Курахове, Донецька область. Фото: Суспільне Донбас/Валентина Гурова
Курахівське водосховище є пріоритетною ціллю для ворога
Якою є ситуація на Курахівському напрямку?
До цього напрямку увага прикута з моменту активізації боїв за Вугледар і Селидове, оскільки Курахове розташоване між цими населеними пунктами, а зокрема й Курахівське водосховище, яке є для ворога пріоритетною ціллю. Навіть, напевне, більш пріоритетною, аніж сам населений пункт, за який ведуться жорсткі бої. Курахівське водосховище для них потрібне, щоб змогти розрізати лінію фронту, а також взяти під контроль теплоелектростанцію та водний ресурс для того, щоб там все одно відбувалося постачання води в населені пункти. Крім того, ми пам’ятаємо їхній удар по дамбі для того, щоб з Курахівського водосховища створювати прецедент чи навіть екологічні кризи в плані нашого тилу. Тобто у них план використати Курахівське водосховище і в стратегічному плані під час їхньої наступальної операції.
Щодо підриву цієї дамби, це більше вплив на цивільне населення, на наш тил, чи й на військових?
На військових. Оскільки поруч з Курахівським водосховищем проходить дорога Н-15 — Запоріжжя-Донецьк. Це магістраль національного значення, яка є одним з основних логістичних шляхів постачання боєкомплекту та особового складу на Курахівський напрям.
Крім того, там тече річка Вовча, яка не має екологічно чистих вод. Тож ворог сподівався, що ця річка вийде з берегів і заллє цю трасу. Також росіяни розраховували, що відбудеться повний підрив дамби, внаслідок чого, маючи зигзагоподібні контури, річка вийде з берегів і заллє декілька допоміжних доріг місцевого значення, які теж використовувалися для логістики і які з'єднують дорогу Запоріжжя-Донець.
"Від стримування ворога на Курахівському напрямку залежить перекидання військ РФ на Покровськ"
З огляду на темпи просування росіян, вихід наших Збройних сил з Курахівського напрямку – це питання часу, чи поки що ставити таким чином питання завчасно?
Таким чином ставити запитання завчасно, хоча б тому, що є досить суперечлива інформація, і вже Генеральний штаб вже кілька разів спростував те, що ворожі війська закріпилися чи пробували закріпитись. Прекрасно розуміємо, що чим довше буде стримування ворога на Курахівському напрямку, тим довше ворог не зможе перекинути силу в район Покровська. Тому бойові дії там будуть тривати до того моменту, наскільки буде реально утримувати сам населений пункт без ризику оточень.
Чому Курахове настільки важливе для противника?
Географічне розташування населених пунктів Селидове, Курахове і Вугледар таке, що, якщо розглядати знаходження російських військ і їхні спроби розгортання плацдарму наступу на Покровськ, то поки вони не взяли ці населені пункти під контроль, вони завжди можуть отримувати фланговий удар з цього напрямку. Тому вони хочуть вибудувати плацдарм і укріпитися на рівні цих міст, аби вибудувати єдину лінію підтримки для підсилення своїх збройних сил і створити тил. Крім того, за Кураховим і Курахівським водосховищем в найближчих кількох кілометрах немає великих населених пунктів, з яких би ми могли провести активну наступальну операцію.
Але для них пріоритетним є також і Покровськ. Вони атакують зараз, населені пункти, бо ворог все-таки сподівається хоча б щось з ресурсу цих міст використати для того, щоб власне вибудувати свою логістику в них, розмістити війська, вибудувати певний плацдарм, підтягнути техніку, вибудувати фортифікації чи свій тил для того, щоб наступати на Покровськ. І тому на цьому напрямку ми бачимо таке скупчення російських військ і концентрацію їхніх сил.
Окрім того, Покровськ ще визначений Путіним як і політичний напрямок. Бо так збіглось в часі, що активізація наступу на Покровськ збіглася з нашою Курською операцією, яку ворог максимально намагався применшити для того, щоб привернути увагу до Покровська. Наступ на Покровськ подавався як стратегічний масштабний наступ, після якого має пасти ледве не половина Центральної та Східної України.
(1).jpg)
Іван Тимочко. Фото: facebook ("Іван Тимочко")
"Логістика росіян базується на залізниці, вони прагнуть вийти на Куп'янськ-Вузловий"
Напередодні в Генеральному штабі Збройних сил України сказали, що росіянам не вдалося увійти до Куп'янська на Харківщині, місто перебуває під контролем. Про це сказав речник Генштабу, капітан Андрій Ковальов. І він уточнив, що 13 листопада російські окупанти здійснили спробу прорвати оборону українських військ на Куп'янському напрямку і що штурмові групи противника атакували позицію українських захисників. Було це чотирма хвилями, і загалом ворог залучив близько 15 одиниць техніки. Чим ви пояснюєте таку спробу прориву?
У них розрахунок все-таки вийти на Куп'янськ-Вузловий. Це вузлова залізнична станція. А російська логістика дуже серйозно прив'язана до залізничного транспорту як основного транспорту їхньої логістики. Окрім цього, вони сподіваються на Куп’янському напрямку перехопити ініціативу. Річ в тому, що у них досить сутужна ситуація в районі Липців та Вовчанська. Ми бачимо постійно, як вони втрачають свої позиції. Це факт, вони самі це заявляють. І розрахунок наступу ворога на Вовчанськ свого часу і розглядався як наступ, щоб з'єднати сили з військами російськими, які наступають на Куп'янськ для того, щоб взяти під вогневий контроль Харків.
"Ситуація на Курщині цікава та інтригуюча"
Що маємо на сьогодні в Курську?
Курщина – це взагалі цікава річ зараз. Попри те, що ворог там втратив убитими і пораненими понад 20 тисяч солдатів, ці війська могли воювати на території України, а гинуть вони на російській території. Понад три тисячі КАБів впало на території Курщини, а могли впасти на територію України. Губернатор Курщини заявив, що навіть на даному етапі для відновлення Курщини потрібно 700 мільярдів рублів. І Путіну доведеться хоча б щось вкласти у ті регіони, які вони самі знищили.
Щодо контрнаступу росіян на Курщині, для мене це є досить цікавим і навіть дещо інтригуючим моментом. Так виглядає, що Путін не дуже солодко впевнений, що з Трампом він зможе легко домовитися. І для Путіна страшний сон, що якщо в момент втручання американського президента чи жорсткої позиції як і Америки, так і наших союзників у плані якогось переговорного процесу йтиметься про зупинку по лінії фронту, це означатиме, що Курщина для них буде втрачена назавжди. Видно, що Путін не впевнений, що настільки може вийти з твердих позицій, як вони це подають. Тим паче, що сили, які вони там сконцентрували, достатні, але не переконливі в плані того, що їм вдасться витіснити Збройні сили України з цієї території.
Окрім того, вони не можуть маніпулювати на міжнародній арені в плані Курщини, бо ми не визнали ці території, ми не надали їм статусу. Україна розглядає Курщину як територію, де українська армія воює з російською, і наскільки може глибоко дійти, наскільки буде знищувати та воювати. Це дуже теж цікавий феномен, бо це показує, що можна зайти на ворожу територію, займати її й за це не мати ніякої міжнародної відповідальності. В будь-якому випадку ми маємо шалений досвід ведення бойових дій на ворожій території.
Що дозволяє тактика маневрових дій?
Це означає, що немає чіткої та сталої лінії фронту. Війська постійно перебувають в русі. І відбувається більшість зустрічних боїв. Напевно, на даному етапі для української армії не стоїть питання, аби закріплятися на території Курщини. Маневрові бої — це коли швидко переміщуються, коли працюють РЕБи, коли військо постійно стоїть на техніці. Це, своєю чергою, дає нам можливість з меншими силами проводити більші операції, бо ворог змушений на тому напрямку тоді розтягати максимально війська і залучати їх до оборони, бо вони не знають, з якого напрямку чекати удар. Крім того, їм важко вираховувати, де розташовані наші війська. І вже неодноразово були ситуації, що російська авіація завдавала ударів по населених пунктах, з яких наші бійці перед цим виїхали та просунулися вперед. Маневрені бойові дії вимагають постійного переміщення логістичних шляхів.
