Мая Санду. Фото: REUTERS
Стояногло випереджав Санду на 3%, проте завдяки діаспорі Санду перемогла
Наскільки перемога Маї Санду в другому турі була очікуваною?
Це дуже трудова перемога. Структура виборця кардинально змінилася. Закордоном проголосувало 322 тисячі представників діаспори, з яких абсолютна більшість була за Маю Санду. Ці голоси вона змогла протиставити 300 тисячам голосів так званої сітки Шора, яку він сформував підкуповуючи громадян Молдови. Це безпрецедентно високий відсоток виборців, які перебувають на оплаті інших країн. Усе це було збудовано на очах спецслужб і правоохоронних органів Молдови і передбачалося, що з цим буде складно впоратися. Однак Міністерство внутрішніх справ знайшло підхід. Масові обшуки, які висвітлювалися в медіа, висунення підозр у електоральній корупції, розсилка sms операторами, що продаж голосів є незаконним і за це передбачене кримінальне покарання допомогли збити явку. Якщо в першому турі за проросійських і так званих незалежних кандидатів було приблизно 860 тисяч виборців, то в другому турі за Стояногло віддало голоси близько 740 тисяч – приблизно стільки ж проголосувало проти на референдумі щодо змін конституції. По виборцям у Молдові Стояногло переміг Санду на 3%, але завдяки діаспорі чинна президентка переобирається на другий термін. Слід зазначити, що вдалося мобілізувати виборця і в середині Молдови, не лише в діаспорі. Якби всередині Молдови був більший діапазон відриву, то діаспора уже б не змогла нічого вдіяти. Ключовою історією було невдоволення діяльністю уряду. Завдяки тому, що почалася дискусія, що після виборів будуть ротації в уряді, Санду вдалося перемогти у другому турі.
Страх російської окупації мобілізував європейського виборця
Наскільки внутрішній страх війни є визначальним у Молдові попри демократичні погляди тих, хто живе поза Молдовою?
99% людей задовольняють поступово кожну зі сходинок піраміди базових потреб Маслоу і лише вкінці самоактуалізацію. Коли в людини виникає загроза на рівні безпеки, виживання стає пріоритетним фактором на прийняття рішень і вона з цієї точки зору аналізує ситуацію. А залякування і сіяння страху – це опускання громадян на другий рівень піраміди потреб Маслоу (безпека). Безпека має два компоненти: відчуття того, що твоєму життю нічого не загрожує і майбутня перспектива спроможності задовольнити свої базові потреби першого порядку, тобто фізіологічні потреби. Тому аргументам про рух в ЄС тощо складно протистояти страху. Перший тур на риториці євроінтеграції не спрацював. В другому турі штаб Маї Санду розширив електоральну базу, щоб ті, хто не визначився або боїться погроз війною подумали, що більш страшне: потенційна можливість війни чи страх політичної окупації у випадку перемоги Стояногло. Страх російської окупації мобілізував європейського виборця. Потрібно утримувати цей страх, оскільки загроза окупації нікуди не зникне і до парламентських виборів.
Руслан Рохов. Фото: ФБ-сторінка
"PAS" потрібно шукати союзників, аби в новому парламенті мати більшість
Проблеми Молдови не закінчилися, адже влітку мають відбутися парламентські вибори. Які прогнози щодо них?
Вибори можуть відбутися навіть навесні. Оточення Санду зацікавлене, аби вони були навесні, щоб мінімізувати відрив між президентськими і парламентськими виборами. Що ближче вибори, то легше донести, що загроза не зникла. Якщо Санду програє парламентські вибори, то вчорашня перемога буде Пірровою. З проєвропейських партій, які висунули кандидата на президентські вибори з результатом понад 5% - лише одна, яка висунула Маю Санду. Потенціал партії "PAS", яка її висувала приблизно складає 33%. Це означає, що Санду потрібен хтось для коаліції. Попередні чотири роки під її керівництвом в умовах монобільшості в парламенті і єдиного уряду не дозволило мати плацдарм для альтернативних проєвропейських опозиціонерів продемонструвати свою спроможність. Я би дуже рекомендував зробити їм формат коаліційного уряду. Зараз у них монобільшість, 50%+ належить "PAS", але для того, щоб мати потенційних союзників у майбутньому потрібно дати можливість альтернативним політичним партіям показати свою спроможність в уряді. Очевидно, що всю владу правляча партія не віддасть, але віддати кілька напрямків різним політичним силам, які б узяли відповідальність за певну політику дозволило б побудувати партнерські стосунки, будучи в одному уряді і в майбутньому спробувати поборотися за підтримку виборців, входження в наступний парламент і формування коаліції. За таких обставин імовірність проєвропейського уряду зростає. Якщо не робити відповідних кроків, то є великий ризик отримати грузинський сценарій.
