Ілюстративне фото: facebook.com/GeneralStaff.ua
"Допускати оточення ніхто не збирається"
Яка зараз ситуація на Донеччині? Чи немає загрози оточення? І яку мету ставлять окупанти, чого вони намагаються досягти?
Те, що вони зараз роблять на східному фронті, це намагання вийти щонайменше на адміністративні кордони Донецької та Луганської області й таким чином, начебто, досягти проміжної мети їхньої так званої "спеціальної військової операції". Стосовно ймовірності нібито оточення на Нью-Йоркському напрямку… Наше військово-політичне керівництво, Генштаб ЗСУ чудово розуміють цю ситуацію, бачать, що відбувається. Якщо дійсно ситуація буде погіршуватися, то буде дана команда на відхід військ. Допускати оточення ніхто не збирається і ніхто не допустить.
Перевага у живій силі дає росіянам можливість частіше змінювати штурмові групи
Що відомо про ті сили росіян, які зосереджені на Донецькому напрямку?
Сказати, що там розташовані новобранці, не буде відповідати дійсності. Вони почали хоч якось готувати тих людей, яких долучають безпосередньо до бойових дій "на нулі". Це переважно ті, які добровільно підписують за гроші контракт із російською армією і проходять певну підготовку. Вони в кілька разів переважають наших військових, які там тримають оборону, зокрема у два-три рази переважають за кількістю артилерійських пострілів. Тобто у всьому, що ми називаємо силами та засобами, у росіян є перевага. Хоча велика кількість росіян, наприклад, на Покровському напрямку, не означає, що вони лізуть пліч-о-пліч. На фронті 100 метрів мають здійснювати наступальні дії 10-12 людей, бо між тими, хто наступає, має бути відстань щонайменше 10 кроків. Втім перевага у живій силі дає росіянам можливість частіше змінювати штурмові групи. Тобто одна група намагається атакувати, вона або просунулася на десятки чи сотні метрів, якщо вдалося, або була знищена нашими захисниками, і те, що від неї залишилось, відходить, а потім наступний штурм робить інша група, а попередня відходить. Тож другу відбили, йде третя. Третю відбили, йде четверта. Тобто карусель. Це означає, що ті, хто роблять наступальні дії, це постійно відносно свіжі сили. Водночас у нас немає стільки людей, щоб часто здійснювати ротацію. Тому постійні нові штурми росіян відбивають ті самі військовослужбовці, які відбили попередні.
Олексій Гетьман. Фото: facebook.com/alexeyhetman
Мета росіян — просунутися до залізничного хабу в Костянтинівці
На Мирнограді росіяни останнім часом активно зосереджуються під час дронових атак уночі. Покровськ — це важливе логістичне місто для Донеччини. Наскільки серйозною є загроза для цих населених пунктів зараз?
Часівярський, Торецький та Покровський напрямки можна умовно об’єднати по залізниці. Всі армії під час війни приділяють увагу логістиці та можливості постачати їм усе, що необхідно для ведення бойових дій. Це важливо. Річ у тому, що на лінію фронту не можна одразу привезти багато набоїв, снарядів, мін, їжі, води, тому що треба робити склад, а він буде одразу знищений. Тому треба постійно підвозити, але невеликими партіями. І для цього має бути рокадні дороги, тобто дороги позаду лінії фронту, по яких можна швидко і оперативно переміщати людей туди, де противник посилює наступальні дії, а також постійно підвозити все, що необхідно. І от Костянтинівка — це залізничний хаб, який ми, як будь-яка армія, активно використовуємо для цих цілей. Тому росіяни намагаються туди просунутися. Водночас свої залізниці вони охороняють.
Керченський міст втратив логістичне значення для окупантів
Ворог встиг побудувати залізницю з Ростова до Маріуполя?
Якщо подивитися, як побудовані "лінії Суровікіна", то вони розташовані майже паралельно по суходолу. І не беручи до уваги Керченський міст, від Росії до Криму це була Волноваха, Токмак, Мелітополь, Джанкой. І торік наш наступ був в бік цієї дороги, зокрема через Роботине, і саме щонайменше три "лінії Суровікіна" росіяни побудували паралельно цій дорозі. Розуміючи, що ми можемо цю дорогу перерізати, а там об'їзних шляхів немає, і якщо в одному місці перерізати, то припиняється рух по всій трасі, вони будували вздовж Азовського узбережжя дорогу. Ми це знали, вони почали рік тому це робити. І зараз є інформація, що вона вже почала працювати, хоч і зроблена абияк.
А чи не було доцільним знищити залізницю ще на етапі будівництва?
Ми це робили і завдавали ударів туди, куди могли дотягнутися. Була інформація ще майже рік тому, що до Маріуполя приїхало близько 5 тисяч "залізничних військ", так званий "стройбат", які брали участь у спорудженні тієї дороги. Це не дуже добра новина. Ми можемо знищити рейки, але це нічого не дасть, їх за пів дня можна відновити. Тобто тут треба виходити фізично контролювати цю дорогу, або бути на відстані артилерійського пострілу. З артилерії можна обстрілювати. Ось чому такі запеклі бої біля Роботиного. Тому що це недалеко від Токмака, а це залізничний хаб, і ми мали артилерійський контроль над цією частиною залізниці. Тож вони намагаються нас якомога далі відсунути, адже чим далі, тим складніше обстрілювати цю дорогу. Тобто вони зробили серйозну річ, і це їм допоможе. Тому Керченський міст припинив мати таку логістичну вагу, як це було до побудови залізниці вздовж Азовського збереження.
Наступ ворога на Костянтинівку: за декілька кілометрів вже почнуться пагорби
Наскільки велика загроза для Костянтинівки і Краматорська на Донеччині – Росія теж дотягується до цих міст?
Що стосується Костянтинівки, вже по залізничному вокзалу було декілька прильотів, щонайменше два. Росіяни намагалися його зруйнувати. Щодо того, яку зброю вони використовують, то якщо це відстань менш як 100 км, то це перероблені зенітні ракети з комплексу С-300 і С-400, дрони, балістика. Але я думаю, що вони активно це використовувати не будуть, хіба що північнокорейську ракету KN-23. Стосовно можливості тримати оборону на цьому напрямку... Якщо подивитися рельєф місцевості, то панівні висоти починаються десь за декілька кілометрів від того місця, де зараз тривають бойові дії. Там, де нам поки що доводиться відходити, і внаслідок цієї повзучої окупації, невеликого просування росіян найближчими днями ситуація може стати ще складнішою. Бо рельєф місцевості, де зараз бої, зручніший для атак, ніж для дій в обороні. Але за ті декілька кілометрів вже почнуться пагорби, і саме там ми зупинимо наступальні дії, якщо ворог дійде до цього місця.