"У Росії — та сама "пісня". У Гаазі розглядають справу щодо порушення морського права

"У Росії — та сама "пісня". У Гаазі розглядають справу щодо порушення морського права

Це не кримінальний суд, а арбітраж, який розглядає факт порушення морського права. Таким чином виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко прокоментував початок слухань по суті у Постійній палаті третейського суду в Гаазі за позовом України від 2016 року зі звинуваченням проти Росії щодо порушення суверенних прав у Чорному та Азовському морях, а також у Керченській протоці. Очікувати засудження Росії чи якогось притягнення до відповідальності в даному випадку не варто, констатує правозахисник. Однак сенс у такому позові проти РФ є. Адже у разі його задоволення постане питання оцінки збитків, завданих порушенням Конвенції ООН з морського права. Також у Гаазі Україна наголосила на важливості демонтажу так званого "Кримського" мосту.

0:00 0:00
10
1x

Палац миру в Гаазі – офіційна резиденція Міжнародного суду ООН і Постійної палати третейського суду. Фото: commons.wikimedia.org

 

"Йдеться не про злочин, бо це не кримінальний суд, а арбітраж"

Це позов 2016 року. Як ви зазначали в коментарях, суд працює неквапливо, і, вочевидь, рішення очікувати скоро не доведеться.

Одразу зауважу, що йдеться не про злочин, тому що це не кримінальний суд. Це арбітраж, який розглядає факт порушення морського права. Очікувати засудження Росії чи якогось притягнення до відповідальності в даному випадку не варто. Якщо провести аналогію, то це може бути, приміром, суперечка між мешканцями якогось села, які йдуть до старости чи авторитета, і той ухвалює рішення, яке пропонує обом сторонам. А сторони погоджуються чи ні це рішення визнати. Це так само відбувається за окремою угодою, яка є Конвенцією ООН з морського права.

Україна звернулася щодо того, що Росія не дозволяє користуватися природними ресурсами, рибними багатствами Азовського і Чорноморського басейнів. Також і судноплавство на той час було з перешкодами через будівництво Керченського мосту, через захоплення Криму Росією. 14 вересня 2016 року Україна звернулася з цією позовною заявою до третейського суду. Була створена Постійна палата, яка зараз розглядає три питання. Це питання щодо поширення юрисдикції цієї палати на ухвалення такого рішення щодо цього позову і, відповідно, щодо прийнятності. Тобто, якщо буде визнано, що юрисдикція поширюється, тоді й прийнятність буде закріплена. Далі буде розгляд справи по суті. Так само в межах цього судового слухання, яке розпочалося 23 вересня. І завершиться воно 3 жовтня виступом української сторони і 5 жовтня – виступом російської сторони. Тобто, впродовж майже двох тижнів працюватиме ця судова палата, яка складається з 5 суддів. Суддів добирають сторони, тобто, фактично йдеться про погодження щодо того, хто буде у складі цієї палати. Там є незалежні компетентні судді, які були визнані обома сторонами такими, що стануть уповноважені здійснювати розгляд цього позову.

"Суд розуміє, що рішення – не стільки юридичне, скільки політичне"

Чому настільки тривалими є ці процедури. Чи є можливість їх прискорити?

Це питання до організації цього процесу. Мені здається, що він був відкладений в далеку шухляду. Не було якихось конкретних обставин чи факторів, які б заважали здійснити цей розгляд у межах кількох років. Суд розуміє, що рішення – не стільки юридичне, скільки політичне. Тому що воно пов'язане з війною, з агресією та низкою інших факторів. В інших випадках суд, як правило, розглядає простіші ситуації, коли держави сперечаються за зони виловлення риби або розмежування континентального шельфу, де вони можуть видобувати корисні копалини. Цікавий позов 2023 року щодо застосування Бернської конвенції про збереження дикої природи. Азербайджан звернувся щодо порушення цієї конвенції Вірменією. Це одна з останніх міждержавних справ.

Нагадаю, що в суді нині дві українські справи.

► Перша – щодо заборони судноплавства і перешкоджання діяльності, пов'язаної з риболовством і проходом суден у чорноморському басейні та Азовському морі.

► Друга – це позов України 2019 року. 5 років ця справа не розглядається. Вона стосується спору за цією ж Конвенцією ООН із морського права. Позов пов'язаний із затриманням Росією трьох човнів: два військових катери і однин буксир із захопленням 24-х українських моряків.

Тоді було ухвалене термінове рішення і був створений трибунал третейським арбітражним судом. Він ухвалив рішення впродовж місяця звільнити моряків. Росія не виконала це рішення. Тобто вона не зважає на рішення цього третейського суду і не виконує їх. Але справу по суті мала розглянути так само Постійна палата цього третейського суду, до якого були подані відповідні матеріали. Це вже друге паралельне провадження. І ця справа, як міждержавна справа, є серед тих справ, які перебувають на розгляді. Це – найдавніші справи. Є ще 4 міждержавні справи, які подавалися пізніше: в 2020 і 2023 роках.

Три фактори, які оскаржуються в межах Конвенції ООН з морського права

Які міжнародні угоди порушила Росія? Чого ми хочемо домогтися від суду?

Йдеться винятково про один-єдиний документ. Це Конвенція ООН з морського права, яка є угодою, що забезпечує правила, досягнуті на міждержавному рівні . Держави, які є сторонами цієї Конвенції, зобов'язуються її виконувати. В разі невиконання або порушення цієї Конвенції, можливістю оскарження є саме звернення до цього третейського суду. Чим Україна і скористалася. Йдеться насамперед про те, що Україні було відмовлено у вільному судноплавстві через Керченську затоку, коли Росія почала будувати міст, створювати перешкоди для проходу українських суден, забороняти вилов риби.

Через захоплення Криму Україна не змогла використовувати свої водні ресурси, закріплені на міжнародному рівні. Це ще одне порушення, яке було оскаржене. Отже, доступ до природних ресурсів у Чорноморському і Азовському басейнах, доступ до рибних ресурсів, вільне судноплавство – це три фактори, які оскаржуються в межах цієї Конвенції. Тут не потрібна навіть доказова база. Ми бачимо, що й сьогодні відбуваються обстріли і знищення зерновозів, які виконують гуманітарну місію, щоб не виник голод на інших континентах. Але Росія вчиняє такі дії. Думаю, це також буде докладено до позовних заяв.

Олександр Павліченко. Фото: helsinki.org.ua

"У Росії – та сама "пісня"

Якою буде під час слухань лінія поведінки Росії? Чи є вас припущення, як вони будуть захищатися?

Вони вже заявляли, що у суду, у цієї Постійної палати немає відповідної юрисдикції на розгляд цих питань. Вони наводять низку своїх аргументів, що це, мовляв, їхня територія, що Україна не мала права подаватися до цього суду з посиланням на Конвенцію ООН з морського права. Тому що мали бути вчинені якісь додаткові дії, які не були вчинені, тому що відбулися зміни кордонів, і це, мовляв, їхня територія. Це та ж "пісня" РФ, яку вона використовує і в інших юрисдикціях, намагаючись виправдати свою анексію Криму і представити її, як доконаний факт, який неможливо переглянути.

Вони анексію намагаються показати, як мирний процес, хоча це було силове захоплення. Росія це демонструє, як "народне волевиявлення". Мовляв, просто запросили Росію, вона прийшла і встановила там свою державність. Нібито нічого злого в цьому немає. Вони граються юрисдикційними питаннями, чи поширюються повноваження цього міжнародного органу – Постійної палати третейського суду – на розгляд питань делімітації кордонів і тієї правової міжнародної реальності, яка створена.

Хочу звернути увагу на те, що це все ж арбітражний суд. Це не суд, який розглядає порушення норм міжнародного гуманітарного права і міжнародного кримінального права із засудженням злочинів. Це прерогатива іншої інституції, того ж Міжнародного кримінального суду. Цей суд намагається виробити мирний шлях подолання суперечки. Але в даному випадку ми самі розуміємо, що мирного шляху подолання цієї суперечки не існує. Тому що Росія повинна звільнити окуповані території. Оце і все рішення. Цей суд буде намагатися врахувати позиції обох сторін і ухвалювати рішення, яке задовольнить чи частково задовольнить обидві сторони.

Знищення так званого "Кримського" мосту є абсолютно легітимною дією з боку України

У Гаазі Україна наголосила на важливості демонтажу так званого "Кримського" мосту. Росія побудувала надзвичайно низький міст. Він нижчий за будь-який інший міст, що сьогодні збудований над міжнародною протокою.

І це визначає, що цей міст є законною воєнною ціллю для України. А його знищення є абсолютно легітимною дією з боку України. Ми зараз практично підтверджуємо користь на практиці, реалістичність міжнародного морського права. Росія намагається його переписати на свою користь. Виклик перед цим трибуналом – ухвалити політичне рішення. Виклик – наскільки суд може бути ефективним арбітром, який може встановлювати факт порушення. В даному випадку йдеться не про просту суперечку, а про брутальне порушення. Довіра до міжнародного права має підтверджуватися інституційно встановленими інструментами.

"Ми маємо перевірити, наскільки працює система міжнародного права"

Припустімо, суд задовольнить наш позов. Які конкретні практичні результати це може нам принести?

Я думаю, що постане питання оцінки збитків, які були завдані порушенням, зокрема, Конвенції ООН з морського права. І цей матеріальний елемент має бути доданий. Також ми маємо перевірити, наскільки працює система міжнародного права. Скажімо, арбітражного судочинства. Якщо вона не буде дієвою, це буде сигнал для інших держав не виконувати розпорядження таких же міжнародних судів. Міжнародна система права є договірною і умовно виконуваною. Тільки, коли це зручно виконувати. Також ці матеріали можуть корелюватися з тим, що далі буде розглядатися тим же трибуналом питань злочинів агресії РФ в Україні, коли ці факти будуть закріплені, як достеменно юридичні, визнані на рівні суду ООН. Це ті важливі чинники, які слід очікувати від такого рішення.