Як кожен українець має сприймати цю інформацію
"Нашим громадянам треба в черговий раз сказати собі, що ніякої сенсації немає. Російська Федерація це країна, яка живе за правилами не цивілізованого світу, а джунглів. Це країна-агресорка, країна-імперіалістка. Чекати від неї чогось іншого ― треба бути наївною людиною. Тому до цього треба ставитися, як до данності, на певний період часу, поки ця країна існує. Бо, на мою думку, її історичний шанс вже давно згаяно, вона поступово й невпинно рухається до свого завершення. Але нам треба певний час потерпіти. Поки вона розвалиться під вагою власних внутрішніх проблем і зовнішнього тиску, який сама для себе створила. Думаю, комбінація цих речей і буде підставою, щоб нам через певний історичний період сказати: ну що ж, це був об’єктивний розвиток подій... Треба розуміти, що якісь роки, ми не знаємо скільки, нам доведеться жити з цим монстром під боком. Відтак треба себе налаштувати на спокій, на чіткість своїх дій, на розуміння, що в будь-який момент цей монстр може продовжити свою агресію. Наші предки, до речі, тут на Київщині завжди поряд з плугом мали засоби оборони. Тому що вони розуміли ― зі сходу раптом може прийти орда. Зараз ми, на жаль, повертаємось до тих далеких часів і розуміємо, що ця орда знову ожила. Але згадаймо історію ― орда була і зникла. Тому маємо спокійно дивитися на все, що відбувається, нормально працювати, допомагати нашій армії, маємо стимулювати, якщо це можливо, наших західних партнерів, аби вони не ховалися за чиюсь спину, а проявляли свою позицію, своє обличчя. І спільними зусиллями ми не лише вистоїмо, а й неодмінно переможемо".
Наскільки ефективними є західні санкції
"Йдеться насамперед про нашу власну позицію ― що ми самі робимо і як організовуємо підтримку з боку наших західних партнерів. Адже маємо 8 років війни і маємо дипломатичні відносини з країною, яка вкрала у нас частину території, вбила понад 14 тисяч наших громадян, розідрала на шматки Донбас, перетворила його на чорну діру… Це просто не лізе в жодні ворота. У нас абсолютно прозорий кордон. Для чого? Щоб наші деякі чудові громадяни туди їздили, а потім поверталися й організовували терористичні акти чи акції непокори? Доки буде відкритий наш кордон з Росією? А скільки ще часу ми будемо продовжувати роботу з російськими економічними партнерами, які нам постачають абсолютно непотрібну продукцію, а ми в такий спосіб фінансуємо російську економіку? Це не компетенція США і Британії. Це наша відповідальність. Тому нам спершу треба подивитись у дзеркало, зрозуміти, що ми робимо правильно, а що неправильно. Змінити цю ситуацію, а потім сказати західним партнерам: дивіться, ми робимо правильні речі, тож ви також, будь ласка, робіть правильні речі. Я, до речі, був розчарований санкціями, які вчора ввечері підписав президент Байден, бо вони ніякі. Такими санкціями ми Путіна не лише не зупинимо, а спровокуємо йти далі. Санкції проти якихось напівкримінальних бандитів, які щось роблять у цих окупованих регіонах. Адже це маріонетки, які виконують вказівки Кремля. Тому не маріонеток треба переслідувати, а тих, хто їм дає вказівки. Це абсолютно не та аудиторія, по якій треба бити. Це імітація санкцій. Санкції мають бути надзвичайно болючими, тоді вони матимуть ефект. До речі, Велика Британія чомусь може запровадити болючі санкції проти російських фінансових установ та олігархів. Йдеться про дуже глибокі санкції у фінансовому секторі, хоча б 5-10 ключових російських банків відключити і це було б великим ударом по російській фінансовій системі, а ще новітні технології, без яких Росія не зможе добувати нафту і газ. Насправді все давно відомо, потрібно просто довести це до рівня політичної волі. А її у наших партнерів часто не вистачає".
Як можна спонукати західних партнерів до введення санкцій
"У цьому полягає ключове завдання президента, уряду, Верховної Ради. Над цим треба сьогодні працювати, а не над якимись міфічними самітами Нормандської четвірки. Це просто відволікання уваги від ключових нагальних тем. Немає більше Мінського процесу, його вчора Росія поховала. Немає більше Нормандського процесу, його теж Росія поховала. Реанімувати ці процеси ― наївна і некомпетентна справа".
Про розрив дипломатичних відносин з Російською Федерацією
"Скільки можна боятися, що нас хтось у чомусь звинуватить. Ми на своїй землі, ми захищаємо свій суверенітет і територіальну цілісність. А те, що Росія нам завжди приліпить те, що їй буде вигідно, у цьому немає жодного сумніву. Росія постійно бреше, пересмикує факти та використовує їх, щоб обґрунтовувати свої загарбницькі дії. Нам не треба цього боятися. Давайте нарешті зрозуміємо: ми маємо проводити власну зовнішню політику, яка відповідає нашим національним інтересам. І якщо Росія скаже, що Україна розірвала дипломатичні відносини, то ви скажете, що Росія розірвала основоположний договір про дружбу з Україною, який підписали у 1997 році. Там чорним по білому було написано, що Росія визнає територіальну цілісність України. Вона не боїться це порушувати, а ми ― надто полохливі. Не варто так на себе дивитися. Ми ― велика Українська держава і ми маємо себе захищати, а не боятися Російської Федерації. Це треба припиняти, насамперед, у наших головах".
Про Будапештський меморандум
"Будапештський меморандум так само не може сьогодні бути майданчиком для переговорів, якщо там буде Російська Федерація. Росія його фактично розірвала на шматки. Якщо йтиметься про якусь зустріч, то лише тих країн, які є демократичними, тобто з підписантами США, Велика Британія, Франція. Бо участь Росії та Китаю означатиме, що з переговорів вийде знову "говорильня". Сьогодні не у форматах справа, а в тому, чи зможемо ми переконати захід вжити нарешті проти Росії пекельні санкції. Ось ключ у сьогоднішній ситуації".
Чи можливий для України негайний вступ до НАТО
"Думаю, це поки що неможливо. У рамках НАТО є країни, які не хочуть бачити Україну в цьому альянсі. Значно перспективнішою була б пропозиція до США, Великої Британії та Франції укласти з цими трьома країнами, окремо або разом, безпековий договір, який би передбачав: напад на одну зі сторін означає напад на інші сторони. Це був би такий собі міні-НАТО. Але враховуючи, що його учасники є ключовими членами альянсу, у Росії на другий день пропало б бажання займатися провокаціями і вона почала б думати, як відповзати. Поки що цього немає, на жаль".
Чому кроки західних партнерів дуже обережні
"Причина в тому, що це ліберальні демократії, а не авторитарні режими. Ліберальні демократії на останнє місце ставлять питання про силові методи. Вони виходять з того, що треба переконувати, заохочувати, демократизовувати, не розуміючи, що в окремих випадках це абсолютно марна справа. Окремий випадок ― якраз Російська Федерація. На жаль, приклади Грузії, Молдови їх поки що нічого не навчили. Хіба що зараз вчить Україна. Є надія, що під тиском сучасних обставин захід почне нарешті робити ті кроки, які поставлять тоталітаризм на місце".
Наостанок Володимир Огризко звернувся до слухачів: "Побажаю спокою, витримки, переконання в тому, що ми будемо перемагати, що будь-яка неправда в кінцевому рахунку зазнає поразки. З нами правда і Бог, отже, ми переможемо".
Фото: Українське радіо
