Фото: Пресслужба Shmiska
Моє життя і серце ніби поділились надвоє — одна частинка залишилась у Чернігові, а друга вже у Парижі
У нашому ефірі ти презентуєш пісню "Місто", розкажи про цей реліз.
Якщо коротко, то я з Чернігова і моє місто було окуповане на початку повномасштабного вторгнення. Я тоді була дуже далеко й не могла в нього потрапити. І перше, що я зробила, коли приїхала в Україну, — вирушила в Чернігів. Коли я туди дісталася й подивилася на все, виникло питання, а до чого тут я і чи є мені місце в цьому місті? Я дивилась на панельні будинки, на перехожих і розуміла, що це моє місто, я в ньому виросла і тут мої батьки, але мене ніби вирізали з журналу і вклеїли в газету, тому що це два різні світи і я зрозуміла, що мені там немає місця. Я думаю, цей реліз відгукнеться людям, які були вимушені через повномасштабне вторгнення виїхати за кордон, і які не бачать себе там, де раніше почувалися як удома. Я знаю багатьох людей, які переживають такі відчуття, і це дуже боляче.
Хто тебе чекає в Чернігові?
У мене там залишилася вся моя сім'я, вони не переїхали, зараз я вдвох із сестрою. Я дуже рада завжди бачити мою сім'ю, але розумію, що ми вже далекі одне від одного.
Ти розповідаєш, що почуваєшся в Чернігові чужою. В інтерв'ю твоєї мами, дизайнерки інтер'єрів, я прочитала, що вона вважає Чернігів особливим містом. Також вона сказала, що виїжджатиме, але завжди туди повертатиметься. Тобто їй є за чим туди повертатись…
Я можу сказати, що моє життя і серце ніби поділились надвоє — одна частинка залишилась в Чернігові, а друга вже у Парижі. Дуже складно обирати, яка з них мені ближча. Звичайно, я повертатимуся в Чернігів, бо якась "Я" там залишилась і коли я бачу її, то запитую "Ренато, це ти?", а вона відповідає: "Ні, ти вже давно не тут", а я кажу: "Але, все ж таки, ми звідси, Ренато, ми повинні бути тут". На що вона відповідає: "Ну так, твоя правда". Я думаю, це постійний процес, якщо ти виріс десь і це місто тобі рідне, навіть коли ти дуже давно там не був, ти відчуваєш, що воно не твоє, але все одно залишається твоїм.
Ти казала, що пісня "Місто" відгукується людям. Можливо ти вже чула якісь особисті історії людей, якими вони з тобою ділилися?
Так, чула. Навіть тоді, коли я ще запускала цю пісню і був лише приспів, мені багато людей, які виїхали за кордон, — це емігранти та біженці, — розповідали особисті історії й казали, що ці слова добре передають почуття, коли перші кілька років перебуваєш за кордоном і чуєш не свою мову, бачиш не своїх людей, то з'являється відчуття паралельної реальності. Слухачі кажуть, що я дуже влучно потрапила у відчуття, коли ти не вдома.
Ми можемо зробити набагато більше для України, перебуваючи за кордоном
Цікаво, а як на пісню "Місто" відреагувала твоя мама?
Моя мама була трохи в шоці. Вона плакала і сказала, що її це дуже зачепило. Мама також додала: "Я слухаю й бачу тебе — як ти дивишся на Чернігів, на нас, і не розумієш, що сталося". Я сказала їй, що іноді в житті відбуваються такі моменти, коли стається щось настільки неочікуване, що ти відчуваєш ніби земля вибивається з-під ніг.. Іноді бути дуже далеко від свого міста — дуже важливо. Наприклад, зараз, під час війни, багато людей кажуть, що ти виїхала, ось ти така погана. Але насправді часом ми можемо зробити набагато більше для України перебуваючи за кордоном. Можемо заробити набагато більше грошей на донати, зробити більший розголос в Європі та показати, що українці можуть виходити на європейську сцену та підкорювати світ. І я вважаю, що дуже важливо в наш час показувати всім на всіх мовах (як я це роблю французькою), що ми дуже талановиті.
Ти навчаєшся в Парижі?
Так, я студентка першого курсу, навчаюся на соціології. Це був рандомний вибір і я не знаю як так сталося. В якийсь момент я зрозуміла, що треба щось змінювати, знову подала документи й тепер вивчатиму кіно, а потім, можливо, стану саундрежисеркою, адже мені хотілося б працювати над музикою до фільмів.
А як ти проводиш там вільний час? Як побудований твій побут?
Там люди живуть по-іншому. Для мене було дивним те, що у Франції ніхто нічого не боїться, немає перестрілок, всі просто гуляють, п'ють каву, працюють і навчаються. Спершу я не могла усвідомити, що відбувається, але з часом змогла адаптуватися. У вільний час ми з університетськими друзями любимо ходити на джазові вечірки для підлітків. Їх проводять у закритому клубі, про який знають лише парижани. Мої друзі-французи почали показувати мені різножанрові тусовки для підлітків. Також я дуже люблю читати книжки — в мені одночасно живе тусовниця та "книжковий черв’як".
А як ти себе позиціонуєш? Як українська співачка в Україні, українська співачка в еміграції, чи, можливо, французька співачка українського походження?
Це складне питання, але точно не французька співачка українського походження. Думаю, що я більше українська співачка в Україні, що перебуває в еміграції. Я ділюсь між двома країнами та навіть не знаю, як все буде далі.
Чи розумієш ти для себе, яка твоя ніша і що ти робиш в музиці?
Я взагалі ще нічого не розумію. Я не так давно на сцені, але бачу, що моя музика працює тут, вона чіпляє людей. А на виступах у Франції я завжди кажу, що я з України.
Де тебе можна буде почути наживо? Можливо, найближчим часом ти десь виступатимеш?
Україно, готуйся! Тут буде багато моїх концертів. 20 липня я виступатиму на фестивалі ATLAS UNITED 2024 — уперше в житті я буду хедлайнеркою однієї зі сцен. Також у мене ще будуть концерти у Львові й Тернополі. Всі анонси з точними датами будуть у мене в Instagram.
