Фото: Лілія Лилик, Радіо Промінь
В Європі зараз дуже багато одноманітних якісно записаних англійською мовою пісень, проте саме чогось унікального їм не вистачає
Після "Євробачення" ти майже увесь час була в поїздках, концертах, закордонних турах. Але в якийсь момент це було поставлено на паузу. Розкажи про це.
Минулого вересня ми вирішили поставити гастролі на паузу. За три роки у кожного з учасників гурту назбиралося багато справ, які ми не встигали зробити через те, що постійно були в дорозі. Також зупинилася студійна робота, хоча ми й намагалися випускати якісь пісні, але у мене було дуже мало часу на студійну роботу, яка вимагає концентрації. Тому у вересні ми призупинили наші тури, наразі наша концертна діяльність на паузі. Особисто я зараз кайфую від моменту, коли нікуди не поспішаєш і можеш створювати нову музику і нові проєкти.
Що, на твою думку є головним для того, щоб пісня була помічена в національному відборі?
У національному відборі має бути класна пісня та цікавий артист як людина і як особистість. Також має бути хороше виконання на сцені. А ще, мабуть, якась піар-стратегія.
Як із власного досвіду ти можеш порадити учасникам Нацвідбору справлятися з психологічним навантаженням і гідно презентувати пісню на сцені?
Насправді я не знаю, як справитися з моральним навантаженням і всім тим, що супроводжує учасників протягом конкурсу. Особисто у мене все було трохи інакше, бо до того, як потрапити на сцену Нацвідбору, я мала вісім років активної діяльності. Ми виступали на різних сценах, за різних обставин і з різним звуком: якісним і не дуже. Тому я вже мала певний досвід. Щодо артистів — дуже велика проблема буває зі звуком на сцені. Я сама залежу від звуку, але коли того вимагають обставини, можу абстрагуватися. Але дуже часто чую, що артистам це заважає якісно виконати свій номер. Чим більше досвіду в артиста, тим краще. Але все залежить від людини. Наприклад, для мене Нацвідбір був першою спробою потрапити на телебачення та вийти перед такою великою аудиторією. Якось так склалося, що я була до цього морально готова.
Що б ти порекомендувала конкурсантам, які не пройшли до шортліста, але хочуть розвиватися далі? На чому їм сконцентруватися?
Мені здається, до кожної поразки і перемоги потрібно ставитися як до досвіду. Якийсь досвід допомагає перейти на новий рівень, інший — стати сильнішим і зрозуміти, що зробити наступного разу, аби вийшло краще. Головне, що я би порадила всім артистам і конкурсантам, — не відволікатися на пусте. Дуже багато людей приділяють увагу думкам оточуючих, які намагаються їх направити. Але ми маємо розуміти, що головне — те, що ми хочемо сказати. Коли ти впевнений у собі, коли знаєш, яка твоя ціль виходу на сцену, ти маєш на цьому концентруватися. Не звертати уваги на коментарі чи хейт, бо бажаючих це зробити буде багато. Ти маєш бути максимально сконцентрованим на своїй задачі: вийти на сцену, заспівати, максимально передати свої емоції, почуття та те, що хотів сказати.
До вашої участі в Євробаченні існував стереотип, що на сцені цього конкурсу артист може бути успішним тільки з англомовним репертуаром. Всі казали: "Це євробаченнєва пісня". Спочатку ви вийшли з піснею "Соловей", потім — "Шум" і просто "порвали" всіх. Чому помилялися скептики? Чому гурт Go_A не залишився фольклорним гуртом в Україні, а став помітним явищем на міжнародній сцені?
Зараз уже можна подивитися назад і проаналізувати. Я не скажу, що ми були впевнені у своєму успіху, бо ми йшли на величезний ризик: окрім того, що співали українською мовою, ми запропонували такий формат, якого до цього не було. Але якраз це спрацювало. Ми не перемогли в конкурсі, але за глядацьким голосуванням зайняли друге місце і звернули на себе увагу іншої аудиторії. Зараз євробаченська аудиторія дуже любить наш гурт. Ми місяць тому були в Амстердамі на вечірці, де виступають переможці Євробачення, і нас щороку року туди запрошують як яскравий номер. Ми полюбилися публіці, бо були інакшими і запам’яталися. Також ми потрапили на сцени класних європейських фестивалів. Ми зацікавили фестиваль електронної музики, також нещодавно виступали в Роттердамі на метал-фестивалі. Наш гурт зацікавив різні аудиторії. Їх просто закохала в себе сопілка, зацікавив вокал, якого не було в Європі, але вони мали в такому потребу. В Європі зараз дуже багато одноманітних якісно записаних англійською мовою пісень з класним текстом. Проте саме чогось такого унікального їм не вистачає, тому воно дуже сильно звертає на себе увагу.
Життя українського артиста — це постійна боротьба
Чи були в тебе на цьому шляху невдачі?
Життя українського артиста — це постійна боротьба. Причому тобі постійно потрібно боротися за все. У мене було якесь внутрішнє відчуття, за яким я все життя намагаюся йти. Воно дуже допомагає, я йому довіряю вже після стількох років, Але іноді треба переконати інших у своєму відчутті, бо часом дуже багато людей хочуть тебе переконати піти іншим шляхом. Бувало складно. Були моменти, коли я настільки виснажувалась, що навіть не могла написати пісню. У нас були дуже величезні проблеми. І саме якась така моральна втома інколи "відключає" тебе від цього ефіру, коли ти відчуваєш, куди ти маєш іти. Тоді ти починаєш концентруватися на негативі, занурюватися в нього, і вийти з цього дуже складно. Але це теж дуже важливий скіл, який треба розвивати, — саме стійкість. Ми всі допускаємо помилки. Ви думаєте, у нас не було помилок? У нас було їх багато, але тут головне — робити висновки з цих помилок і рухатися далі.
Як уже відома артистка, чи є в тебе ще якась музична мрія?
Звісно, є! Я зараз її втілюю — записати декілька альбомів, але в трохи іншому форматі, ніж Go_A. Мене завжди тягнуло в рок-музику. Я розумію, що цей жанр потрібен в Україні, хоча інфраструктура музичного бізнесу не надто зацікавлена в ньому. Але я все одно хочу це зробити.
Редакторка текстової версії — Олена Кірста.
Відеоверсії інтерв'ю дивіться на офіційному YouTube-каналі Радіо Промінь.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
