Ілюстративне фото: facebook/ab3.army
Харківщина: російські окупанти намагаються повернути втрачені позиції і не бережуть бронетехніку
22 серпня Третя Окрема штурмова оголосила про контратаку на Харківщині. Бійці тоді взяли під контроль район оборони російських окупантів та змогли просунутися вглиб фронту на межі Харківської та Луганської областей. Що маємо станом на сьогодні? Яка оперативна ситуація?
Наразі ворог намагається повернути свої позиції, він активно штурмує. Більш того, якщо раніше він здебільшого працював на виснаження, це були штурми переважно піхотою за підтримки артилерії і FPV, і це вони могли робити місяцями, майже щоденно, то зараз вони використовують бронетехніку, танки, броньовані машини піхоти тощо. Тобто, відчувається важливість для них відбитих позицій, тому що загалом вони наразі бронетехніку бережуть, бо її відновлення для них значно складніше, ніж люди. Але зараз вони механізованими штурмами намагаються нас вибити.
Ви кажете, що тут вони кидають у бій броню, не бережуть її. Чому так?
Я думаю, що вони, по-перше, втратили свої позиції. І це не просто позиції, а це зроблені позиції за тривалий час, висоти, вони втратили ініціативу. А для них, я так розумію, ініціатива важлива. Плюс населений пункт Борова у них залишається як один із важливих елементів, тому що це і логістичний вузол, і в якомусь плані можливість зробити плацдарм для подальших якихось дій. Тому, я думаю, вони бачать, що інших варіантів немає, крім того, що залучати повноцінні механізовані з'єднання.
Третя штурмова сковує ворога, примушуючи його долучати додаткові сили з інших напрямів
Ви казали, що не завжди зайняті території з воєнної точки зору є показником успішних операцій і часто, насправді, війни виграються знищенням сил та засобів ворога. Наскільки та операція, яку здійснила Третя штурмова, унеможливила ворожий потенціал і чи відновився цей потенціал зараз?
Треба розуміти, що тоді, коли ми здійснили операцію, один із важливих елементів був у тому, щоб не дати змоги перекидати з нашої зони відповідальності, із суміжних зон на інші. Тобто це була і Курська операція в той момент, й інші напрямки, як Покровськ, наприклад. І в цьому плані ми не тільки не дозволили ворогу перекрити свої сили, а й їм довелося нарощувати сили у нас, що зменшує, відповідно, кількість сил противника на інших напрямках. Цього, в принципі, ми і хотіли. А стосовно землі, то питання в тому, що так, дійсно, ми там просунулися на 2 кілометри. Але треба розуміти, що ворог воює більш політизовано. Тобто йому назви потрібні якісь, ділянки якісь, щоб повідомити це в ЗМІ, що вони щось там окупували. А якщо воювати за правилами і з розумінням, то, звісно наша задача – звільнити Україну. Але на тактичному рівні часто буває так, що знищити ті чи інші засоби, або звільнити висоту важливіше в даній короткочасній перспективі.
Бронетехніка ворога є важливою ціллю Третьої штурмової
Тобто, такі локальні наступальні дії, які зокрема провела Третя ОШБр, мали декілька цілей? Які ще завдання стояли перед вами, чи поки що не все можна розповідати?
В цілому так, варто бути обережними. Але загалом це знищення сил та засобів, оборонних позицій, які вони побудували досить непогано. Тобто, наразі вони їх втратили. А це означає для них неможливість більш-менш стабільної оборони. Тобто, вони перебувають в стані, в якому вони не знають точно, чи зможуть тими ж силами утримувати позиції, якщо у нас знову будуть контрнаступальні дії. Тобто, їхні наступальні дії – це частково і оборонний характер. І, по-друге, це знищення російських сил та засобів. Бо навіть якщо подивитись наші тижневі звіти, то наразі у нас збільшилось і досить непогано йде знищення бронетехніки, а це головне. Піхоту вони можуть відновити, у них по факту стоїть резерв за резервом, це безкінечний ресурс. FPV і артилерія по БК – це безкінечний ресурс. А от бронетехніка, артилерійські установки – це те, що їхньому ВПК важко відновлювати. І це те, що є важливою ціллю для нас.
Одна із задач вашої операції полягала в тому, щоб скувати силу 20-ї армії РФ. Як би ви оцінили потенціал цієї армії зараз і чи ця задача була виконана?
У форматі приблизно 2 дивізій, які у нас є, так, була виконана. Треба розуміти просто, що у нас завжди на 1 бригаду мінімум 1 дивізія, а по факту буває і 2 дивізії. Тобто сили ворога значно переважають нас. І не тільки по особовому складу, а саме в силах та засобах, в долученні авіаційної, артилерійської підтримки тощо.
Сержантська ланка – хребет війська
Ви нещодавно згадували, що у ворогів не сильний сержантський склад, досить погана ситуація в піхоті, але вони це намагаються компенсувати. Які ще у них ключові недоліки і за рахунок чого вони це компенсовують?
Треба розуміти, що ми вбудовуємо сержантську ланку, вона вкрай важлива, тому що сержантська ланка – це взагалі хребет війська. І оскільки для нас пріоритет – життя людини, то сержантська ланка вкрай важлива. Бо це, з одного боку, підготовка і управління бійцями на передовій. А по-друге, це рівень освіченості бійців. Від сержантів дуже залежить, наскільки вони підготовлені. Це все пряма кореляція того, наскільки бійці виживають, не "300-тяться", тощо. У росіян не має такої мети. У них мета – це максимально експлуатувати те, що у них є.
Наскільки активно почав ворог здаватися в полон? Чи є серед полонених представники якихось елітних підрозділів і хто зараз складає кістяк російської армії?
Піхота, якою вони часто завалюють, це мобілізовані. Не всюди, але здебільшого. У них досить сильна артилерійська складова і навченість. Досить сильна і дійсно професійна вже школа FPV, маю на увазі система з навчання операторів, це відчутно. А піхота у них – це переважно мобілізовані. Хоча на певних напрямках, де вони відчувають, на їхній погляд, слабкість, вони інколи використовують контрактників, спеців, тощо. Але ті, хто здаються в полон, це здебільшого мобілізовані. Так, дуже складно наразі брати в полон, тому що дрони літають і ворог все бачить. Плюс треба розуміти, що в них дуже добре працює система "політруків", які їм "пояснюють", що таке український полон, чому не можна здаватись і чому цей полон нібито "гірше за смерть". Тобто, у них досить розвинена легенда стосовно того, який у нас начебто "жахливий" полон. Багато людей у них у це вірять, тому, на жаль, велика кількість так званих "підривників", коли їхні бійці підривають себе.
Із комунікацією з іншими українськими бригадами проблем немає
Хотілося б ще поговорити про особливості співпраці з іншими бригадами. Як зараз відбувається комунікація і всередині бригади, і з суміжними підрозділами, наскільки все налагоджено в цьому плані?
Безумовно, комунікація – це запорука. Якщо порівнювати з початком війни, то це був хаос. Насправді, всюди був хаос. Зараз ситуація значно краща. Наразі комунікація така, що якихось проблем немає. Тобто це єдина синхронізована лінія фронту.
А як, до речі, зараз із комунікацію у противника? Я натрапляв на інформацію, що на тих чи інших напрямках ворог зараз намагається відновити свої лінії зв'язку, щоб поліпшити свої можливості для управління військами. Тому що дуже часто трапляється, що підрозділи з однієї бригади чи навіть батальйону просто не розуміють, що роблять інші, хоча вони перебувають в межах кілометра-двох.
У цілому це робота штабу бригади. Але у нас таких проблем ніколи не було. Ні з суміжниками, а тим паче всередині бригади.
Олександр Бородін. Фото: facebook/lexbooo
КАБи – щоденний ризик
Окрема тема – це можливості російської авіації. Чи збільшилася динаміка використання ворогом авіації і застосування тих же КАБів?
Вони використовують їх у режимі тривалої постійної війни. Так, за кількістю не можна порівнювати їх з Авдіївкою. Там це була серйозна наступальна операція з їхнього блоку. Але вони їх використовують постійно. Тобто це практично щоденний ризик, вони їх використовують дуже часто. Тут треба зазначити, що їхній коефіцієнт корисної дії напряму залежить від розвідки. Тобто далеко не завжди, щоб вони кудись влучали. Але тут є ще психологічний фактор. Тому що КАБ – це набагато потужніша зброя, ніж артилерійська. І навіть, якщо вони не точно б'ють, то це все рівно психологічно складно, зокрема, піхоті. Наразі війна дуже сильно змінилась. Дошкуляють не тільки КАБи, а й FPV. Але є протидія. Йдуть постійно реформи. І в цьому плані, якщо говорити, що у ворога є масштаби, кількісні переваги, то все ж таки за нами швидкість змін. А це дуже сильно діє. Тобто, коли ти можеш наявні протидії досить швидко тестити, втілювати, знаходити нові винаходи і знову втілювати. У нас із цим швидше все відбувається.
Нас цікавлять люди, які мають мотивацію
Лави Третьої штурмової поповнюються в основному контрактниками, які самостійно ухвалюють рішення служити у війську, підписують контракт і проходять навчання. Який нині формат і масштаб рекрутингу до бригади? Яким чином можна до вас доєднатися і, передусім, на які напрямки шукаєте військових?
Наразі у нас триває рекрутинг. Загалом ми постійно працюємо з цивільними і з військовими. До речі, багато працюємо з цивільними, незалежно від їх готовності до війська. Для цього, наприклад, є тестові тижні, інші ініціативи. Просто, щоб цивільні розуміли і мали якусь базову підготовку по такмеду, по тактиці тощо. По рекрутингу зараз цікавлять люди, які мають мотивацію. Я досить широко сказав, але питання в тому, що наразі є досить широкий пул спеціалізацій. Тобто це не тільки, наприклад, штурмовики. Це дуже великий пул, наприклад, по безпілотних системах зараз. Це як і наземні роботизовані комплекси, так і FPV, і водночас розвідка. Досить велика кількість варіантів. Причому є не тільки оператори дронів, а й інженери, є дуже багато спеціальностей. Тому тут питання в тому, щоби людина розуміла, що все ж таки краще, коли вона розуміє всі гілки посад у війську. Розуміла, що її ближче, які у неї навички, або є бажання трішки підтягнути ці знання, навчитися. Тобто в цьому плані немає якоїсь конкретної посади, на яку ми всіх тільки рекрутуємо.
Колишні в'язні вже виконують бойові операції
Відомо, що до бригади також приєдналися колишні в'язні. Чи показують вони себе мотивованими бійцями і чи виконують вони безпосередньо бойові завдання?
Так, вони вже виконують бойові операції. Треба зазначити, що багато вже було інсинуацій якихось навколо цього. Хоча, насправді, по-перше, ми відбирали. Треба розуміти, що це був жорсткий відбір із нашого боку. Тому що ми прекрасно розуміли, що будь-який військовослужбовець, побратим – це людина, якій ти довіряєш своє життя. Але ті хлопці, які приєдналися до нас, вони такі ж добровольці, як і всі інші. Тобто у нас, по-перше, немає ніякого окремого, особливого ставлення до них, а по-друге, і вони прекрасно справляються. Вони дуже швидко опановують цей дух і повністю його переймають.
