Путіна сісти за стіл переговорів змусить лише один фактор ― кількість втраченої інфраструктури ― Семенюк

Путіна сісти за стіл переговорів змусить лише один фактор ― кількість втраченої інфраструктури ― Семенюк

Рішення про надання Україні дозволу бити західною зброєю по території Росії гальмується на рівні "дипломатії інтересів", заявив в ефірі Українського Радіо аналітик, журналіст-міжнародник Тарас Семенюк. Захід намагається притримуватися балансу, аби не посилити ескалацію та не змусити, наприклад, Китай вже відкрито підтримувати РФ, адже тоді світ справді буде дуже близьким до третьої світової війни. Україна в цьому контексті є "стимулюючим фактором, який виховує Захід мислити інакше". Адже, як констатував Семенюк, "Путіна сісти за стіл переговорів змусить лише один фактор ― кількість втраченої інфраструктури".

0:00 0:00
10
1x

Ілюстративне фото: АрміяInform

Рішення щодо ракет гальмується на рівні дипломатії інтересів

Поговорімо про дозвіл США на застосування їхньої зброї вглиб території Росії. Зараз є різні думку, передбачення, припущення про те, що нібито рішення ухвалене, хтось каже, що з обмеженнями. Що наразі відомо про цю заборону або дозвіл? 

Саме ухвалення рішення про надання Україні далекобійних ракет, які можуть знищувати цілі на території у понад 300 км, відбувається в два етапи. Першочергово ― військові надають військово-політичному керівництву США відповідь про доцільність таких ракет і що вони можуть реально змінити з тактичної та стратегічної точки зору. А вже політичне керівництво держави оцінює, чи це вигідно з політичної точки зору сьогодні робити чи ні. Ми рухаємося двома паралельними треками: є трек дипломатії справедливості - це дипломатія України, яка говорить, що нам потрібні ракети, щоб знищити військові обʼєкти, які нам завдають великої шкоди, а є дипломатія інтересів, яка з політичної точки зору оцінює, доцільно це давати чи ні, в геополітичному, світовому контексті. Чи призведе це до більшої ескалації, аніж обмін ракетними ударами? На моє глибоке переконання, рішення гальмується саме на цьому рівні. 

"Тактика обережного надання Україні зброї теж має свій сенс"

Пане Тарасе, а поступове отримання нами зброї та дозволів свідчить про те, що ескалації не буде? Або, якщо вона і буде, то не настільки вагомою, як раніше, коли заборона діяла?

Так, це правильне уточнення. Я говорю про нематеріальний інтерес, не про те хто скільки на цьому заробить.  Я говорю про візію майбутнього. Захід так мислить: "а що буде, якщо ми застосуємо таку тактику?" Звісно, Росія цим вправно маніпулює. "От, ви дасте Україні ракети, значить ескалація буде високою. Ми будемо бити по інших обʼєктах". Але те саме Росія говорила, коли Україні дали "Леопарди", F-16. Тактика стримування на даний момент працює, але тактика обережного надання Україні зброї теж має свій сенс, тому що на Заході не хочуть високої інтенсифікації і розширення масштабів війни на територію НАТО. 

"Україна виховує Захід мислити інакше"

А в чому логіка неоднорідного лідерства західних країн, коли окремі країни беруть на себе окремі питання ― надання зброї, літаків тощо? Це для того, щоб Росія не воювала з усіма одночасно?

Це для того, щоб пришвидшити рішення в самих США. Союзники США говорять відкрито, що дають дозвіл Україні застосовувати зброю як вона забажає. Наприклад, Німеччина каже про танки, що вони вже не німецькі, а українські, тому що Україна їх купила. Згідно юридичних документів, це власність України. Так само з літаками F-16. Тому це більше про пришвидшення рішення в напрямку Сполучених Штатів Америки. 

Фото:  Facebook "Taras Semenyuk"

Мабуть, світогляд та ставлення до геополітики Джо Байдена не дозволяє йому ухвалювати рішення одномоментно, як більшість союзників. Але в цьому теж є логіка: Байден є старожилом американської світової політики і він діє за принципом балансу та стримування. Ми би хотіли, щоб все стрімголов надавалося, і неодноразово, виходячи з наших інтересів, казали: "там є обʼєкт, який нам загрожує. Дайте нам зброю і ми їх знищимо". Американці думають інакше, вони не хочуть, щоб ескалація розширилася і щоб, наприклад, Китай не став підтримувати Росію напряму. Коли Китай втрутиться, це вже буде реальний біполярний світ, який буде дуже близьким до загрози великої третьої світової війни. Тому американський істеблішмент завжди шукає цього балансу. Так, вони далеко від нас, але й їхні обʼєкти будуть ціллю. Тому ми, свого роду, як держава, яка веде війну з Росією, є стимулюючим фактором, який виховує Захід мислити інакше, сприймати реалії і знаки часу не з точки зору "давайте примиримось", а з точки зору реальної реакції. Якщо є загроза, її потрібно знищити. 

Путіна сісти за стіл переговорів змусить лише один фактор. Не кількість війська, яку він втратить на полі бою, бо Путін не зважає на це. А кількість втраченої інфраструктури, особливо в нафтопереробній галузі та російському ВПК, коли Путін не зможе виробляти достатньо нафтопродуктів на експорт і коли Путін не зможе швидкими темпами виробляти зброю.