При цьому вони приватизували перемогу у Другій світовій війні. Тобто вони не згадують ні про лендліз, ні про допомогу, вони говорять, що саме вони здолали фашизм. І коли ця інформація оточує людину зі школи, університету, повсякчас у інформаційному просторі, то починає здаватися, що це є реальністю".
Ведучий Вадим Карп'як звернув увагу на своєрідну роздвоєність у публічній комунікації Росії: "Частково вони воюють ніби як сили добра проти сил темряви, які уособлюють нібито Захід і НАТО, але так само вони часто хваляться тим, що їх називають ''орками''. Наших захисників вони часто називають ельфами, використовуючи цю гобітівсько-толкіністську семантику, хваляться тим, що вони ''гобліни'', ''орки'', називають себе ''ордою''. Достатньо помітно, що їхня пропаганди якраз б'є на те, що ''так, ми уособлене зло, і ми народжені для того, щоб нести це зло, яке вважаємо правильним''".
Психологиня Лідія Смола пояснила вплив схожих історій: "Люди об'єднувалися в спільноти, в держави, передаючи знання і будуючи стратегії перемоги на оповіді історії. Орки, ельфи — це елемент історій. У радянські часи ветерани вигадували історії. Тобто через історії окремих людей формується віра. Тому вплив через історії ефективний — вони дуже легко засідають у голову".
Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду "Відродження" у межах проєкту Радіо Культура "ППО. Протипанічна оборона". Матеріал відображає позицію авторів і не обов'язково збігається з позицією Міжнародного фонду "Відродження".
.jpg)
