Фото: ФБ-сторінка Андрія Коцяка. Будинок-музей Поліни Райко в місті Олешки опинився під водою
Злочин вчинено вдруге за століття. Позаяк коли греблю будували, були затоплені надзвичайно цінні не лише з природоохоронної, а й з культурної точки зору території. І зараз велика кількість музеїв і пам’яток знову затоплені. Чи маємо повний перелік?
Повний перелік стане зрозумілим, коли ми дізнаємося, наскільки далеко зайде вода, зазначила Катерина Чуєва. "Навіть попри прогнози позавчорашнього дня, коли вважалося, що пік майже пройдено, станом на вчорашній вечір вода ще прибувала в деяких районах. Найгірше те, що велика частина затопленої території ― лівий берег Дніпра, це непідконтрольна Україні територія, тож достатньо складно зрозуміти з відкритих джерел межі затоплення. Але це щонайменше десятки об’єктів тільки зареєстрованих. Ми розуміємо, що відбувається з центром Нової Каховки. Повністю затоплений будинок Поліни Райко, це було підтверджено представниками благодійного фонду. Невідомо, чи можна буде відновити цей об’єкт після того, як з’явиться до нього доступ. Реальний обсяг втрат у царині культурної спадщини можна буде загалом оцінити тільки після звільнення усіх територій, обстеживши кожен населений пункт та всі відомі об’єкти археологічної спадщини. Тут поєдналося кілька факторів, які нам максимально ускладнюють роботу та можливість аналізу. Такі пам’ятки, як "Олешківська Січ" розташовані саме на лівому березі, також ціла низка стоянок, стійбищ, козацьких таборів та багато інших об’єктів місцевого та національного значення. У тій же зоні підтоплення розташовано пам’ятний знак на честь жертв політичних репресій, голодомору, низка братських могил, які зареєстровані сьогодні як пам’ятки ще радянського часу. Була інформація про музей Нової Каховки ― картинну галерею імені Гавдзинського. Частина колекції вивезена російською окупаційною владою, а в якому стані перебуває те, що залишилось у музеї, невідомо. Сам комплекс споруд Каховської ГЕС також був зареєстрований як пам’ятка. Ця пам’ятка науки і техніки була споруджена у 1950-х роках. Тому окупанти вчинили подвійний злочин ― проти культурного об’єкта, екології та людяності загалом".
Хто рятує культурні пам’ятки на підконтрольній території?
"Ми на зв’язку з музейниками Херсона та Херсонщини, з департаментом культури обласної військової адміністрації та профільними структурними підрозділами. Станом на ранок сьогоднішнього дня погіршення ситуації не відбувалося, хоча вода підійшла ближче, ніж очікувалося. Зокрема в Херсоні вона підійшла до зони, де розташовані музеї, але рівень води, ми сподіваємось, почне спадати, і загрози музейним будівлям більше не буде, в тому числі закладам культури на правому березі та різноманітним пам’яткам. Поки що серйозних загрозливих сигналів не надходило".
Чи є критичні й безповоротні втрати?
"Це об’єкти, які постраждали на лівому березі Дніпра. Ми вже згадували будиночок Поліни Райко. Відомо, що вона розписувала цей будинок фарбами не найкращої якості, і зараз важко сказати, чи його взагалі можливо буде відновити. Якщо в Олешках ми бачимо будинки, затоплені під самі дахи, то це означає, що цей живопис дуже постраждає. Не хотілося б робити сумних прогнозів, але й для оптимістичних бракує підстав. Невідомо навіть, коли з’явиться доступ до цього об’єкта, тож існує великий ризик, що ми втратили його назавжди. Є інформація, що загинули люди, тварини на тих територіях, тож якщо культурні цінності не були вивезені окупантами завчасно, то це можуть бути втрати. Щодо комплексу будівель Каховської ГЕС ― це теж невідворотна втрата. І в Олешківському районі будинок Остапа Вишні вочевидь теж втрачено, хоча тут залежить від стану будинку і матеріалів, з яких він зроблений. Важко дати фахову оцінку".
Яким чином зараз документуються злочини проти культурної спадщини?
"Це дуже складний процес. Протягом останніх місяців він став більш скоординованим, коли налагодилася необхідна комунікація. Тобто коли та частина громад, яка перебувала або під окупацією, або біля лінії фронту, змогла відновити роботу, саме там зараз відбувається найскладніша частина. Документування станом на зараз має дві задачі. Перша задача ― безпосередня фіксація стану об’єктів культурної спадщини або рухомих культурних цінностей. Якщо брати пошкоджені старовинні будівлі, пам’ятки архітектури, монументального мистецтва, то фіксація здійснюється з метою оцінки стану об’єкта. Надалі це буде покладено в основу оцінки збитків, які завдано Україні, та в основу програм відновлення та реставрації. Обстеження здійснюються за допомогою різних технологій ― від найпростішої візуальної фотовідеофіксації до 3D-сканування та інших інструментів, які дають змогу дуже детально зафіксувати стан об’єкта, приховані конструктивні елементи, тріщини. Друга задача ― це фіксація воєнних злочинів для подальших правоохоронних процесів. Тут велику роль відіграє робота СБУ, Нацполіції, Генпрокуратури. Зараз відбувається радикальне впорядкування всієї інформації. Ця фіксація відрізняється від звичайної пам’яткоохоронної фіксації, тут є свої правила та обмеження з точки зору техніки й методології. Офіційно таку фіксацію можуть здійснити лише правоохоронні органи".
Насамкінець Катерина Чуєва наголосила на кадровій проблемі у сфері роботи з культурною спадщиною: "Ми ніколи не стикалися з такими масштабами злочинів та руйнувань, а отже, з такою кадровою потребою для роботи у сфері фіксації. Відчувається брак людей, тому всі відповідні органи перебудовуються, намагаються оптимізувати свою роботу, і навантаження на людей надзвичайно велике. Нам важливо чітко дотримуватися певних алгоритмів ― після розчищення та консервації об’єкта має бути доступ до нього для правоохоронних органів з метою огляду місця злочину, фіксації, можливо, із залученням фахівців. І тільки потім з цим об’єктом можна щось робити в сенсі відновлення чи реставрації. Найсвіжіші дані ― це 623 пошкоджені пам’ятки нерухомої спадщини. Але це тільки те, що вже зафіксовано".
