Чи буде справедливість через 10 років? Адвокатка родин Небесної сотні про справи Майдану

Чи буде справедливість через 10 років? Адвокатка родин Небесної сотні про справи Майдану

За даними Офісу Генерального прокурора сьогодні розслідується понад 4 тисячі справ щодо Майдану. Вже наявний вирок по одній із них містить понад 1700 аркушів, що робить ці справи унікальними, бо такого великого тексту вироку немає в українських судах. Про це розповіла в ефірі Українського Радіо адвокатка родин Небесної сотні, членкиня Адвокатської дорадчої групи Вікторія Дейнека. Вона зауважила, що багато справ вже було передано до суду. Великим плюсом стала процедура заочного засудження, досудового розслідування та слідства "in absentia". Адже значна кількість осіб, причетних до злочинів Майдану, втекли до Росії, на непідконтрольні території України та до Криму. Крім того, частина "тітушок" вже мертві, бо вони забагато знали та робили протиправні дії. Таким чином їх зачищають, вважає адвокатка. Також заочно розслідуються справи і щодо високопосадовців того часу.

0:00 0:00
10
1x

Церемоніал вшанування пам'яті Героїв Небесної Сотні та учасників Революції Гідності, Київ, 20 лютого 2024 р.Фото: Дар'я Григоренко/Суспільне

Що з розслідуваннями справ Майдану? Скільки їх дійшло до суду, скільки справ мають вирок? Що вдалося зробити за ці 10 років? 

Дуже багато справ передано до суду. Великий плюс, що були ухвалені зміни до Кримінально-процесуального кодексу щодо так званого заочного засудження, досудового розслідування і слідства – процедура "in absentia" (це спеціальна процедура кримінального провадження досудового розслідування та судового розгляду за відсутності обвинуваченого. Була запроваджена Законом України від 7 жовтня 2014 року № 1689-VII "Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо невідворотності покарання за окремі злочини проти основ національної безпеки, громадської безпеки та корупційні злочини" – ред.). Для тих підозрюваних, хто  повтікали відразу або пізніше – не в 2014-му, чи 2015-му році після подій, а під час досудового розслідування. По них були зупинені провадження, їх оголосили в розшук. Така проблема була і вона й залишається. Частина осіб втекли саме до Росії й Інтерпол відмовляється їх відображати в міжнародному розшуку, виставляти на них картки, тому що вважають, що це політичне переслідування з прив'язкою до того, що це було повалення влади Януковича. Тому це було проблемою на сьогоднішній день. 

Чи були прецеденти, коли "правоохоронці" зупиняли свавілля своїх колег?

Немає прецедентів. Вони не дають покази один на одного, хоча, звісно, коли вони там працювали в групах і навіть з різних силових структурах, то бачили, хто там був. Звісно, можна по фотографіях – якщо прізвищ не знають – впізнати, надати покази і так далі. Вони всі не співпрацюють зі слідством, покривають один одного. Оцінювати чиїсь дії на місці не можна, тому що це був величезний натовп правоохоронців і вони злагоджено діяли. 

Чи хтось вже несе відповідальність? 

Є деякі, які відбувають покарання – це представники "тітушок" в одноепізодних справах, де є один потерпілий і матеріали не були досить об'ємні. Такі справи не настільки складні, як, наприклад, справа щодо 20 лютого 2014 року – щодо розстрілів на Інститутській – де дуже багато вбитих, поранених  і понад 100 чоловік потерпілих. Це багатоепізодна справа, вона потребує і досудового розслідування більшого в часі, і судового розгляду також. Є такі справи, є особи, зокрема Юрій Крисін (Юрій Крисін є фігурантом кількох кримінальних проваджень, його називають координатором "тітушок", які здійснювали напади на "майданівців" на початку 2014 року – ред.) з вбивства журналіста В'ячеслава Веремія (Веремій загинув від вогнепального поранення на місці – ред.) – він відбуває покарання вже не один рік в колонії, йому було Апеляційним судом призначено п'ять років позбавлення волі. Верховний суд залишив у силі вирок і він відбуває покарання. Вироки вступили в силу після Верховного суду. Є у деяких епізодах справи щодо беркутівців, зокрема Андрій Хандрикін (ексберкутівця з Харкова звинувачували у катуванні двох учасників Революції Гідності біля стадіону імені Лобановського 20 січня 2014 року. Згідно версії слідства, за попередньою змовою з іншими працівниками міліції, Хандрикін бив і катував активістів з метою їх залякування – ред.) – був виправдувальний вирок, потім його скасували – Хандрикін з'являвся до суду, потім втік, але його знайшли і, будемо сподіватися, що він буде відбувати покарання. 

Немає опису.

Фото: ФБ сторінка Вікторії Дейнеки

Ви говорили про те, що Інтерпол відмовляється подавати в розшук беркутівців, тому що вважає, що це політичний тиск. Що робити, щоб люди, які вчиняли злочини, понесли відповідальність?

Тут не тільки від Інтрополу все залежить, а й і від Росії, тому що Росія має видати цих осіб нам фізично, щоб вони відбували тут покарання. Цього не станеться, тому це на сьогодні ніяк неможливо реалізувати. Якщо вони будуть десь подорожувати – то так. Якщо вони будуть виставлені в розшук навіть після того, як відбудеться суд і буде вирок в порядку заочного засудження і це буде обвинувальний із позбавленням волі – тобто не умовні терміни чи інші види покарання – то так, буде шанс, що їх затримають і доставлять до органів правопорядку України, де вони будуть відбувати покарання. 

Це протягом всього життя…

Так. Якщо на стадії досудового розслідування вони оголошені в розшук – то це розшук поки йде досудове розслідування. Але коли вже оголошено вирок – це вже інше, тоді вже є документ, який, фактично, встановив, що це конкретна особа, яка робила протиправні дії, здійснила злочин і винесене конкретне покарання. Не треба забувати про першу інстанцію, апеляцію, Верховний суд – це теж потребує певного часу.

На сьогоднішній день частина "тітушок" не дожили до нині. Є інформація, що вони померли з тих чи інших причин, когось вбили. Їх потрошки зачищають. Вони були долучені до взаємодії, багато знали та багато чого протиправного робили за версією слідства. І вони зразу і повтікали – коли Янукович втік, то вони за ним до Криму, хтось на не підконтрольну територію – це Луганська, Донецька область, хтось уже в Росії. 

Щодо високопосадовців, то в нас якраз по Януковичу велика справа щодо подій 18-20 лютого 2014 року, яку направлено до суду якраз заочному. Він і ще дев'ять обвинувачених – це Олександр Якименко (екс-голова СБУ у 2013-14 роках - ред.), Захарченко (екс-міністр внутрішніх справ у 2011-14 років - ред.), Павло Лєбєдєв (екс-міністр оборони України у 2012-14 роках - ред.), заступники Захарченка – їх багато. Всі, хто були задіяні – правоохоронці на чолі із Януковичем – організовували ці незаконні дії, які призвели до того, що було вбито багато людей і завдано шкоди. Ця справа нині знаходиться на стадії підготовчого судового засідання, оскільки визначається суд, який буде її розглядати. Вона отак ходить між Шевченківським судом і Київським апеляційним для визначення підсудності. Досі в нас ще не було жодного засідання по суті в суді першої інстанції, але в будь-якому випадку для нас це добре, тому що є можливість, що все ж таки в судовому рішенні будуть встановлені певні факти і буде дана відповідь на питання, хто і що конкретно робив. Суд встановить події, так як це встановлено Святошинським судом щодо 20-го числа, по беркутівцях – безпосередніх виконавцях підрозділу Київського беркуту. Поки вирок не вступив в силу, є апеляції і від потерпілих. Не всі задоволені вироком, як прокурори, так і захисники. Але в будь-якому випадку там виписано, що це було чи якими доказами воно підтверджується, як це оцінюється і хто конкретно що робив. Тобто це суд зміг встановити. Тому це дуже великий позитив. Але потрібно поспішати з розглядом, оскільки є строки давності. Вони не безмірні і рано чи пізно закінчаться, тому тут все ж таки ключове – щоб були організовані судові процеси, як це, наприклад, було зроблено в Святошинському суді, щоб бажання було у суду  все-таки організувати таким чином процес, щоб всі засідання відбувалися раз чи двічі на тиждень. Святошинський суд слухав по два дні на тиждень, майже цілий  робочий день. І на суддів цієї колегії не розписувалися нові справи, в них було менше навантаження, тому що вони розглядали велику складну справу, яка вісім років розглядалася в суді. Вирок би мали дати ще в 2020-му році, якби не було обміну в грудні 2019-го року, коли, зокрема, беркутівці були віддані на обмін. Їм змінили запобіжні заходи: троє з них перебували на той момент під вартою – їм змінили на особисте зобов'язання, один був під домашнім арештом – йому також змінили. І їх одразу ж із зали суду передали на обмін. Це був психологічно важкий процес, бо коли твій потерпілий біля тебе і він розуміє, що ці особи причетні до вбивства його дитини і тут суд робить все, щоб їх обміняти – втрачається надія на те, що конкретно хтось понесе покарання. І це був дуже великий ризик того, що ця справа могла бути похована на той момент. Треба віддати належне присяжним, що було бажання все-таки довести цю справу. Зрештою це була справа честі і для складу суду. Ми можемо бути незадоволені всі вироком цим і в нас є теж якісь питання. Але те, що робота була пройдена, зроблена, дані відповіді і закінчилося це вироком – це великий плюс. Ми змогли продовжувати справу по всіх п'ятьох беркутівцях лише тому, що це заочне засудження було ухвалено, тому що двоє з них повернулось і з'явились до суду, а троє з них суд оголосив у міжнародний розшук. Оскільки в нас ішов судовий процес, справа розглядалася по суті і прокурор звернувся з клопотанням про продовження розгляду саме в порядку "in absentia", то ми продовжили і маємо сьогодні цей перший вирок – трьом призначено довічне позбавлення волі. Це також важливо, бо дає сигнал і приклад іншим суддям, що можна організувати процес при бажанні навіть в такій багатоепізодній справі з великою кількістю відеоматеріалів. Адже все потрібно було дослідити, дати оцінку і описати. Сам вирок має понад 1700 аркушів. Це унікальність цієї справи, що такого великого тексту вироку, напевно, немає в нас в Україні в судах.