Фото: Facebook-сторінка "Верховна Рада України"
PEP – це великий ризик
– Що означає сам цей термін "політично значущі особи" або PEP (Politically Exposed Person – англ.)? Звідки він взявся і для чого потрібен?
Це не українська вигадка, насправді. Це загальносвітова історія. Є FATF – організація, яка бореться з відмиванням грошей, і в них є такі рекомендації для фінансового моніторингу. Це не про декларацію. Це виключно вузьке питання фінансового моніторингу в фінансових компаніях. І для таких компаній є рекомендація щодо боротьби з відмиванням грошей, боротьби з тероризмом і так далі. Це єдині правила, в які включені ці PEPи для запобігання корупційних ризиків.
– Хто входить до кола цих політично значущих осіб?
Це люди, які впливають на політичний процес. Це точно всі урядовці, всі депутати, лідери політичних партій. Тобто загалом це об'єднує людей, які або займають якісь значущі посади, або мають вплив на політичні процеси.
– Політичні процеси у нас, як правило, пов'язані з грошима. Я правильно розумію?
У будь-якій країні світу політичні процеси пов'язані з грошима. Тому що політики ухвалюють рішення і ці рішення, зазвичай, дуже дорого коштують. Але не тому, що їм "чемодан заносять", ні. Просто будь-яке рішення впливає на щось, що потребує інвестування чи виділення грошей. І це абсолютно нормально. Тобто кожне рішення – це гроші в тому чи іншому вигляді. Це може бути навіть не фінансування. Але зробили певну регуляцію і для одного бізнесу це погано, а для іншого - добре. І тут є корупційні ризики. Але це абсолютно природна історія, яка є по всьому світу.
– А як саме відбувається цей фінансовий моніторинг?
Це абсолютно про фінансовий моніторинг. Це не стосується жодних інших речей. Будь-яка людина, яка приходить вперше в банк, потрапляє під фінансовий моніторинг. Є маленький ризик, є середній ризик і є великий ризик. Це згідно з політикою кожної фінансової установи. У них є підрозділ фінмоніторингу, який має великий талмуд документів, де розписано, як взаємодіяти з клієнтами. І якщо ви, наприклад, мати двох дітей, одружена і маєте звичайну роботу, то ви маленький ризик. Я не одружений – я середній ризик, відразу. А PEP – це великий ризик. Публічно значущі особи відразу проходять по великому ризику, тому що в них є цей корупційний ризик.
Стосовно довічності PEPів. Це не українська вигадка, воно скрізь у світі так працює. З 2019 року в нас був довічний статус і ніхто тоді не обурювався. Насправді, ця довічність поєднується з тим, чим не задоволені ті, хто виступають проти – з ризик-орієнтованим підходом. Бо він залежить від кожної фінансової установи. Тобто перший рік, після того, як ви пішли з посади, ви залишаєтесь високим ризиком. Проходить рік, фінмоніторинг переглядає і може вас понизити до середнього ризику. На що він зважає? Передусім, чи зберігається в людини поточний вплив. Якщо його вже немає, то її переводять в середній. Але якщо, наприклад, приходить колишній президент Ющенко, то в нього, напевно, залишаються певні політичні зв’язки і вплив зберігається. Тому він завжди буде у високому ризику. Але це рішення ухвалює фінансовий моніторинг кожного окремого банку.
– Тобто не існує якоїсь інструкції Нацбанку щодо реалізації цього закону?
Інструкція може й існує. Але вона не описує нічого такого, щоб банки не могли рухатись.
Сергій Фурса. Фото: Facebook-сторінка
Держслужба в Україні дуже невдячна історія
– Цей законопроєкт передбачає ще й посилення відповідальності банків та інших фінустанов за необґрунтовану відмову користувачам фінансових послуг. У нас поменшає невдоволених на надто прискіпливий моніторинг за боку банків?
Я чудово розумію обурення цих людей чисто емоційно. Бо це незручно, це реально неприємно. Це дійсно зменшує привабливість державної служби. Але чи має це вирішальне значення при ухваленні рішення? В принципі, держслужба в Україні дуже невдячна історія. Вона і по світу невдячна. Але в цивілізованому світі люди, якщо стають на шлях державної служби, то вони йдуть по цьому шляху до самого кінця. Для них це вибір, який вони сформували ще освітою і бажанням бути саме в державному секторі. В Україні ми зараз залучаємо дуже багато людей з недержавного сектора для того, щоб державний якось вдосконалити. Вони приходять і бачать весь цей "клопіт" державної служби, бо там вже дуже багато проблем. Якщо ти чесна людина, то твій похід на державну службу – це прокляття. Тому що твоє життя погіршується, ти отримуєш менше грошей, і тебе всі ненавидять. А ще за тобою бігає СБУ і прокуратура постійно. На додачу до цього ще з'явилася ця історія з PEPами. Тому так, вона створює певну незручність, але це не унікальна українська історія.
– Пишуть, що галас через цей закон піднімають люди, в яких "рильце в пушку", і що може в політику менше буде лізти оцих Шуфричів і Бойків. Що скажете?
Умовному Шуфричу той PEP "по барабану". У таких людей зазвичай є офшори. Цей фінансовий моніторинг впливає на людей, які живуть звичайним життям. Ті ж декларації. Ніхто не любить з бізнесу показувати, скільки хто платить зарплату. Тому це дуже не правильний наратив, що люди, які проти, в них "рильце в пушку". Це неправда. Це дуже шкідлива історія.
– Тоді для чого це все, якщо такі як Шуфрич уникають, а звичайні люди потрапляють під моніторинг?
Добре питання. Чи є у мене точна відповідь на це? Немає. Але пам’ятаємо, є ризики дуже значні, а є середні. І оце впливає на середні ризики. На людей, які так чи інакше стикаються з державною службою, ухвалюють рішення, але не є олігархами чи людьми з офшорами. І з точки зору української реальності, ефективність цієї історії у боротьбі з корупцією дійсно набагато менша, ніж, наприклад, контроль витрат, який може робити НАЗК. Агентство більше ефективне в таких речах. Тому чи буде PEPство допомагати нам побороти корупцію? Частково так, але і такі ж незручності, які виникають через це.
– Тобто в цілому ви не заперечуєте проти цього законопроекту, попри той галас, що піднялися?
Я розумію цей галас. Але цей законопроєкт також дуже потрібен для Європейської інтеграції.
