У Маріуполі довелося працювати майже без зв’язку
“Коли ми (журналісти - ред.) були в Маріуполі, то не бачили, що відбувається на решті території України. Ми знаходили трохи часу і зв’язку, щоб відправити матеріали в наші редакції, але на мали змогу зрозуміти, що відбувається і який ефект це має. Тільки після того, як ми вирвалися з оточення, я почав аналізувати матеріали, які ми привезли, дивився новини, намагався зрозуміти, чи це щось змінило”, – розповів Мстислав Чернов. За словами фотокореспондента, він не очікував, що за кордоном настільки підтримають Україну, а матеріали журналістів із Маріуполя “розлетяться” всім світом. “Мабуть, доказом того, наскільки ці матеріали були важливі, є відповідь російської пропаганди на все, що ми зняли.
Нашу роботу росіяни назвали “інформаційним тероризмом”. Це мені нагадує те, що сталося, коли росіяни збили літак MH-17 2014 року. Я був одним із перших міжнародних журналістів, які побували там. Саме тоді я бачив все в дії: кадри, які я зняв, наступного дня побачив в українських новинах, американських та європейських. І побачив також у російських новинах, але з коментарями протилежного смислу”.
Фото: Обстріл російськими окупантами будинку в Маріуполі/Мстислав Чернов
“Ми не стримувалися: хотіли показати найгірше”
“Мені треба було відібрати і помістити весь знятий матеріал в одну-дві хвилини, написати опис. Жаху насправді я зняв значно більше, ніж потрапляло в новини. Це було важко. Потрібно було вирішити – що саме відібрати, щоб не відштовхнути глядача? Але коли ми були в Маріуполі, то ми не стримувалися. Ми відправляли в редакції все, що могли. А потім люди, канали, різні медіа обирали самі, що показати”, – пригадав Чернов. На його думку, за рік повномасштабного вторгнення Росії в Україну відчутно змінилося ставлення публіки та медіа до зображення, де є кров, смерть і страждання: “Світ став бачити і показувати більше страшного. Мені здається, що це пов’язано з тим, що злочинів було настільки багато і вони були настільки жорстокі, що це (певні обмеження – ред.) просто не мало сенсу. Все це потрібно було якось показати. Багато редакцій з цим змирилося”.
Фото: Вирва внаслідок російського обстрілу лікарні в Маріуполі/Мстислав Чернов
“У мене персонально було кілька червоних ліній. По-перше, навіть якщо ми показуємо смерть, страждання чи біль, все одно до людей і людського тіла потрібно ставитися з повагою. Якщо ми й показуємо щось важке, то робимо це з повагою до людей. По-друге, потрібно було знайти цю тонку лінію, по якій ми повинні були пройти, щоб не відштовхнути”, – зазначив Мстислав Чернов. Він як журналіст дбав про безпеку своїх співрозмовників – говорив із тими, хто хотіли говорити, не знімав тих, хто не хотіли бути в кадрі. (Люди, яких бачимо в стрічці “20 днів у Маріуполі”, наразі перебувають у безпеці. Мстислав Чернов контактував із кожним і кожною до того, як включати їхні коментарі у свій документальний фільм – ред.)
“Журналісти зробили недостатньо, щоб показати, що 2014 року сталося вторгнення Росії в Україну”
Росія почала війну проти України не 24 лютого 2022 року, а ще за вісім років до того. Однак більшій частині світу тоді здавалося, що ця війна – не вторгнення, що це був нібито внутрішній конфлікт, констатує Мстислав Чернов. “Це питання я собі ставлю вже дев’ять років, мабуть, як і всі українські журналісти, а також міжнародні. Проте, на жаль, відповіді на нього ще немає. Ми побачимо може за 10, 20 або 100 років. Хтось подивиться у минуле і зрозуміє, що щось таки змінилося”, – висловив сподівання журналіст. “У 2014-2015 роках весь світ дивився на Україну, бачив новини, які приходили з України. Весь світ аналізував те, що відбувається в Україні. Але я відчуваю, що ми не зробили достатньо, щоб показати, що це було вторгнення Росії в Україну. Ми зробили недостатньо, щоб не дати світові забути про цю війну. І це потім дало Росії можливість підготуватися, інформаційно підготувати світ та росіян до цього вторгнення”. "Росіянам вдалося переконати більшу частину світу, що ця війна 2014 року – не була вторгненням, вони створили ілюзію, що це був нібито внутрішній конфлікт. А сьогодні, дев’ять років по тому, всі зрозуміли, що це було не так", – констатував фотокореспондент.
Фото: Наслідки обстрілу російськими окупантами Миколаєва/Мстислав Чернов
"За один день всі українські журналісти стали військовими журналістами”
“Нам усім тоді (в 2014 році - ред.) бракувало контексту. Міжнародним журналістам, мабуть, було легше працювати, адже в світі були прецеденти анексій, вторгнень, тому зарубіжні колеги розуміли більше, ніж ми. Зараз, повертаючись назад, я думаю, що можна було побачити масштаби вторгнення вже тоді. Але всі вчилися – за один день всі українські журналісти стали військовими журналістами”, – розповів Мстислав Чернов.
“В Україні вже є ціле покоління талановитих журналістів ”
“Є ціле покоління військових журналістів, які виросли на війні на Балканах, які були саме місцевими. Одні з найкращих міжнародних військових журналістів та фотографів, операторів – родом з Балкан. Друге покоління – це, на жаль, українці. Ми бачимо ціле покоління талановитих, сміливих журналістів, які вже вміють набагато більше, ніж їх колеги, які приїжджають в чужу країну, щось знімають і їдуть додому. І це нормально”, – додав Мстислав Чернов. І розповів про свій досвід роботи у воєнних реаліях. "Я – журналіст, який теж був на різних війнах: в Афганістані, Іраку, Нагірному Карабасі, Сирії. Я розумію, як це – приїхати і спочатку не розуміти контексту. Якщо провести деякий час у країні, то можна зрозуміти і контекст, і почати працювати з історіями глибше. Іноді це навіть допомагає, адже ти бачиш цей конфлікт об’єктивніше, тому що не болить".
Фото: Звільнений Херсон/Мстислав Чернов
“Українські журналісти завжди йдуть на крок далі. Комусь із них це коштує життя”
“Коли ти працюєш на війні, яка в тебе вдома, то ти завжди йдеш на крок глибше, ніж міжнародні колеги. Адже існує стандартний набір запитань, сюжетів, які потрібно швидко зробити. Це добре, адже світові потрібно швидко знати, що відбувається. А українські колеги завжди йдуть далі й, на жаль, комусь це коштує життя. Ми наражаємо себе на більшу небезпеку. Але водночас розказуємо історії, які ніхто б не розказав”, – підсумував Мстислав Чернов.
Фото: ФБ-сторінка Мстислава Чернова
