Фото: facebook сторінка Сергія Деркача
Розробляємо нормативну рамку, щоб у майбутньому реалізувати механізм платних доріг
Які вимоги щодо організації платних доріг висувають перед Україною?
Сьогодні перед нами два великі виклики. Перше ключове завдання ― це оборона країни та перемога. Але паралельно нам потрібно робити реформи, розвиватись і наближатись до Європи, це і є процес євроінтеграції. Його проходили багато країн ЄС, але для України він особливо непростий. Транспортний кластер цієї роботи надзвичайно важливий, тому що транспортне нормативне регулювання у Євросоюзі дуже велике ― у частині директив і технічних регламентів. Близько 4 тис. нормативних документів потрібно врегулювати ― вивчити, проаналізувати, зрозуміти і покласти в українське законодавство. Частина з них уже імплементовані, ми за цими правилами живемо давно, але не замислюємося, що вони діють і в Євросоюзі. Тобто задача спрощується ― із 4 тис. нам треба імплементувати 500.
Але платних доріг не було.
Не було. Платні дороги ― це також вимога Європейського Союзу, але не йдеться про те, що дороги треба зробити платними завтра. Є директива ЄС, яка каже, що країни-члени Євросоюзу повинні мати юридичний механізм, котрий дозволить започаткувати функціонування платних доріг. Саме цю нормативну рамку ми зараз розробляємо, щоб у подальшому можна було реалізувати механізм платних доріг. Є кілька механізмів платних доріг, котрі реалізовані в інших країнах. Наприклад, ти в’їжджаєш на територію країни, купуєш спеціальну віньєтку і з нею їздиш по всіх дорогах цієї країни. Є інша модель, коли побудована за інвестиційні кошти дорога ― платна, але є альтернативна дорога, безкоштовна і також якісна. Проте якщо ти хочеш їхати без заторів та обмежень по швидкості, то вибираєш платну дорогу. Обслуговування цієї дороги відбувається за рахунок інвестора, держава туди не вкладає кошти, потім інвестор заробляє якусь суму за оплату дороги, а після цього дорога переходить повноцінно в державу. І тоді вже держава вирішує, залишати її платною чи безкоштовною, але дорога вже є ― нова та якісна.
А у нас є такі траси, де можна запровадити платну дорогу?
У нас, в умовах закритого авіасполучення, дороги стали основним шляхом, бо вони більш гнучкі. Залізниця дуже допомагає, але колії побудовані чітко, а з автодорогами трохи простіше. Тому на сьогодні будівництво доріг для нас важливо, але грошей у бюджеті на це немає, є лише на утримання доріг. Отже, такі проєкти можна буде запровадити у майбутньому, після закінчення воєнного стану, але ми маємо бути юридично готові до цього моменту.
Щодо платних доріг у Європі, буває так, що віньєтка не спрацювала ― і тоді водієві загрожує штраф 200 євро. Як можна убезпечитися від таких ситуацій?
Це питання якісної роботи всієї системи. Коли ми даємо сервіс, він має бути якісним. Зараз ми маємо підготувати Україну до платних доріг. Перше ― це нормативна рамка, над якою ми зараз працюємо. Далі має бути побудована якісна дорога і повинна запрацювати хороша електронна система, яка не дає збоїв, а в разі якогось неприємного випадку щоб була можливість оскаржити або швидко отримати зворотний зв’язок. Якщо говорити про альтернативні дороги і затори на них, то це питання розвитку всієї транспортної моделі України в частині дорожнього господарства. Цей крок не швидкий, тому що дуже багато доріг і населених пунктів, але все це також у наших планах.
2 роки від започаткування електронної черги для перевізників
З останніх запроваджень в Україні ― система електронної черги. Наскільки успішно вона себе показує?
Електронна черга ― це взагалі унікальний продукт. Такої системи у світі немає в принципі. Є системи електронного перетину кордону, але вони набагато менш функціональні. Коли ми починали створювати електронну систему, то вивчали досвід інших країн. Сьогодні, до речі, рівно 2 роки від започаткування електронної черги в Україні. Протягом цього часу за допомогою електронної черги виїхало понад півтора вантажних автомобілів та автобусів. Система працює на 28 пунктах пропуску автобусів та 16 пунктах для великих вантажівок. Кожна вантажівка, для того щоб виїхати за кордон, має стати в електронну чергу, а отже, водій знає чіткий час перетину кордону і скільки часу потрібно чекати в черзі. Можна також вибрати пункт пропуску. Раніше, коли ми під’їжджали до кордону, то не знали ситуацію, чи є черга і де саме. Зараз так відбувається з легковим автотранспортом, багато людей стоять у чергах, на жаль. Електронну систему для комерційного транспорту https://echerha.gov.ua/ можна відкрити і подивитися, скільки там у черзі машин та який час очікування. Кожен перевізник може вибрати пункт пропуску, за яким він перетинатиме кордон.
Сергій Деркач. Фото: mtu.gov.ua
Пасажир автобуса має бути впевненим, що він приїде вчасно ― як зазначено у квитку
Для автобусів система працює трохи в іншому форматі. Кожен автобус, який реєструється у чергу, має чіткий час на перетин кордону, тобто свій часовий слот. Тому автобус має можливість вчасно переїхати кордон. Із 28 пунктів пропуску автобусів слотування започатковано на 22, відтак 75% автобусів проїжджають година в годину. Решта 25% поки що чекають у чергах, тому що є різні ситуації, коли автобус може затриматись через погодні умови або дорожню обстановку. І коли він приїжджає на кордон, йому треба почекати наступного слоту, коли можна буде заїхати. Пасажир автобуса має бути впевненим у тому, що він приїде вчасно ― як зазначено у квитку. Але на тих пунктах, де слотування ще не працює, люди затримуються на кордоні на багато годин, тому пасажири часто планують поїздку за день, щоб не втратити свій квиток на літак, наприклад. Ми хочемо цю ситуацію змінити, щоб кожен пасажир міг доїхати за тим часом, що зазначений у квитку. Як на потязі.
Дорожнього фонду не буде, але виділено гроші на утримання доріг
За які кошти підтримується інфраструктура автомобільних доріг?
Питання непросте. Сьогодні пріоритет держави ― оборона країни. Минулого року вже не було дорожнього фонду, це спеціальний фонд для будівництва доріг. Наступного року його теж не буде, але виділено гроші на утримання доріг. Це вже добре, бо ми, як мінімум, зможемо ремонтувати дороги, особливо ті, які важливі у частині доставки військових та гуманітарних вантажів, а також зможемо тримати у нормальному робочому стані ключові магістралі країни. Щодо нового будівництва, то стоїть питання залучення інвестицій. Звісно, залучити сюди іноземного інвестора під час війни ― нелегке завдання. Але ми над цим працюємо ― з міжнародними фінансовими установами, партнерами-інвесторами, для того щоб залучити їх до фінансування дорожньої інфраструктури, це дороги і мости, що збільшить можливості перевезень всередині країни.
Держава розробила стратегію розбудови прикордонної інфраструктури
А щодо прикордонної інфрастуктури? Нам же потрібні нові пункти перетину, наприклад, коли вони спільні для обох країн на кордоні. За чиї гроші?
Гроші можуть бути українські та наших міжнародних партнерів. Але ключове питання ― у нашій країні автомобільні пункти пропуску не були значним пріоритетом, адже у нас працювало авіасполучення та були інші можливості щодо вивезення вантажів морем. Тож автомобільні пункти пропуску могли впоратися зі своїми завданнями. На сьогодні дуже складно оцінити роль автомобільних пунктів пропуску, тому що нам не вистачає спроможності цих пунктів ― як для вантажів, так і для пасажирів. Для цього ми як держава розробили дорожню карту ― стратегію розбудови прикордонної інфраструктури. Це автомобільні пункти пропуски та залізничні. У країнах ЄС такої стратегії немає, це наш унікальний продукт, але ми погодили з Європою цю стратегію, щоб отримати далі фінансування. І на сьогодні 41 автомобільний пункт пропуску в Україні існує з країнами Євросоюзу та Молдовою. Ця стратегія має чіткий покроковий план до 2030 року ― як ми розвиваємо прикордонну інфраструктуру, звісно, з конкретними сумами бюджету. Йдеться і про наявні пункти пропуску, і про розширення. За наступні півтора року ми повинні розбудувати "Ягодин ― Дорогуськ", це найбільший на сьогодні пункт пропуску з Польщею, там 26 автомобільних смуг. Ми маємо його збільшити майже удвічі, і це буде найбільший вантажний пункт пропуску в Україні. Крім цього, ми фокусуємось і на пасажирських перевезеннях. Наприклад, на пункті пропуску Ужгород буде побудований окремий суперсучасний новий термінал для пасажирів. На початку наступного року буде відкрито новий пункт пропуску з Угорщиною "Велика Паладь — Надьгодош", це невеликий пункт для легкового транспорту. Крім цього, зараз будується міст з Румунією і буде відкрито ще один пункт пропуску "Біла Церква ― Сігету-Мармацієй". Тобто з кожною країною є чіткий план розбудови пунктів пропуску.
Щодо спільних пунктів пропуску ― це дуже економить час і ресурси. У нас є спільні пункти на території Польщі, цьогоріч ми відкрили на території України спільний пункт пропуску з Молдовою "Рені ― Джурджулешти". Але нам ще потрібно з країнами ЄС укласти угоди про спільний контроль. Це теж велике політичне завдання. Ми погодили зараз тексти з Польщею та Словаччиною, далі працюємо з Румунією та Угорщиною.
