Фото: Ілюстративне фото: asiatimes.com
"Сьогодні думаємо не тільки про війну, але і про поточну відбудову"
Видання The Economist проаналізувало стан економік РФ і України, дійшовши висновку, що Україна виграє економічну війну проти Росії. Якщо говорити про що пише конкретно The Economist, то там виділяються три етапи в економічній історії України з моменту повномасштабного військового вторгнення Росії. Перший етап – точилися важкі бої, було запроваджено воєнний стан, мільйони українців залишили свої домівки, дії Нацбанку були підпорядковані військовим цілям, профінансовано половину дефіциту бюджету, запроваджено суворий контроль за рухом капіталу, банки наповнювалися ліквідністю, інфляція різко зросла, а ВВП скорочувався. Другий етап почався із середини 2022 року, після відбиття ворожого наступу на півдні країни. Стабілізація ВВП, можливості знову постачати українське зерно, повернення Нацбанку з інфляцією, припинення фінансування дефіциту бюджету і відновлень валютних резервів. І третій етап, який спостерігається зараз: економіка України стикається з найсерйознішими загрозами – це гостра нестача електроенергії, людей, грошей. Росія продовжує атакувати українську енергосистему, але Україна, на думку авторів публікацій, краще підготовлена до цього. І все ж одна цифра промовиста: нестача електрики може скоротити зростання ВВП у 2025-му році на один порядковий пункт. Що ви думаєте?
Я можу погодитися з такою періодизацією нашої економічної історії, але коли ми говоримо про наш третій етап, то це вже виклики пов'язані з тим, що війна триває, українська економіка більш-менш адаптувалася до цих проблем, і ми сьогодні думаємо не тільки про війну, але і про таке завдання, як поточна відбудова. Зрозуміло, що українська економіка і країна перебувають у досить складному становищі. У нас фактично немає тилу, багато регіонів України перебувають не тільки під прямою загрозою, а й під реальними атаками, тому у нас дуже непроста ситуація.
Перший етап — це був, звичайно, етап шоку. За великим рахунком нам треба було швидко ухвалювати рішення, робити якісь кроки для того, щоб і допомогти людям в плані евакуації, і займатися евакуацією бізнесу, що також робилося, і мобілізовувати великі кошти насамперед за кордоном, зважаючи на те, що війна і такий початок війни, який він був, вимагає одразу великої кількості зброї, боєприпасів та ресурсів.
А що стосується нашого нинішнього етапу, то ми маємо три великі проблеми.
- Перша проблема в економічному плані – це проблема людей — і тих, хто сьогодні може працювати в Україні й хто буде її відбудовувати в майбутньому.
- Також це енергетична проблема.
- І, звичайно, проблема, пов'язана з коштами, тому що економіка без коштів не працює.
Але при всьому є ще один нюанс, на який також треба звертати увагу. За нашими опитуваннями, які ми проводимо раз на місяць, сьогодні багато бізнесів, а бізнес – це економіка, доходи населення і все, що з цим пов'язано — говорять про високий рівень невизначеності. Ми не знаємо, коли закінчиться війна, в якому форматі це буде, і це створює проблеми, пов'язані з плануванням економіки. Але є і друга частина. Багато людей, багато бізнесів говорять про те, що дуже важко забезпечити фізичну безпеку підприємств, фізичну безпеку співробітників. І це також впливає і на проблеми з забезпечення кадрами та на інші нюанси. Тому ситуація, в принципі, дуже складна і неоднозначна, але при всьому тому українська економіка все ж таки вистояла. Так, ми втратили в 2022 році майже третину ВВП, але економіка оговталася і ми утримуємо цей рівень. Сьогодні гасло дуже просте – забезпечити економічну стійкість, а це передумови нашої військової допомоги та повоєнного відновлення.
Ігор Бураковський. Автор фото: Sasha Gulich
Лад у державних фінансах та корупція — найсерйозніші проблеми
Втім бізнес ремствує. Достатньо подивитися, скільки після підвищення податків закрилося ФОПів. Цифра значна. Бізнес говорить про те, що "ми очікували від влади значно кращого, толерантнішого поводження щодо себе, розуміння наших проблем в частині й бронювання та в інших аспектах". І є таке дуже неприємне слово, як корупція. Хотілося б почути вашу думку щодо того, як у нас успіхи в боротьбі з корупцією?
Основні елементи антикорупційної структури були створені до війни. І ми увійшли у війну з проблемами в цих структурах. Це проблеми, пов’язані із кадровим наповненням і з тим, що ці структури мають визріти. Сьогодні можна створити Бюро з економічної безпеки, але ясно, що завтра і післязавтра воно не буде працювати ефективно. Тому тут дійсно є велика проблема. Друга проблема — за часів війни ресурси та можливості держави переорієнтовується насамперед на забезпечення військової безпеки та захисту країни. І таким чином хочемо ми цього чи не хочемо, чимось доводиться жертвувати — власним комфортом, багатьма іншими речами для того, щоб дійсно захищати країну. Тому повертаючись до питання про бізнес, тут немає, на жаль, однозначної, гарної відповіді. У нас завжди були дуже непрості стосунки між державою та бізнесом, хоча було зроблено, в принципі, дуже багато для того, щоб поліпшити бізнес-клімат. І сьогодні ми повинні всі виходити з того, що перемога у війні має забезпечуватися і нашими ресурсами.
Для чого потрібні гроші та чому ми сьогодні намагаємося ці гроші знайти скрізь — не тільки за кордоном, але і всередині країни? Макрофінансова допомога, яку ми отримуємо від наших партнерів, не може бути використана на військові цілі. Вона допомагає нам вирішувати соціальні питання, питання пенсійного забезпечення, є певні лінії, за якими бізнес отримує скажімо кошти. Але цього замало, тому нам потрібні власні гроші для того, щоб витрачати їх на війну. Перші 3-4 місяці 2024 року були дуже слабкі, була велика невпевненість в плані знаходження міжнародної допомоги, насамперед військової допомоги, тому Міністерство фінансів робило різні, я б сказав, майже циркові трюки для того, щоб підтримати нашу військову потугу. Тому я був би дуже обережний, коли говорив про те, що ми можемо жити за часів війни так, як ми жили раніше.
Але при цьому є два питання, які сьогодні мені здаються найскладнішими для системи українського державного управління. Перше питання — це корупція, і, на жаль, за часів війни ми можемо констатувати, що кількість корупційних схем, очевидно, зростає, тому що менше контролю і виникає багато можливостей для корупції. З іншого боку, є також проблема, що ми повинні навести лад у державних фінансах, ми повинні брати гроші від наших міжнародних партнерів, але використовувати їх максимально ефективно. Тому що інколи складається така ситуація, коли нам готові надавати фінансову допомогу і не тільки її, а ми банально не можемо її використати. Тому ці дві проблеми треба вирішувати. Ясно, що корупція за часів війни – це мародерство, і це просто найвищий воєнний злочин із погляду економіки.
Нестача робочих місць та повернення ВПО з-за кордону
Так само великою проблемою залишається нестача робочої сили. І єдиний вихід, як каже влада, це повернення мільйонів українців в Україну. Як ви думаєте, чи є шанси повернення в Україну з-за кордону мільйонів українських ВПО?
Сьогодні важко про це сказати, тому що коли люди роблять вибір залишатися чи їхати, це дуже залежить від багатьох чинників. Сьогодні, на жаль, жити в Україні дуже небезпечно, і це стимулює не повертатися. Це можна зрозуміти по-людськи. Друга проблема — якщо люди будуть повертатися, вони повинні мати соціальні стартові умови, зокрема житло. Якщо візьмемо велику кількість ВПО, які навіть перебувають на теренах України, але проблеми з житлом, проблеми окупованих територій нікуди не поділися. І тому в цьому сенсі, я думаю, що це не буде простим і дуже швидким процесом. Навіть якщо ми сьогодні виграємо війну, ми починаємо зміни, які дають одразу результат, хоча це не завжди буває в реальній економічній політиці, все одно люди будуть дивитися і думати стосовно перспективи бути тут чи залишатися за кордоном.
Тому, коли ми говоримо про проблеми робочої сили, то українці є величезним ресурсом за кордоном, але при цьому нам також треба думати про продуману імміграційну політику. Це також проблеми, пов’язані зі структурними проблемами. Очевидно, треба вирішувати соціальні проблеми для того, щоб жінки, які сьогодні залишаються в Україні, які доглядають за дітьми і виконують дуже важливі сімейно-соціальні функції, мали можливість піти на роботу. А це питання дитячих садків та інфраструктурного забезпечення відповідних потреб, хто буде сидіти з дітьми. І це питання безпеки для дітей. Прекрасно розуміємо, в мене може бути робота, зранку тривога, починається обстріл, я сиджу з дитиною в бомбосховищі й про жодну роботу не йдеться. Зрозуміло, що тут не може бути єдиного рішення, їх має бути цілий пакет, у рамках якого можна бути вирішити цю проблему. Не думаю, що одразу, але в середньостроковій і довгостроковій перспективі це можливо.
2024 року виявилися практично всі економічні проблеми РФ, пов'язані з війною
Для об'єктивного аналізу – оцінка ситуації в економіці країни-агресорки РФ.
З моєї точки зору, як і багатьох моїх колег-експертів, саме 2024 року виявилися практично всі економічні проблеми Російської Федерації, пов'язані з війною. Ті проблеми, які не вирішувалися роками, але влада закривала на них очі, тому що надходили долари від колосального експорту природних ресурсів газу, нафти, металів тощо. Крім того, війна не є безплатним задоволенням. Ми бачимо, що на сьогодні в Російській Федерації вже багато людей розуміють, що дилема "гармати проти масла" вирішується на користь гармат. Тут є три економічні аспекти.
- Перший: ми бачимо великі проблеми, з якими стикаються флагмани російської економіки, вперше за всю свою історію. 2024 рік — це рік колосальних збитків "Газпрому" і багатьох інших великих компаній, на яких фактично трималася і тримається поки що російська економіка.
- Другий: проблеми, пов'язані з робочою силою і з відтоком капіталу, тому що майже тисяча компаній пішла з Російської Федерації, а зробити імпортозаміщення їм не вдавалося в найкращі роки, а сьогодні зробити це складно і поготів.
- Третій момент — зростання цін. Ми бачимо надзвичайні зусилля, які намагається застосувати Центральний банк Російської Федерації, щоб зупинити зростання цін. Інакше економіка потрапляє в стан, який економісти називають стагфляцією. Тобто, з одного боку, ми бачимо гальмування темпів економічного розвитку, з іншого боку, розвивається інфляція.
При цьому, ми маємо визнати, що в російської економіки ще є певний запас. Навряд чи в 2025 році ми побачимо повний крах, коли бідні, нещасні, голодні люди ходять вулицями, підприємства не працюють. Цього не буде, але ми вже бачимо, як зростає невдоволення — не знаю, як серед російського населення, але серед великих підприємців, які реально втрачають гроші. З іншого боку, це також і проблеми, пов'язані з тим, що російська економіка деградує в широкому розумінні цього слова. Але не забуваймо про те, що коли ми говоримо про російську економіку, то ми говоримо про "Газпром", про великі компанії, про великі банки, ми говоримо про Москву, Санкт-Петербург та багато чого іншого, а не забуваємо про те, що значна частина російських регіонів завжди жила погано. Тому в цьому сенсі російське населення, особливо десь там у глибинці, звикло жити так, як воно жило. І в цьому сенсі це проблема, на яку треба зважати.
