Парламент Республіки Молдова. Фото: parlament.md
"Санду за результатами першого туру не має потенціалу"
20 жовтня в Молдові відбулися президентські вибори, а також референдум щодо вступу до ЄС. Чим завершився перший тур президентських виборів, на ваш погляд?
Ключова історія, що Мая Санду за результатами першого туру не має потенціалу. Вона зробила надзусилля, зібрала більше голосів, ніж попереднього разу. Тобто, в неї є суттєвий приріст, в неї безумовно перше місце, але проблема в тому, що немає інших, умовно центристських або правих політиків проєвропейського толку, які мали б якісь пристойні результати, які б виходили за межі 1%. Тобто немає когось, хто би мав достатню питому політичну вагу вийти до виборців і сказати: "шановні, ми розуміємо, що є великі прорахунки, можливо якісь кадрові невдалі рішення, десь невиконані завищені обіцянки тощо, але ми мусимо проголосувати за Маю Санду в другому турі". Немає такої людини, тому що фактично всі вони в маргінальній групі.
"Фактично весь "центр" Санду втратила"
А це провина Санду та її політтехнологів?
Так, 4 роки вони фактично анігілювали будь-що на правому центристському електоральному полі для того, щоб було відчуття, що є тільки Санду. Тобто, "Європа – це Санду, Санду – це Європа". Інших правоцентристів не існує. Але вже місцеві вибори минулого року показали, що фактично весь "центр" Санду втратила. Тобто їй потрібно було мати якихось союзників у центрального електорату, утилітаристів, які хочуть бачити в політиках інструмент вирішення своїх проблем. Щоби виборець розумів, що цей політик пропонує це рішення, як це рішення відіб'ється на якості його життя.
Мая Санду. Фото: facebook/maia.sandu
Українці в Молдові не зазнали тих внутрішніх трансформацій, яких зазнали українці в Україні
Хочу запитати про роботу з національними групами, які живуть в Молдові. Видання "Європейська правда" опублікувало статтю "Від українців до гагаузів: хто та чому формує основу підтримки Кремля у Молдові". Як так сталося, що ми тут усі за євроінтеграцію, на Майдан вийшли, люди гинули за цю ідею, а ті ж самі українці в сусідній Молдові проти?
Мені здається, що ми живемо в полоні власних уявлень. Я пам'ятаю, що приблизно за рік перед Революцією Гідністю я був в Криму, заїжджав у кілька містечок і вбік до Керчі проїжджав села. У мене таке було відчуття, що ніби я потрапив в "машину часу". Назви всі радянські. І коли ти з кимось спілкуєшся про якісь речі, ставиш питання, ти не говориш з українцями, ти говориш із радянськими людьми. Українці в Молдові не зазнали тих внутрішніх трансформацій, яких зазнали українці в Україні. Українці в Україні виборювали свободу, пройшли Майдани, набивали гулі, робили висновки, шукали інші інструменти, як ефективно здійснювати громадянський вплив. Всього цього не пережили українці в Молдові. Це з одного боку. А з іншого боку, вони є жертвами системної пропаганди, починаючи з 90-х, коли фактично Росія окупувала лівий берег – Придністров'я. Вона постійно займалась пропагандою, її місцеві "феодали" або гауляйтери, якщо говорити політично, які представляли інтереси на місцях, фактично побудували економічні патрональні мережі, де ти живеш добре, коли ти взаємодієш з ними. І фактично вони стали джерелом добробуту і можливостей для місцевого населення. Плюс питання пропаганди. Тобто, радянська людина, якій вигідно не сперечатися і не сваритися з місцевими феодалами, інкорпорована в систему, очевидно, що вона мислить так само. Тому очікувати від них якихось інших голосувань, як наприклад від українців до 14-го року в Криму і на Сході, дивно. Ми бачили, як там голосували українці. Така ж ситуація і з молдаванами українського походження.
Руслан Рохов. Фото: uacrisis.org
"Другий тур – це завжди протестне голосування"
Попередньо бачимо, що до другого туру виходять Мая Санду і Олександр Стояногло. Він гагауз. Яке ставлення до цього в Молдові загалом? Адже в статті "Європейської правди" Сергій Сидоренко пише, що він чув такі міркування, що, мовляв, люди не готові, щоби країною керував гагауз. Але перевірити правдивість цього твердження на практиці не було можливості.
У нас зараз буде можливість наочно перевірити, наскільки відповідає це дійсності. Тому що, наприклад, колишня башканка (найвища посадова особа в Гагаузії – ред.) Ірина Влах також набрала суттєві відсотки. Вона четверта за результатом станом на зараз. У неї понад 5%. Тобто можемо говорити, що 2 гагаузи є в цьому списку. Стояногло має близько 26%, плюс 5% чистих має Влах – це вже понад 30%, які взяли гагаузи. А гагаузи мають менший відсоток питомої ваги в частці громадян Республіки Молдова. Це означає, що за них голосували етнічні румуни, молдавани, тобто точно не гагаузи. Я думаю, що тут будуть аналізуватися задоволеність поточним вектором розвитку країни або незадоволеність. І фактично другий тур, з точки зору політтехнології, це завжди протестне голосування. В другому турі йдуть голосувати не за когось, а проти когось. Тобто, все, що умовно отримує в другому турі Стояногло – це не його голоси. Це люди, які підуть голосувати проти Санду.
"Перший тур комунікувався як фінальна битва за Європу"
А додаткові голоси за Санду теж можуть бути?
Звичайно. Але тут є одна проблема. Цей перший тур фактично комунікувався як "фінальна битва за Європу", на яку прийшли всі. Тобто явка більша, ніж навіть 4 роки тому, коли були президентські вибори. Вони змогли мобілізувати більшу кількість. Але якщо ми дивимося на результати референдуму, де "за" внесення зміни до Конституції з декларуванням проєвропейського вектору проголосували понад 740 тисяч плюс-мінус, то Мая Санду отримала на 100 тисяч менше. Тобто 100 тисяч громадян Республіки Молдова, які хочуть рухатися в Європу, не хочуть рухатися в Європу з Маєю Санду.
Референдум щодо вступу в ЄС витягнула у Молдові діаспора
А чому молдавани не хочуть рухатися в Європу, в чому проблема?
По-перше, понад 50% хоче. Тут діаспора витягнула цю історію. Тобто, якщо б ми відкинули плюс-мінус 240 тисяч голосів (точно буде зрозуміло, коли встановлять результати) на зовнішньому виборчому окрузі, то всередині країни референдум був провальний. Тобто, більшість із тих, хто прийшли на референдум, проголосували "проти" фіксації в Конституції цього інструменту. Очевидно, що це результат якісної роботи Кремля. Тобто, вони мали системну, потужну пропаганду в Молдові.
"Єдині, хто системно працюють у Молдові з молдаванами – це росіяни"
Які канали комунікації і пропаганди зберіг Кремль у Молдові?
По-перше, я був свідком, коли, наприклад, у відділку поліції співробітники слухають не якесь проросійське радіо Молдови, а російське радіо в Молдові, яке розповідає про події в Росії. Вони просто дивляться російські канали комунікації. Вони слухають, перебувають в інформаційному тлі російських новин. Це російське радіо з Москви, там новини про те, що відбувається в Росії. І вони це слухають, щось обговорюють. І це говорить про те, що вони занурені й черпають інформацію з точки зору і з кута, який дає Росія. Вона весь цей період часу, починаючи з весни, комунікувала, що європейський вектор – це "побити горщики" з Москвою, посваритися, ескалувати конфлікт і мати загрозу війни в Молдові. Тобто, вони системно займаються дослідженням, ідентифікацією "точок болю" і впливу на ці "точки болю". Тобто, єдині, хто системно працюють у Молдові з молдаванами – це росіяни. Ані молдавани, ані українці, ані румуни, ніхто інший не працює так, як працює Росія.
А наше посольство не працює?
А хто там наш посол? Я чув, що Данилова обіцяли направити.
"Новий фаворит Кремля"
Які наслідки для України матиме такий результат виборів і референдуму в Молдові?
Насправді, в цьому результаті я вбачаю хороший "контрастний душ". Я попереджав, що такі будуть наслідки. Наші дослідження, які ми робили ще минулого року, демонстрували, що Санду не має шансів перемогти у першому турі. Таких обставин не існує, вона не здатна їх створити. Тобто, за двох обставин Санду в другому турі програє, за решти вона мала вигравати. Із тих рейтингових опонентів, які були на момент досліджень, а тоді був Ігор Додон і Ренато Усатий, які мали певні рейтинги, в обох Санду вигравала по причині, що в них в обох величезний антирейтинг. Це означає, що так не люблять її, але і не люблять їх. В результаті, за рахунок зовнішнього електорального округу, через голосування діаспори, в неї завжди був шанс у них виграти. А от коли хтось інший, і там було два варіанти – це кандидат від центру, яким міг бути мер столиці, або новий фаворит Кремля з лівого електорату. Тобто мала бути особа з меншим антирейтингом. Так, вона не впізнавана, тому в неї проблема вийти в другий тур, бо її не знають. Але тут вони використали інструменти, що висунули Стояногло, і, власне, підтримка публічна соціалістів і Додона дала цей трамплін, щоб зайти в другий тур. Але тепер у нього менший антирейтинг, ніж в Санду. І ця стратегія називалася "новий фаворит Кремля", яку ми презентували ще в березні в Києві. Тобто, ще з березня ми говорили, що буде робити Москва для того, щоб виграти в Молдові. Ми презентували також контрзаходи, що можна робити, щоб не допустити. Зокрема, ми говорили, що потрібно дати можливість публічної критики політикам з центру і справа.
Олександр Стояногло. Фото з відкритих джерел
"Якщо переможе Санду, це буде біблійне диво"
Чого чекати в другому турі президентських виборів у Молодові?
У другому турі чекати треба перемогу Стояногло. Якщо переможе Санду, то це буде біблійне диво. Мій прогноз: Санду програє.
