Проєктний менеджмент: робота чи спосіб життя – пояснює фахівець

Проєктний менеджмент: робота чи спосіб життя – пояснює фахівець

Що таке проєктний менеджмент та як застосовувати його в щоденному житті, як сформувати дієву команду, побороти вигорання на роботі та навчитись працювати в умовах невизначеності радіо Культура розповіла тренерка, фасилітаторка та сертифікований коуч Діна Волинець.

– Розкажіть для початку, що таке власне проєкт? Це все те, що ми можемо розділити на завдання?

– Абсолютно вірно. Будь-який проєкт – це комплекс процесів, які обмежені в часі, обмежені певними ресурсами і мають чітку задачу, ціль. Це може бути, до приклад, й ремонт квартири: якщо робити все правильно, то можна вижити, якщо ні – нервова система постраждає.

– З чого складається проєкт?

– Візуальних структуризацій, що таке проєкт, є безліч. Але потрібно розуміти, що по-перше в проєкту має бути мета, в нього зазвичай дуже обмежені ресурси і йдеться не лише про гроші, але й час, людей, технічні засоби. І залежно від того, якого спрямування проєкт – бізнесовий, соціальний – буде змінюватися мета.

Якщо говорити про те, яка різниця між проєктами в бізнесі, культурі і громадянському секторі, то в підходах та інструментах жодної різниці немає. Єдина різниця є в місії, якій слугує цей проєкт.  Якщо ми говоримо про культуру чи громадянське суспільство, місією зазвичай буде вплив на людей або зміна поведінки.  Якщо ми говоримо про бізнес, то місією, наприклад, в компанії "Otis", яка робить ліфти – рухати людей вниз та вгору.

– Гаразд, а як зрозуміти кінцеву місію проєкту?

– Проєкти самі по собі не є дуже цікавими, вони мають бути пов’язані і слугувати певній місії. Відповідно, якщо ви розумієте, що результат цього проєкту приведе вас до певної місії, то можна вважати, що вона поставлена. Але, знову ж, місія має бути правильно сформульована: коротка, із зазначеним часом, протягом якого ви хочете її досягнути, та із зазначенням певних показників, тому що проєкт без моніторингу – це повсякденна діяльність, яка може виявитися й непотрібною. Показники – це те, чим ми міряємо, як ми будемо знати, що в конкретній точці проєкт виконаний.

Окремо часто можна зіткнутися з тим, що люди плутають поняття місії та мети. Наприклад, врятувати світ – це місія, а щоб її реалізувати, треба досягти певних результатів. І от ці результати і є фактично наші проєкти. Якщо ми розуміємо, що для того, аби врятувати світ, треба зменшити споживання або виробництво пластику, то ми можемо взяти як проєкт, наприклад, заборону використання пластику в Україні до певного року. Тоді ми знаємо, до чого треба йти і чим ми це поміряємо.

– А з чого починається проєкт: з місії чи з людей?

– Точка входу може бути де завгодно.  У вас спочатку може виникнути ідея, наприклад, провести фестиваль, після чого ви сядете і будете думати, для чого я його роблю і куди я хочу з ним прийти. А може бути навпаки: у вас з’явиться ідея, що ви хочете врятувати світ, а вже коли ви почнете розбирати, що для цього треба, ви дійдете до думки, що, мабуть, фестиваль буде одним з найкращих інструментів. А може у вас зібралась чудова команда активних людей, з якими хоч на край світу і ви думаєте, що було б класно щось зробити. Ви спілкуєтесь, шукаєте спільні цінності і з цього може вирости ідея.

– А чи можна з групи випадкових людей зробити команду?

– Є багато теорій з приводу того, як формувати команду. Я звертаю увагу на те, що команда має бути мультифункціональна. Це означає, що проєкту треба людина, яка буде глобально бачити, куди все рухається. Також має бути людина, яка любить працювати з папірцями, людина, відповідальна за те, щоб робота робилася. Ще дуже добре, якщо є людина, яка дбає за атмосферу і простір команди, аби всім було добре і комфортно. Тому, якщо команда мультифункціональна, вона дійде туди, куди захоче. А якщо зібралися всі лідери, це ніби на причал всі прийшли зі штурвалами і ніхто не взяв із собою весла.

– Розкажіть ще про користь від стратегічних сесій, особливо, для нових проєктів?

– Більшість часу, який я працюю, я фасилітую стратегічні сесії і скажу, що дійсно дуже багато написаних стратегій лежить десь під столом. Це відбувається, тому що плутають поняття фасилітатора і консультанта, запрошують когось і кажуть написати стратегію. А людина зі сторони, яка б вона не була розумна, ніколи не напише стратегію, яка б вам підходила. Тільки сама група може народити ці сенси і ту стратегію, до якої вона хоче прийти. Більше того, статистично доведено, що з того, що прийшов, розказав і написав консультант через рік виконується 15 %, а з того, що команда придумала сама – 80-90 %. Відповідно я за те, щоб команда сама писала стратегію, але для того, щоб це було правильно, потрібна людина, яка може ставити правильні запитання.

Стратегії писати потрібно, часто з них і варто починати, адже вони про те, хто ми, куди ми йдемо і як ми туди дійдемо. Якщо на початку організації бізнесу ми не розуміємо, хто ми і куди йдемо, ми можемо трохи "накосячити".

– А як співставити цінності самої компанії, організації та власні цінності , чого я хочу й куди я йду?

– Практика розпізнавання своїх цінностей допомагає фільтрувати пропозиції по роботі.  Якщо ти розумієш, що зараз тобі некомфортно, то не треба сидіти на мурашнику і терпіти. Якщо це дискомфорт системного характеру, то з ним треба щось робити.  Бо більшість з нас, зважаючи на ситуацію в країні, більше зважає на задоволення фізичних потреб, коли ми більше дивимось на зарплату і офіс, а краще думати, наскільки ця робота співпадає з тим, що ти хочеш отримати від життя.

– Ще питання щодо роботи в умовах невизначеності: цьому можна навчитись?

– Я б сказала, що якщо ми цьому не навчимось, то ми не виживемо. Невизначеність – це не щось далеко, вона вже тут і в Україні, можливо, навіть більше, ніж в інших країнах, бо ми не знаємо, що буде завтра в будь-якій сфері нашого життя. Але коли, наприклад, стаються кліматичні лиха чи воєнні конфлікти, є стандарти реагування, аби не нашкодити іншим людям. Це саме стосується й управління життям. В умовах хаосу треба вивести для себе певні правила, як поводитись, аби не втратити здоровий глузд.

– А що треба робити, щоб відновити ресурси та енергію?

– Це питання про виживання людини: яка б у вас не була робота, а батарейки підзаряджати треба. Я, наприклад, сплю мінімум вісім годин і для мене це життєво важливо. А для когось важливим може бути посидіти 15 хвилин в тиші і подивитись на море. Просто треба знати, що вам дає енергію, і власне виявлення цінностей може допомогти. Також можна просто згадати минулий рік, який ви прожили, і виділити найяскравіший момент. Чому саме його ви вважаєте яскравим? Коли зрозуміти, що саме в тому моменті дало вам енергію, можна спробувати потрохи додавати собі це щодня чи раз на тиждень в життя.

ФОТО: pixabay

Останні новини
Штучний нагрів акумулятора. Експерт про вибухи пейджерів у Бейруті
Штучний нагрів акумулятора. Експерт про вибухи пейджерів у Бейруті
Жоден українець не залишається осторонь. Чекановська про допомогу постраждалим від повеней у Польщі
Жоден українець не залишається осторонь. Чекановська про допомогу постраждалим від повеней у Польщі
Повені в Україну не пустив антициклон. Синоптикиня про затоплення в Європі
Повені в Україну не пустив антициклон. Синоптикиня про затоплення в Європі
Законопроєкт про перезавантаження митниці дає привід для стриманого оптимізму — Острікова
Законопроєкт про перезавантаження митниці дає привід для стриманого оптимізму — Острікова
Таємниці "батька радіо". Що відомо про Гульєльмо Марконі
Таємниці "батька радіо". Що відомо про Гульєльмо Марконі
Новини по темі
Таємниці "батька радіо". Що відомо про Гульєльмо Марконі
Хто винайшов радіо? Все про унікальні експерименти українських вчених
Українська ідентичність має встояти, попри фізичне знищення міст ― учасниці проєкту "Спадщина. Простір для роботи"
"Все почалось з радіоконцерту", або яким був перший ефір Українського Радіо
Перевантажити роботу контррозвідки. Полковник СБУ про підпали автівок військовослужбовців