Карпа: Слухаючи російську музику, ви фінансуєте смерті українців

Карпа: Слухаючи російську музику, ви фінансуєте смерті українців

Коли українці в розпал війни слухають російську музику, виконавці РФ отримують за це мільйони доларів, констатує в ефірі Українського Радіо письменниця, співачка, журналістка і телеведуча Ірена Карпа. І додає: через податки таким чином поповнюється бюджет держави-агресорки і вона має більше ракет і снарядів, які запускає в тому числі на голови фанам російського музону в Україні. "Чим далі ви від російської музики, тим далі ви від фінансування смертей українців", – зазначає Ірена Карпа.

0:00 0:00
10
1x
Програма:
Ведучі:

Колаж Центру протидії дезінформації при РНБО

Українці "наслухали" російської музики на 8,2 млн доларів

Ірено, як ви вважаєте, чи маємо ми боротися з людьми, які слухають російську музику в розпал розв'язаної Росією війни? 

Якби це була отрута для цих людей, знак низької культури, поганого смаку, неосвіченості, то Бог із ним. Адже в будь-якій країні люмпени є також, а російська музика – це саме музика люмпена, неякісна "за жизнь", про "зону". Біда в тому, що коли люди слухають це начебто на безплатних платформах, то виконавці, які перебувають у Росії, отримують за це гроші. 8,2 млн доларів – це ті гроші, які українці 2023 року заклали в російський бюджет. Можна уявити, скільки снарядів можна купити із податків на цю суму, які повернуться на наші мирні міста – нам на голови. Як люди цього не можуть зрозуміти, – я не знаю. 

А може людям мало це пояснюють? Й вони просто не усвідомлюють схему "слухаєш московську попсу – платиш за неї, а потім за ці гроші ракета прилітає в твій будинок"?

Я не знаю, як можна бути, перепрошую, настільки тупим. Деколи навіть мої підписники – люди, які потенційно читають книжки, в яких є критичне мислення, кажуть: "ой, а я от не можу, інколи переслуховую Земфіру чи "Мумій Троля". Але ж вони не зашкварні". Камон, зараз треба табуювати в собі все російське як заразу. Це наче вступити у фекалії: ти можеш казати, що їх зробив хтось дуже хороший і добрий, але суті це не змінює. 

Нехай шансон, але щоб він був саме український

Тут важко засуджувати, тому що є різні рівні сприйняття, різні рівні культури. Один із моїх друзів, пов'язаних із фронтом, сказав, що "потрапила б така людина в полон на рік, то напевно ніколи в житті не заговорила б російською мовою та не послухала б російську музику". Я з позиції цивільної людини не маю права про це судити. Прямий фактаж, що це дорівнює фінансуванню знарядь вбивств українських військових та цивільних,  – це основний аргумент, через який не переступиш. 

Ірена Карпа. Фото: ФБ-сторінка "Аліна Кондратенко"

Ми живемо в "бульбашці", де люди слухають західну музику, намагаються закохатися в щось своє українське, але ж є й ті, хто ніколи про це не думав, які просто жили своє вегетативне життя. Це дуже хиткий грунт. З одного боку – так, це несмак, дуже низький рівень. Хотілося б, щоб в Україні вулична мова була українська, хай навіть є український шансон, але щоб він був саме український. Слухайте низькопробщину, зараз є ціла байрактарщина – вона теж низькопробна. То беріть, якщо це відповідає вашому культурному рівню. Так ні, їх тягне до того, на чому вони виросли.

Російська музика – це котлета з картоплею. Жирна, погана, в якій більше хліба, ніж мʼяса, але для декого це воно

Мені здається, що тут ви сказали ключове – дуже велика сила того, що ти їв, чув, бачив, до чого ти звик із дитинства. Воно спрацьовує на якомусь генному рівні, що коли воно знову в твоєму дорослому житті з'являється, то на очі навертаються сльози. Думаю, є категорія людей, які можуть сказати: "а в чому проблема, хіба буває інша музика?"

Так. Але треба просто "роззути" очі, поцікавитися. Це зусилля, адже не всім людям дано йти і відкривати щось нове. Іноді вони люблять, що умовну котлету з картоплею їм пережували і вклали в рот. Й оця російська музика – це котлета з картоплею. Жирна, погана, в якій більше хліба, ніж мʼяса, але це воно. Й людям так зручніше. Ми робимо революції, створюємо культурний продукт й чим більше, тим насправді краще. Я буду адвокатувати навіть не сильно високої якості попсу, бо примітивні речі можуть зачепити примітивні мізки. Тому лупаймо сю скалу і пояснюймо, перш за все, на простих прикладах: ти слухаєш російську музику й тобі прилітає, тебе вбиває російська музика.

Це не про національність, це про вибір

Я ніколи не слухала реп, але під час війни почула Skofka і зрозуміла, що ось воно. Тут все в одному флаконі: і патріотизм, і талант, і реп, відповідає духу часу. Чому це не спрацьовує? Чи це працює ІПСО, що українці не можуть бути реперами?

Ви маєте рацію щодо того, що це ІПСО. Але давайте подумаємо, звідки вийшов реп. Із низів, це чорношкіра музика. Хоча одні з найкращих реперів – це взагалі Beastie Boys. Щодо Skofka, то зараз є й "Курган і Агрегат", які супер йдуть по вайбу. Це така індустріальна штука з райончиків, яка має замінити шансон, і при тому в них суперіронія, дуже класний сарказм, драйв. Воно легко "налазить" на голову.  

Із квотами вже й російської музики немає, але є інтернет і доступ. Що робити? Запроваджувати цензуру? Ти не можеш на міжнародному сайті – Youtube, Spotify – заборонити людям слухати російських виконавців. Це залишається власною справою, так само як любити Україну чи ні, залишатися українцем чи не залишатися, ставати колаборантом чи битися далі за своє. Це дуже складно і дуже хочеться, щоб це не було симптомом "ми втомились від війни й давайте повернемо все так, як було, та покличемо Януковича". 

Ми дуже багато над цим працюємо. Це явно не діти тих батьків, які, наприклад, стояли на Студентській революції. Це люди несвідомі, яким встати, похавати і лягти спати. Ми так собі уявляємо пересічного росіянина. Це не про національність, це про вибір. Люди, які ведуться на російське ІПСО, одразу стають тими, хто прийшов просто від своєї власної нікчемності вбивати більш успішного сусіда – нас. Слухаєш російську музику, значить щось в тобі є російське. Хочеш бути схожим на тих, хто ґвалтував і крав? Ок, значить це тебе наближає до них, значить в тобі є оця частинка "русской души". Це не про національність, це про вибір. Є дуже багато людей, які російського етнічного походження і бʼються зараз за Україну, і навпаки теж є. Нація – це політичне поняття, це питання вибору, свідомості хто ти є і яка твоя національність.

"Ходиш і думаєш: які круті слова. А це насправді Тичина"

Тут є й ще один аспект – у російському закладений й пропагандистський аспект. І той, хто цього не розуміє, буде слухати і казати "какая разница?" Але потім ці люди отримують право голосувати й можуть вибрати щось, що не буде відповідати державницькому інтересу людей, які готові за державу покласти життя.

Так, це небезпечно. Звісно, таке є не тільки в нас: люди, якими маніпулюють, ІПСО… Зараз у Франції країні праві, які мали дуже високий відсоток, проте, на щастя, не пройшли (на недавніх парламентських виборах – ред.). Мій 12-річний племінник ходив і наспівував імʼя Жордана Барделли – молодика з крайніх правих. Це тому, що він був в Тік-Ток. Тому з молоддю також треба працювати. Проте з хорошого: українські пісні, навіть мої старі пісні, інколи "залітають" в Тік-Ток і воно там є. Й молоді люди, ровесники моїх дітей, кажуть: "о, прикольна, виявляється, була музика". Вони відкривають її для себе і це класно. Ми зараз сфокусувалися на негативі, але є й дуже багато позитиву. Скільки людей прийшло на Atlas Weekend, скільки людей слухає класну українську музику…

А оцей феномен Павла Тичини, коли його вірш отримав адекватний музичний еквівалент завдяки гурту "Пиріг і батіг"!

Я, до речі, дуже класну для себе групу відкрила – "Назва". Воно вірусне і я прямо ходила і наспівувала: "Вже тумани стали йти, я сказав: не любиш ти…" ти ходиш і думаєш: які круті слова. А це насправді Тичина. Тож вірусне не обовʼязково означає низькоякісне та примітивне. Дуже часто вірусні слова у музиці можуть бути із класики. Це так класно, що воно слухається по-новому, звучить, оживає. Це просто мрія – письменницька, громадянська – коли береться щось своє і це вже не звучить із вуст шкільної вчительки української мови, яка ненавидить свою роботу. Були й такі вчительки, які не вступили на російську філологію і пішли на українську, яка за "совка" була найменш престижною спеціальністю. Це теж було ІПСО – упослідити, показати, які в нас нібито селюки, які всі начебто нецікаві. А зараз молодь відкриває для себе це все по-новому. Навіть якщо взяти страшні 90-ті, то хіпстер подивиться і скаже "О, прикольно". Я ходила на фільм Іри Цілик "Фелікс і я". Ми, діти 90-х, сидимо і в нас шок, ретравматизація, а поруч сидить молодь по 20 років і їм подобається. 

"Чим далі ви від російської музики, тим краще"

Ірено, наостанок давайте ще раз наголосимо на тому, що слухаючи російське десь на Spotify, платиш за ті самі ракети, які прилетять на твою голову. 

Відкривайте, "роззувайте" очі, гугліть топи української музики, слухайте, поки не знайдете те, що западе у ваше серденько. Це робить вас сильнішим, цікавішим, оригінальнішим. Чим далі ви від російської музики, тим далі ви від фінансування смертей українців. 

Тим часом твердження про нібито заборону російської музики в Україні є фейком російської пропаганди. Права пересічних громадян України ніхто не порушує. Адже слухати російських виконавців вдома чи, приміром, на вулиці в навушниках не заборонено.