Фото: Ілюстрація Нікіти Тітова / nikita titov
"Ми бачимо зараз, що люди дійсно відчувають більше єднання, ніж було раніше в історії України"
Антоне, то чи стали українці більш об’єднаними?
КМІС проводить опитування більше 30-ти років і можна впевнено говорити, що за весь період незалежності в Україні зростає відчуття єднання й національна самосвідомість. Є хибна думка, що це саме війна у 22-му році і 14-ий рік породили українську націю, але насправді і до 14-го року абсолютна більшість українців бачили Україну як свою батьківщину і це було в усіх регіонах, бачили як свою державу й не хотіли від’єднуватись від України. Але, звісно, російська війна тільки посилила та прискорила ці процеси єднання. У нас дійсно були деякі відмінні погляди в різних регіонах щодо геополітичних, мовних питань. Але зараз всі ці відмінності вирівнялись, і в нас люди і на заході, й на сході, на півночі і на півдні мають, в основному, спільні погляди на майбутнє Україні та на її життя. І дійсно, єдність виросла. До речі, сьогодні ми опублікували результати опитування, і зараз майже 70% українців теж відчувають, що Україна йде якраз шляхом єднання і згуртування в єдину політичну націю.
Тобто стереотипи про "східняків" і "західняків" вже відходять в минуле?
Вони відходять в минуле, хоча в нас лишаються суб’єкти всередині країни і зовні, навіть серед наших західних друзів, які й досі намагаються спекулювати терміном "російськомовні регіони". Люди можуть дійсно розмовляти російською мовою, але вони мають українську ідентичність. І це найважливіше, що ми намагаємось показати, що незалежно від мови спілкування люди вважають себе саме українцями. І в нас зараз 80% людей, в першу чергу, ідентифікують себе як громадяни України. Це і на заході, і на сході, і це розвінчує всі ці міфи. До речі, крім війни, в цьому зіграло сильну роль переміщення населення. Це була трагедія для людей — велика кількість внутрішньо переміщених осіб. Але, з іншого боку, люди зі сходу побачили, що на заході живуть ті ж самі українці — нормальні й готові допомогти. Люди на заході побачили, що на сході також були абсолютно нормальні люди. Ця комунікація інтенсифікувалась і ми бачимо зараз, що люди дійсно відчувають більше єднання, ніж було раніше в історії України.
"Зараз дуже важливо не породжувати нові розколи… не робити образ якогось ідеального українця"
Що ще посприяло відчуттю єдності й де треба допрацьовувати?
Насправді ці процеси відбувались із 90-их років. Розуміння, що в нас є своя територія, свої люди, своя культура, своя історія, своє місце в цьому світі, свої плани на майбутнє, — також дозволяє людям диференціювати себе від інших. Наприклад, багато було порівнянь з росією. Заяложена фраза, що Україна не росія. Але війна дозволила ще більше делімітувати ці кордони й зрозуміти, що ми точно не є росією і ми точно є частиною західної цивілізації.
Зараз дуже важливо не породжувати нові розколи. У нас є спроби ділити українців на тих, які більш правильно та менш правильно поводяться під час війни, українців, які в Україні чи українців за кордоном, українців на підконтрольній чи окупованій території, залежно від позиції в умовах війни, мови спілкування й т.д. Головне зараз не робити образ якогось ідеального українця, який буде вузьким, а продовжувати щирий діалог і вибудовувати конструктивну дискусію, коли б ми виходили на спільну ідентичність, а не агресивну поляризованість, де правильні й неправильні українці.
Але ж має бути уявлення, до чого ми йдемо. Чи існує в людей розуміння цієї ідентичності: чого люди прагнуть від своїх співгромадян?
Наразі є спільна мета — це перемога у війні і це охоплює абсолютну більшість українців в усіх регіонах. Перемога у війні і розбудова в Україні країни мрій. Поки що українці це уявляють як євроінтеграційні процеси, що через 10 років Україна буде членом Європейського Союзу з процвітаючою економікою й дійсно такою державою, яка розвивається і де хочеться жити. Поки що це таке загальне бажання. Але це як піраміда потреб. Нам треба спочатку задовольнити базову потребу в виживанні й перемогти у війні. А вже потім українці зможуть краще поговорити про те, як саме має виглядати українське суспільство. Поки що не підлягає сумніву, що це частина західної цивілізації. Але ми ж розуміємо, що є дуже багато відтінків: є варіант, як США, як скандинавські країни, як західноєвропейські країни. І ці питання українці зможуть вже більш предметно обговорювати пізніше, тому що зараз складно це обговорювати, поки ворог стоїть не те що біля воріт, а частково в твоєму домі.
