Денис Малюська: Жоден російський військовополонений не байдикує, всі працюють

Денис Малюська: Жоден російський військовополонений не байдикує, всі працюють

Міністерство юстиції запустило пілотний проєкт щодо працевлаштування в’язнів на шахтах. Наразі йдеться про загін з десятка осіб, які отримують досить високі зарплати, які дозволяютть значною мірою компенсувати збитки, завдані державі або потерпілим внаслідок вчинення злочину. Про це в інтерв’ю Українському Радіо заявив міністр юстиції Денис Малюська. Водночас усі російські військовополонені, які не є пораненими та не відбувають лікування, працюють у таборі для військовополонених. "Ніхто не байдикує, всі працюють. Це проста фізична праця. Втім з ними працювати простіше, ніж зі звичайними в'язнями. Там дисципліна на вищому рівні й ефективність праці краща", — каже міністр.

 

0:00 0:00
10
1x

Фото: GETTY IMAGES 

"Робота у шахтах складна, але й зарплата велика"

— Зараз до роботи на шахтах залучають ув'язнених. Наскільки складне в реалізації таке рішення, чим воно було обґрунтоване і як вирішуються питання, які виникають щодо юридичної площини, щодо згоди-незгоди, щодо страхування, заробітку?

Праця ув'язнених в нашій країні є добровільною, тобто хто не хоче працювати, той працювати не буде. Знову ж таки, чимало ув'язнених хочуть працювати, і ми створюємо усі умови з тим, щоб вони працювали. Це важливо, щоб в'язень не байдикував у камері, не дивився в стелю і так не спливали його роки відбування покарання. Тому що, коли він потім вийде на волю, його трудові навички повністю будуть деградовані, навіть якщо вони існували. І що він робитиме після відбування покарання? З великою ймовірністю він знову вчинятиме злочин — грабуватиме, крастиме. Якщо він буде працювати, з одного боку, він скоріш за все отримає навички, які будуть йому корисними, щоб потім працевлаштуватись після виходу на волю. З іншого боку, він отримує додатковий дохід у вигляді заробітної плати, частина якої піде на відшкодування завданої ним шкоди, коли він вчинив злочин. Відповідно, це корисно для усіх — для них самих, для нас і для дисципліни, тому що в'язень, який байдикує і який працює — це різні в'язні. Тому якщо роками нічого не робити, то хочеш чи не хочеш, а така людина починає займатися порушенням встановленої дисципліни. Тому це важливо. Наші в'язні працюють багато де — на заводах, підприємствах, на підприємствах всередині нашої в'язничної системи.

— Тобто шахта — це ще один варіант?

Це ще один варіант. Займаються чим завгодно. І збіркою автомобільних запчастин, і первинною обробкою харчових продуктів, і деревообробкою. Працюють на різноманітних кар'єрах. Чому ми вийшли з публікацією про шахти? Тому що це новий етап, ми цього ніколи не практикували. Це дійсно складна праця, але край актуальна. В нас зараз дефіцит робочої сили, насамперед чоловічої, економіка це відчуває. Чимало наших чоловіків захищають Україну в лавах Збройних сил, але потрібно, щоб хтось працював. Відповідно, ми спробували й поки що дуже успішно. Наш передовий загін шахтерів-в'язнів почав працювати. Робота складна, але й зарплата велика. Відповідно, вона дозволяє значною мірою компенсувати збитки, завдані державі або потерпілим внаслідок вчинення злочину. Але при цьому такі в'язні після відбування покарання зможуть потім легко працевлаштуватися, тому що вони вже є шахтарями з досвідом.

"До пілоту шахтарів-в’язнів долучилось трохи більше десятка осіб"

— А має значення стаття, за якою ув'язнений потрапив за ґрати?

Має. Річ у тому, що різні в'язні мають різний режим утримання. І якщо ми говоримо, наприклад, про найбільш небезпечних злочинців, то режим установи не дозволить їм працювати поза межами в'язниці, поза межами установи виконання покарання. Якщо ж ми говоримо про роботу поза межами установи виконання покарання, то це, як правило, злочини невеликої тяжкості, де ризики того, що людина вчинить повторний злочин під час виконання такої роботи, є вкрай незначними, і ми можемо їх нівелювати шляхом належного контролю та утримання режиму.

— Скільки зараз осіб залучено до роботи на шахті?

Мова йде про трохи більше десятка людей, це лише одна невелика зміна, яка працює в вечірній час, відповідно забезпечена ізоляція чи належне утримання з тим, щоб вони не перетинатися з основними працівниками. З іншого боку, ми плануємо таку кількість істотно збільшувати. Це лише передова проба. Ми дивимося, як це працює. Знову ж таки, хочу наголосити, що це наш основний акцент функціонування системи. В'язні повинні працювати, вони не повинні байдикувати. Це вигідно усім, і це ключ до того, щоб вони розвивалися і щоб наша в'язнична система не перебувала повністю тягарем для платників податків, а генерувала доходи самостійно з тим, щоб утримувати себе.

— Якщо не секрет, скільки заробляють на шахтах?

Не хочу розкривати їхні дані, але зарплата, яка їм платиться, іноді перевищує навіть зарплату окремих головних спеціалістів Міністерства юстиції України. Але після відрахувань податків, перерахунку в спецфонд установи виконання покарання, а також відшкодування шкоди, завданої злочином, залишається істотно менша сума. Не в порівнянні з працівниками Міністерства юстиції, але все одно значна і на ринку праці досить конкурентна.

Всі російські військовополонені працюють

— Російські військовополонені байдикують чи теж десь залучаються?

Усі військовополонені, які не є пораненими та не відбувають лікування, працюють у таборі для військовополонених. Це не складна праця — плетіння меблів з лози, склеювання різноманітних матеріалів. Тобто, це проста фізична праця, разом з тим вони зайняті. А з точки зору ставлення до праці й дисципліни, безумовно, з ними працювати простіше, ніж зі звичайними в'язнями, які вчинили злочин. Тож там дисципліна на вищому рівні й, відповідно, ефективність праці краща. Жоден військовополонений, який перебуває у нашій системі, не байдикує, всі працюють.