Павло Гудімов. Фото артцентру "Я Галерея"
"Тиждень скульптури — просвітницький і розважальний проєкт"
Це просвітницький і в доброму сенсі розважальний проєкт. Культурний відпочинок для широкої аудиторії — це те, що нас трохи відволікає від проблем, дає можливість переключитися, отримати якусь паузу у тому травмуванні, що відбувається навколо. Цьогоріч Тиждень скульптури розпочнеться 20 вересня і триватиме до 11 жовтня. Вага однієї кам’яної чи гранітної скульптури може сягати 2-4 тонн. Щойно ми розвантажили скульптури, хтось із перехожих зробив фотографію роботи "Впевнена" — і понеслося. Вона перебила таку кількість новин, що навіть падіння літака з Пригожиним не змогло конкурувати із "Впевненою"...
"Мистецтво як лакмусовий папірець освіченості та нервового стану"
Коли ми говоримо про просвітництво, то треба розуміти, що мистецтво — як лакмусовий папірець спокою, освіченості, нервового стану. Як тільки почалась ця "лайлива ситуація", люди, що мають мало стосунку до культури, почали сварити твір, але говорити не про скульптуру, а про фігуру. Говорити принизливо саме про фігуру. Тобто повилазила купа всяких проблем, які є у суспільстві, зокрема нетерпимість, неосвіченість, нерозуміння, що ця тема вже не одне століття, починаючи з творів Рубенса, присутня у мистецькому полі. Я повністю був готовий і знав як куратор, що скульптура Василя Корчового "Впевнена" точно буде мати резонанс і викличе дискусію. Що ця скульптура зачепить навіть тих, хто не розбирається у мистецтві, що кожен знайде якусь тему і проговорить. Я не знав, що перша хвиля буде така хейтова, але великим сюрпризом став моментально організований захист з боку журналістів. Я не бачив практично жодної публікації у джерелах, яка б некомпетентно нападала на організаторів чи на автора скульптури. Такої кількості інтерв’ю, які дав я та організатори за цей період, не було ніколи в житті. Враження таке, що ти стаєш речником особливої посадової особи і маєш ґрунтовно та дуже чітко показувати важливість таких мистецьких актів для суспільного здоров’я. А друга хвиля виникла від тих, хто захищає цю скульптуру від тих, хто нападає. І це фантастика, які ґрунтовні публікації! Наприклад, Віктор Корсак чи Орест Голубець. Тобто захист відбувся так само в органічний спосіб, ніхто нікого не просив. Коли мене запитують, скільки ви заплатили за цю рекламну кампанію, я відповідаю: "Ви не повірите — нуль". Тому що жодної кампанії ще немає, ми лише 30 серпня виходимо в публічний простір із програмою Львівського тижня скульптури і даємо першу пресконференцію. Але ця хвиля дала дуже позитивний результат, тому що приєдналося багато учасників, які перебували в роздумах. Вони зрозуміли, що час займатися просвітництвом, особливо в галузі сучасного мистецтва.
Скульптура Василя Корчового "Впевнена". Фото: @GudimovPavlo/X (Twitter)
"Ця скульптура не про бодішеймінг, автор прагнув розширити поняття краси"
Люди, які не мають відповідної підготовки, так само мають право на інтерпретацію твору. Вони міряють своїм життєвим досвідом, і це нормально. Вони так само співпереживають. Наприклад, хтось має надмірну вагу і його булили у школі, тому ця скульптура для нього — це те, на що він може спертися, аби почуватися впевнено. Або ж інша людина має арійські чи спартанські погляди на життя, тож міряє не тим, що тілесна скульптура — це не лише про тіло, а й про суспільство. Ця людина бачить лише тіло. Автор Василь Корчовий не зробив цю скульптуру для того, щоб розказати про бодішеймінг, а зробив її, щоб розширити поняття "краса", яке не стосується лише тілесності. Будь-яка краса буває такою, яка не входить у стандарти. Тому що ми живемо в такому суспільстві, яке по суті розмиває стандарти. Я точно можу сказати, що ті мільйони людей, які обговорюють скульптуру, вже втягнуті у мистецький процес, вони є співавторами інтерпретацій. Через хейт і певне неприйняття ти починаєш замислюватись, а чому це взагалі має місце бути? Ти починаєш читати, обговорювати і змінюєш свою думку. Тому кожна скульптура супроводжується QR-кодом, за допомогою якого людина читає про автора і саму скульптуру, про те, що в неї закладено. Другий момент — я читаю велику кількість кураторських екскурсій під час прогулянки цим маршрутом, і сотні людей, які долучаються до екскурсій, вже зовсім по-іншому дивляться на скульптури. Адже кожна скульптура це певна архітектура простору.
"Весь удар взяла на себе робота Корчового"
Маємо певні тертя, тому що "Впевнена" зробила легкі елементи цензурування, і я хочу пояснити представникам влади, що це нормальний процес. Усі чомусь хочуть "позитивчику", але ми повинні у публічному просторі піднімати складні питання. Є люди, які аналізують і не приймають, є люди, які просто лаються, хамлять і нападають, є люди, які вмотивовано захищають, а інші — піднесено вихваляють. Коли ми говоримо про різні підходи, вони мають бути, але провокує їхню появу саме мистецький твір. Якщо б не було скульптури Корчового, цей процес так само відбувся б, але меншої інтенсивності. Причепилися б, наприклад, до роботи "Торс героя" Олега Капустяка. Там фігура без рук та ніг, це робота 2011 року, і чоловічий торс — це взагалі мистецький канон. Але весь удар взяла на себе робота Корчового. І така реакція — це супер, бо суспільство стає здоровим. Адже не буває так, щоб усі мали одну думку, кожен має право на власний досвід і власну творчість. Художник має право висловлюватись, і не треба його цензурувати, звісно, у рамках закону. І ми зараз переживаємо те, що мали пережити 30 з гаком років тому. Наша незалежність мусила початися з того, щоб відмовитися від монументальної пропаганди та бронзових ідолів на вулицях, у парках та скверах, встановити мораторій років на десять на всі пам’ятники і працювати в просторі лише авторськими творчими висловлюваннями.
"Інша краса"
Дуже важливий момент для куратора та екскурсовода — не наділяти мистецький твір великою кількістю наростів. Треба розуміти, що кожен скульптор має свою тему в мистецтві. І Василь Корчовий дуже прославився поняттям "інша краса". Це авторська назва його серії. На головному проєкті Львівського тижня скульптури у Палаці мистецтв будуть представлені ще декілька робіт Корчового з цієї серії. Як на мене, робота з розвінчування соціальних стереотипів про красу лежить саме на тій серії. У нього є й інші тілесні зображення, цей автор неймовірно володіє технікою реалістичної скульптури, але за творчу лінію він обрав саме людей, які мають повне тіло, і показує їх, максимально проявляючи красу своїм авторським жестом. У глядача відбувається розширення поняття краси в усьому, і коли в подальшому виникне якась інша ситуація, у нього десь на підсвідомості вже буде ця робота Корчового, і це допоможе інакше підійти та роздивитися цю нову ситуацію. ХХ століття дало нам таку основу для мистецтва, літератури, театру, яка дозволяє розширити самі поняття "культура" та "естетика".
"Громадське обговорення стане визнанням неспроможності сприйняти щось нове і революційне"
Чи потребує сучасне мистецтво у парку, сквері й на вулиці громадських обговорень? Думаю, що на існуючому рівні підготовки нашої громадськості до сприйняття сучасного мистецтва це буде просто глухий кут. Будуть обговорені тези, що людям потрібен "позитивчик", давайте будемо м’якіші, не будемо нікого провокувати — і все закінчиться тим, що нічого не з’явиться. Громадське обговорення стане визнанням неспроможності сприйняти щось нове і революційне. Тому я вважаю, що експертні групи з професіоналів відповідної галузі — це найкраще, що може бути. Саме так існує Львівський тиждень скульптури. Я як куратор розумію свою відповідальність перед соціумом, коли пропоную певні речі, розумію, які можуть бути результати, й усвідомлюю, що це не обов’язково має подобатись усім. А ви як мешканець міста, котрий живе в історичній архітектурі, розумієте, що ви викинули історичні вікна й замінили їх на металопластик? Кожне культурне середовище — це бульбашка. Засидівшись у цій бульбашці, ми втрачаємо зв’язок із народом, який потребує уваги, культурного продукту, обговорення, навіть певного "струсу" щодо духовної їжі. Багато функцій духовного виконує церква, але релігія не замінює культуру, це треба чітко розуміти. Тому діячі культури мають виходити до людей з просвітницькими програмами, працювати не тільки на вузькі кола своїх зацікавлених аудиторій, які їм компліментарно щось висловлюють. Має бути живий наповнений демократичний процес. І для мене ця ситуація зі скульптурою "Впевнена" — привід вийти з бульбашки, зустрітися з людьми, поговорити, запросити велику аудиторію всієї України для дискусії на тему мистецтва, стандартів та розуміння.
