Є декілька дуже характерних рис, що поєднують нацизм і сучасний режим Володимира Путіна. Режим Путіна ніколи не був звичайним авторитаризмом. Із самого початку він був таким авторитаризмом, який рухався в напрямку неототалітаризму, тобто він ставав дедалі жорстокішим, агресивнішим, ми бачили щораз більше характерних ознак, які свідчили, що рано чи пізно цей режим стане небезпечним для сусідів. Так воно і відбувалося. Війна 2008 року в Грузії. Потім війна з Україною у 2014 році.
Про спільні риси з гітлерівською ідеологією
Спільною рисою рашизму та гітлерівського нацизму є реваншизм. Нацизм Гітлера виріс на підставі того, що Німеччина програла Першу світову війну. Почуття того, що їх перемогли, психологічний стан незадоволення, потреба в тому, щоб все повернулося як було, — це і є реваншизм.
Для режиму Путіна період 90-х років ХХ століття був періодом руйнування: зник Радянський Союз і Путін неодноразово казав, що для нього це величезна трагедія. Тобто ознака реваншизму була і вона постійно посилювалася.
Друга важлива ознака і характерна риса, що поєднує режим Путіна з нацистською Німеччиною — бажання тотального контролю. Чому ми кажемо тоталітаризм, тому що держава хоче контролювати все: політичне життя, економіку, бізнес і навіть особисте життя кожної людини.
Етапи рашизму
У ХІХ ст. існувала Російська імперія. Якщо це імперія, то вона не може без імперської ідеології. Імперська ідеологія казала, що "русский мир" — це головне у світі, це така особлива духовність, що інший світ, особливо Захід — це країни, які не мають духовності. Навіть тоді росіянам потрібна була ідея, що вони вищі, ідея зверхності росіян не як етносу, а як культури. Ця ідея нікуди не зникла, вона існує і зараз. Так званий "русский мир" — це чергова проява цієї ідеї в нових умовах. Але ці нові умови дуже відносно нові, тому що багато чого повторюється. І є паралелі як із нацизмом, так і з діяльністю російських імператорів ХІХ ст.
Режим Путіна не був створений за один день. Головне завдяки чому так сталося, — це величезне бажання російських еліт (тобто людей навколо Путіна) повернути радянську систему, яка для них є зрозумілою і центром якої була імперія.
СРСР безумовно був імперією. Була Росія як ядро цієї імперії. Була периферія, яку Росія контролювала, і ця периферія була втрачена. Це стало трагедією для цих людей і вони починали з бажання все поновити. Згодом вони використали такий інструмент як штучне створення невдоволеності людей станом зруйнованої імперії.
Наприклад, Друга чеченська війна була створена для того, щоб Путін став не просто президентом Росії, а президентом із величезним карт-бланшем і повноваженнями, щоб народ йому сказав: "потрібно навести порядок, роби, що хочеш, а про демократію ми не будемо згадувати".
Росіян об′єднує приналежність до імперії
Росіян об′єднує приналежність до імперії. Ми говоримо про різні етноси. Це люди, які думають, що вони є частиною імперії. Головна ознака, яка їх поєднує, — це ознака минулої імперії. Була російська імперія і Росія була центром цієї імперії. Потім був Радянський Союз із трохи іншою ідеологією, але імперія не зникла, вона як була, так і залишалася в радянські часи. І тут стається просто неймовірний "катаклізм" — зникає радянський союз, тобто центр їхньої імперії. Люди, які відчували, що вони є ядром, чимось головним і дуже важливим, зрозуміли, що вони — ніхто. У них нічого немає, окрім минулого.
Одна частина росіян — це справді нові люди, які інтегровані у світову економіку і культуру. Але їх не дуже багато. Вони сконцентровані у столицях: Москва, Санкт-Петербург. Цих людей контролюють через те, що більшість із них пов′язані економічно з державою. Вони працюють за державні гроші, зокрема знімають кіно за державний кошт тощо.
Однак більшість росіян — це люди, які ніколи і не відчували, що вони є частиною світу. Наприклад, закордонні паспорти були не більш як у 18% росіян. При чому те, що у людини є закордонний паспорт, не означає, що ця людина була десь за кордоном. Більшість росіян нічого, окрім свого маленького села чи міста, і не бачили.
Люди, які не хотіли жити так, як їм казала влада, просто ізолювалися. Їх або видавлювали за кордон або відправляли у в′язниці. Їх небагато, але вони найбільш активна частина росіян. Зараз їх у Росії майже немає: хто із них сидить у тюрмі, а хтось за кордоном. Соціальна спільнота росіян втратила найбільш активних людей, навколо яких можна щось зробити. Зараз це просто біологічна маса, на жаль.
Відмінність рашизму та нацизму
Знак рівняння між російським рашизмом та гітлерівським нацизмом ставити не можна, бо є риси, які відрізняють ці дві ідеології.
Для нацизму характерна расова ідея, зверхність так званої арійської раси, тобто етнічних німців. У рашизмі такого немає. Навіть більше — у рашизмі декларується рівність різних людей. Ця рівність лише декларується, насправді її немає. Для рашизму характерна велика дистанція між словом і реальністю. Те, що вони кажуть — це не те, що вони роблять. Якщо говорити про ідеологію, то ідеологія рашизму не передбачає ідеї зверхності. Вона передбачає рівність. Це дуже важливо, бо автори цієї ідеології добре розуміють, що Росія не є державою суто етнічних росіян, це держава, де багато різних етносів. Ідеї сепаратизму дуже небезпечні для сучасної Росії, бо це ті самі ідеї, які можуть розірвати країну.
Коли ми бачимо в окупаційних російських військах бурятів, чеченців, дагестанців — то це не тільки бажання відправляти представників етнічних меншин, це ще й представники депресивних економічно регіонів, де людині немає куди піти, вона не має можливості побудувати кар′єру чи заробити грошей і вона підписує контракт та йде в армію. Бурятія, Чечня, Дагестан — це депресивні регіони, де фактично немає економіки, але багато населення. Тому ми бачимо в армії великий відсоток представників цих етносів. Але на рівні ідеології немає ідеї про те, що росіяни — це господарі.
Як вилікуватися від рашизму?
Такі проблеми не зникають самі. Тут потрібне лікування, що складається із системи психологічних впливів на росіян. Варто по-іншому налаштувати російське телебачення і радіо, навіть російський інтернет. Варто прибрати всі ідеї, що працюють на реваншизм, агресію, ненависть. Це дуже схоже на програму денацифікації Німеччини.
Фото: wikimedia.org
