Фото: Пресслужба Паліндром
Ця пісня — про нашу реальність і про те, як ми третій рік живемо в стані війни
Степане, розкажи про твою нову пісню "Тут літає". Що це за історія?
Я не відкрию секретів, що ця пісня — про нашу реальність і про те, як ми третій рік живемо в стані війни. Вона про те, наскільки ми звикли до того, що летять ракети, а дехто вже навіть це сприймає як наш побут. У мене народилася алегорія, пов'язана з птахами, які сидять на дереві, здригаються від ударної хвилі під час ракетної атаки та хаотично летять далеко в небо. І я замислився над тим, що вони відчувають, та дійшов висновку, що вони нічого не відчувають, тому що для них це вже буденна реальність. Так і народилися досить оптимістичні слова "зграя мертвих птиць", які є в приспіві. І хоч небо закривається цими "мертвими" птахами, пісня про те, що ми всі чекаємо на прояснення.
А що ти відчуваєш, коли летять ракети й оголошено повітряну тривогу?
Чесно кажучи, у мене були різні фази: спершу невідомість, адже тоді ще не було телеграм-пабліків, які анонсують та відстежують політ ракет, і ти ховаєшся в коридорі в очікуванні вибуху, чуєш його і спокійно видихаєш. Потім почала з'являтися інформація про напрямок руху ракет, тож перебуваючи у Львові можна було організувати свій побут таким чином, щоб поки ракети летять до Львова, піти в укриття. Зараз мені стало байдуже, хоча іноді я продовжую ходити в укриття, але загалом я це сприймаю так: "Даєте ракети? Ну давайте". Росіяни настільки недолугі, бо думають, що можуть нас цим залякати та зламати наші плани на майбутнє, але вони на це неспроможні.
У шоу Селекція ти говорив про те, що в тебе бувають панічні атаки під час повітряних тривог. Тебе так тригерить страх смерті, чи в тебе виникає паніка від того, що ти не знаєш як врятувати й захистити кохану людину?
Такі панічні напади відбувалися від безвиході, тому що моя кохана людина діаметрально протилежно реагує на повітряні тривоги й коли я вночі намагався стягнути її з ліжка, щоб іти в укриття, вона казала, що їй зранку на роботу і продовжувала спати. І я почав іноді сам ходити в укриття. Є певні методи терапії, розмовні та медикаментозні, які коригують цей стан. Тому зараз я легше на це реагую. До речі, в одному з рядків пісні "Тут літає" є дещо, що відсилає нас до тих моментів, коли я посеред ночі стою над своєю коханою людиною й ніби стережу її сон. Це рядок про те, що я стою на варті сну.
Якщо повернутись до метафори "зграя мертвих птиць", чи міг би ти уявити себе цим птахом? Яким би ти був птахом, куди й навіщо летів би?
Коли я уявляю себе птахом, у мене одразу з'являється образ вуличного голуба. Вони ж бувають різні — є дуже гарні, а є такі, які постійно живуть на вулиці й стали реінкарнацією людей, які колись давно втратили житло й постійно тиняються вулицею. В їхніх очах помітна глибина, вони не є якимись алко- чи наркозалежними, але так склалися обставини. Я — такий трохи брудний голуб, у якого на шиї висить окраєць хліба з виїденим м'якушем. Це мій такий хлібний ланцюг на шиї. Я залітаю та вилітаю зі смітника, в якийсь момент можу опинитися на даху класної дорогої машини, а потім знову в смітнику.
Редакторка текстової версії — Олена Кірста
Відеоверсії ексклюзивних інтерв'ю з артистами дивіться на офіційному YouTube-каналі Радіо Промінь.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
