"Лукашенко боїться втягуватись у війну" ― Тишкевич про загрозу з Білорусі

"Лукашенко боїться втягуватись у війну" ― Тишкевич про загрозу з Білорусі

Росія та Білорусь проводять нові спільні навчання. Крім того, нещодавно відбувся візит російського диктатора Путіна до Мінська. І все це на тлі попереджень про можливий російський наступ на Сумщині. Що відбувається на наших північних кордонах та чи є нові загрози для України з боку Білорусі ― в ефірі Українського Радіо ці питання прокоментував політичний аналітик Ігар Тишкевич. На думку експерта, президент Білорусі Олександр Лукашенко боїться втягуватись у війну, паралельно шукає виходи на європейські столиці, щоб якимось чином збалансувати вплив Росії, та одночасно працює з Китаєм. Крім того, станом на сьогодні Білорусь формально не визнає ні окупацію Криму, ні окупацію інших українських територій. "Чи може це змінитися, чи буде тиснути Росія і чи буде цей тиск успішним? Це залежить від ситуації всередині самої Білорусі, настроїв населення та зовнішньополітичних можливостей на китайському та європейському напрямках", ― переконаний Ігар Тишкевич.

0:00 0:00
10
1x
Програма:
Ведучі:

 

Ігар Тишкевич. Фото: Укрінформ

Навчання у Білорусі збіглися з активізацією росіян на Харківщині та Сумщині. Це збіг обставин чи все йде за планом?

Спільні навчання Білорусі та РФ не зупинялися. Просто це різні роди військ та різні кількості. На превеликий жаль, сьогодні це повсякдення Білорусі. За рік проходить не менше десяти таких навчань. Але зараз це скоріше показуха, ніж реальні масштабні маневри, тому що кількість залученої техніки та особового складу дуже мала. Суспільство фактично не помічає цих перманентних навчань, бо вони відбуваються на полігонах. Якщо говорити про масову присутність російських військових, то востаннє це було на початку 2023 року ― десятки тисяч. З точку зору пересічного громадянина, зараз створюється враження, що військових РФ на території Білорусі стало значно менше.

Нещодавно Путін приїздив до Білорусі та навіть привіз із собою експрезидента-утікача Януковича. Які підсумки цього візиту?

На цей візит було покладено кілька цілей. Якщо говорити про Януковича, то є факт прильоту його літака. Чи був сам Янукович на території Білорусі ― вірогідно, але доказів поки що немає. Щодо декількох блоків обговорень. Перша частина ― продовження російської політики у напрямку збільшення впливу на Білорусь. Це так звана промислова інтеграція, спроба росіян увійти у керівництво державних білоруських компаній. Це вже не перша така спроба. Йдеться про великі державні підприємства на зразок "Білоруськалій", "Інтеграл" тощо. Але все упирається в небажання Лукашенка запускати аж настільки глибоко росіян. І питання тут не в його патріотизмі, а в тому, що він любить свою владу. Зараз обговорюються так звані союзні програми, адже Росія хоче максимально прив’язувати до себе білоруську економіку та керувати експортними потоками у треті країни, тобто контролювати логістику білоруського експорту. Друга частина обговорень ― військово-технічна. Це тактичні питання, пов’язані з війною, тому що в Росії вже зменшується нафтопереробка в результаті українських ударів по російських НПЗ. Це не означає, що вона зупиниться зовсім, але тут є питання логістики. Якщо нафтопереробні заводи в європейській частині РФ перебувають під ударом, то частина з них або зменшила виробництво дизельного й авіаційного пального, або зупинилася зовсім. Відповідно, треба перестрахуватись і десь купувати пальне. Росія вже розмістила замовлення на резерв пального на казахських НПЗ, а з іншого боку, РФ збільшила передачу нафти на переробку на території Білорусі, де працює два НПЗ. І питання було в тому, наскільки білоруські НПЗ працюватимуть саме на внутрішній російський ринок як ключовий. Росія зацікавлена отримувати пальне, Лукашенко зацікавлений отримувати дешеву нафту, але продавати пальне дорожче, ясна річ. Частина компаній ВПК працюють на російських замовленнях, але на тлі війни Росія хоче повернутися до умовного стану 2012-2013 років, коли білоруський ВПК працював фактично як виробник складових частин для російської зброї. Проте з того часу багато що змінилося. З одного боку, є великі замовлення від Росії на різного плану військову комплектацію, а з другого ― Росія не спроможна виконувати експортні контракти з озброєнь, тому у білоруського ВПК, принаймні на африканському напрямі, є шанс отримати додаткову частину ринку. І саме тут ― різні інтереси Лукашенка і Путіна. Путін хоче, щоб з Білорусі до Росії йшло багато комплектації, а для Лукашенка цікаво і заробляти на Росії, і виходити на Африку.

Фото: фейсбук-сторінка "Ігар Тышкевіч"

Які посили робить Росія в останні місяці? РФ робить посили, що начебто вона готова до переговорів, але на своїх умовах. Натяк на переговори у традиціях російської дипломатії супроводжується спробою підняти ставки. Цього разу натяк на переговори супроводжувався тим, що Путін, по-перше, заявив про навчання щодо використання ядерної зброї ― начебто Білорусь до цього долучиться. А по-друге, це були розмови про практичне створення регіонального угруповання військ з Білоруссю та Росією. Формально воно було створено ще 2016 року, але практично це означає спільний штаб і спільне командування. Це не створено й до сьогодні. Відповідно, на переговорах був шантаж з боку РФ, мовляв, ми можемо підняти ставки і на полі бою.

Наступний пункт ― це економіка та санкції. Були підкреслені розмови про поворот на Схід. Адже Путін прилетів до Білорусі після Китаю. Тут є власні треки РФ та Білорусі, які розходяться, але є спільний посил насамперед для США ― що Росія готова стати частиною зони впливу Китаю.

Повертаємося до літака Януковича. З точки зору Путіна, це була швидше за все ідея докладніше обговорити тему "нелегітимності" Зеленського. Цю тему російська пропаганда почала розкручувати дуже давно. А відповідні розмови відбулися на брифінгу, коли Путін і Лукашенко вийшли із закритої частини переговорів. Звісно, що це була домашня заготовка, але в даному разі два диктатори швидше за все не домовилися. Тому що Путін говорив про те, що Зеленський нелегітимний, а Лукашенко поважно називав нашого президента Владіміром Алєксандровічєм, і зміст його промови можна вкласти у фразу "не все так однозначно". Отже, вони не домовилися. І Янукович ― це була така ідея можливого створення на території Білорусі начебто альтернативного уряду України. Але оскільки не домовилися, то літак Януковича полетів назад.

Білоруські народні збори затвердили оновлену концепцію нацбезпеки та воєнну доктрину, де йдеться про надання допомоги дружнім державам на підставі двосторонніх та багатосторонніх міжнародних договорів "для участі у відповідній діяльності з підтримання міжнародного миру та безпеки". Як нам це розуміти?

Щодо доктрини національної безпеки, зараз затверджено нові тексти. Згадана частина не несе небезпеки, тому що там є норма прямої дії для участі в операціях з підтримання миру. Йдеться про багатосторонні миротворчі операції. У військовій доктрині є інший пункт, який теоретично є дуже небезпечним. У цьому пункті Республіка Білорусь зобов’язується вживати всіх можливих  заходів у разі агресії проти учасника союзною держави, тобто проти Росії. Парадоксальність ситуації у тому, що військова доктрина РФ та доктрина національної безпеки РФ не містять аналогічних пунктів щодо Білорусі. Тобто фактично проголошено можливість з боку Білорусі ставати "на захист" Росії. Порівняно з попередньою версією доктрини національної безпеки, це значно погіршує ситуацію та підвищує вірогідність війни, але тут є ще один аспект. Це питання певної політичної доцільності та страхів самого Лукашенка. З одного боку, це потужний реверанс Російській Федерації, а з другого ― станом на сьогодні Лукашенко поки що боїться через настрої всередині країни, політичні та економічні чинники. Він боїться втягуватись у війну, паралельно шукає виходи на європейські столиці, щоб якимось чином збалансувати вплив Росії, одночасно працює з Китаєм. Тому ця норма поки що трактується достатньо широко. Нагадаю, станом на сьогодні Білорусь формально не визнає ні окупацію Криму, ні окупацію інших українських територій. З точки зору білоруського права, бойові дії, які тривають зараз, відбуваються на території саме України. Тобто атака Чорноморського флоту у Севастополі ― це на території України. Чи може це змінитися? Так, може. Бо ситуація насправді погіршилась. Чи буде тиснути Росія? Так, буде. Чи буде цей тиск успішним? Це залежить від ситуації всередині самої Білорусі, настроїв населення та зовнішньополітичних можливостей на китайському та європейському напрямках.