Фото: aa.com.tr
Влітку Україна зможе вже повноцінно брати участь в засіданнях Асамблеї держав
Верховна Рада підтримала ратифікацію Римського статуту Міжнародного кримінального суду 21 серпня 2024 році. 24 серпня президент України Володимир Зеленський підписав ухвалений закон. У чому важливість цієї події і які вже зараз можливості отримує Україна?
З 1 січня можливості одразу не з'явилися. Вони з'являться в спеціальному органі, який називається Асамблея держав – це зібрання всіх держав, які заснували Міжнародний кримінальний суд. Вони збираються двічі на рік. Якраз це було в грудні і буде влітку в червні, де Україна зможе вже повноцінно брати участь в засіданні. Там є ключові питання. Вони стосуються бюджету суду, куди направляються гроші. Від цього залежить, чи буде збільшено розслідування щодо України, тому що все впирається в розмір бюджету, бо МКС не має великого бюджету. І друге питання, на яке буде Україна мати вплив – це вибір суддів Міжнародного кримінального суду. Україна може навіть висувати свою кандидатуру на виборах. І так само будуть пізніше вибори прокурора Міжнародного кримінального суду. Кожні декілька років він переобирається і Україна голосуватиме. Це теж має великий вплив, тому що можна обирати більш лояльних до України суддів.
Повноцінна участь України у МКС ще й може спростити доступ українцям, які постраждали від безпосередньо російських злочинів до спеціального Цільового фонду для потерпілих. Чи зможе Україна впливати на те, як дійсно розподілятимуться ці гроші? Кому вони дістануться?
На жаль, поки що ні, це від цього не залежало, тому що цей Цільовий фонд працює тільки з потерпілими, коли справа вже переходить зі стадії слідства в суд. Коли є затримана людина і щодо неї вже здійснюється обвинувачення і відповідно розгляд справи в суді. Тоді тільки цей фонд починає свою роботу. Тому теоретично це можливо, але в майбутньому, коли будуть розглядатися справи. На сьогоднішній день в МКС є дві основні магістральні справи. Одна – депортація українських дітей, друга – пов'язана з навмисним обстрілом цивільних об'єктів. По першій справі Путін і Львова-Бєлова мають ордер на арешт. По другій справі – вищі воєначальники Російської Федерації, які організовували обстріли українських цивільних об'єктів, українських міст, електростанцій. На сьогодні поки що ось ці дві справи. Я думаю, що буде ще більше справ і потерпілі по цих конкретних справах можуть отримувати певні компенсації в майбутньому. Загалом щодо компенсацій українцям – потрібно звертатись в іншу структуру, в Реєстр збитків, створений Україною спільно з Радою Європи. В цьому році буде відкрито 40 категорій потерпілих, які можуть отримувати відшкодування за нанесені їм збитки, зокрема за пошкодження майна, насильство, вбивство рідних, тобто за шкоду від дій Російської Федерації.
Міжнародний кримінальний суд все одно буде шукати цих людей до кінця їхнього життя
За останні півтора року у МКС було оголошено шість ордерів про арешт російських високопосадовців. Це, зокрема, Путін, Львова-Бєлова, Сергій Кобилаш (російський генерал-лейтенант, який здійснював килимове бомбардування густонаселених територій Маріуполя – ред), Віктор Соколов (офіцер ВМС Росії, колишній командувач Чорноморським флотом. З 10 жовтня 2022 по 9 березня 2023 років організувавав масовані ракетні удари по енергетичній інфраструктурі України. Через це загинули десятки мирних жителів України. Російська армія використовувала крилаті ракети "Калібр" – ред), Сергій Шойгу і Валерій Герасимов. Що далі? Орден видали, але якщо ці люди залишатимуться на території Російської Федерації, то він і буде просто в статусі ордера? Реально притягнути до відповідальності ось цих шістьох, по яких маємо ордери? Якщо говорити про перспективи, після того, як від 1 січня ми вже повноправна держава-учасниця Римського статуту Міжнародного кримінального суду, то, можливо, таких ордерів буде більше і наскільки більше? Від чого це залежатиме?
Я сподіваюсь, що буде більше. Це дуже важливий політичний крок, що Україна стала учасницею Римського статуту. Це означає, що вона сама ухвалює ті правила, які там є, і, відповідно, інші країни будуть допомагати їй більше. Тому, я думаю, справ буде більше. Там є справи, які зараз інтенсивно розслідуються в Україні. Відкритий Офіс прокурора спеціально для цього в Україні. Працюють слідчі в Україні і вони шукають постійно свідків злочинів. Тому робота ведеться.
Друге питання складніше. Звичайно, це здається зараз неможливим. Але якщо ми подивимося в історичному вимірі, то, наприклад, коли Слободан Мілошевич вчиняв свої злочини в Югославії, то теж ніхто не думав – він був абсолютно недосяжний, він був, як зараз Путін. Ніхто не думав, що через декілька років його будуть видавати в Спеціальний трибунал по Югославії і він буде сидіти на лаві підсудних. І так само є доволі багато інших, яких зловили після цього. Минає певний час і пізніше їх все одно ловлять. В Росії може змінитися влада, можуть змінитися політичні обставини. Людина просто може виїхати, наприклад, на відпочинок до Грузії, у Вірменію, ще десь в якусь країну, навіть не підозрюючи, і бути заарештованим, тому що він може навіть про це вже не думати через 5-10 років. Звичайно, якщо це літня людина, то шансів менше, але, наприклад, Львова-Бєлова – у неї ще життя довге. Тому, я думаю, що цікавість в тому, що попри всі політичні домовленості, може бути якийсь незручний для нас мир, а Міжнародний кримінальний суд все одно буде шукати цих людей до кінця їхнього життя. І вони будуть в міжнародному розшуку до кінця свого життя. І, звичайно, Путіна можуть не арештувати, поки він президент, тому що у нього є імунітет, він його захищає, але всіх інших, на яких видані ордери, на них імунітетів немає. Їх заарештують, щойно вони виїдуть за кордон. Історія дуже чітко показує, що більшість людей ловлять.
20 років тому міжнародної системи кримінального правосуддя не було і притягнути когось до відповідальності було практично неможливо
Як би ви оцінили наш шлях до цього членства? Низка країн не є підписантами і не ратифіковували його. Згадаємо Сполучені Штати, Китай, Індію, Ізраїль…
Цієї осені розпочався процес імплементації норм Римського статуту в українське право, тому що Римський статут – це не тільки діяльність Міжнародного кримінального суду, це перелік понад 40 міжнародних злочинів, які дуже важливо перенести в українське право, щоб українські слідчі розслідували діяння Росії відповідно до міжнародного права. Тоді це буде мати більше міжнародне визнання. І тут у нас є певна проблема. Ми ухвалили один закон в жовтні, але вже на початку грудня ми ухвалили проєкт закону №11538 і №11539, які нас повертають в 2015 рік. Це два дуже проблематичні законопроєкти, які ухвалені були чомусь в першому читанні. Проти них виступають Офіс Генпрокурора, слідчі, Міністерство юстиції, але парламент його чомусь ухвалює. Для мене в цьому немає жодної логіки. Тому в Україні є ще завдання – імплементувати норми Римського статуту в міжнародне право.
Чому країни не ратифікують? У кожної країни є свій процес. От Сполучені Штати… Для того, щоб ратифікувати, потрібно змінити власну Конституцію. Всі ці злочини, які є в Римському статуті, містяться в їхньому національному праві. Вони виконали всі вимоги Римського статуту давно. Вони були одними із тих, хто просував ідею в 90 роках тоді ще створення Римського статуту. Для них би це нічого суттєво не змінило. Єдине, що вони побоюються, що через їхні операції за кордоном (після терористичних актів 11 вересня 2001 року) можуть бути якісь певні розслідування проти них. Там було дуже багато розслідувань проти американських солдатів самої американської юстиції. Бо вони не толерують ці злочини. Ну і в ситуації, наприклад, з Ізраїлем – вони побоюються, що це буде використано політично проти них. І був великий пресинг зараз, щоби видати ордер на арешт лідерів Ізраїля. І це якраз їх переконує в тому, що поки триває війна, вони не можуть до цього приєднатися. Якби війна закінчилась, наприклад, то вони би до цього приєдналися. Вони підтримують ці ідеї і глобально з кожним роком декілька країн приєднується до цієї системи, вона виправдовує себе. Єдина її проблема на сьогоднішній день – це те, що вона дуже мало розслідує і від неї дуже багато очікувань. А вона спромоглася закінчити судовий розгляд справи тільки одиниць людей, тому її ефективність не дуже висока. Але це теж політичний фактор, тому що держави стримують цей інструмент, бо він наднаціональний. І це дуже небезпечно для Росії, Китаю, щоб їм хтось ззовні казав, що їм щось не можна робити. Вони прикриваються поняттям національного суверенітету і цим захищають. Росія, наприклад, зараз захищає вчинення цих тисяч злочинів в Україні своїм національним суверенітетом. Це, звісно, неправильно і це проблема міжнародного права, з яким треба боротися. Якщо подивитися 20 років тому, то цього всього взагалі не було. Цієї міжнародної системи кримінального правосуддя не було і притягнути когось до відповідальності було практично неможливо. Зараз є практична можливість притягнути, є міжнародні ордери і дві третини країн в світі підтримують цю систему і готові затримувати всіх цих людей. Я думаю, що це доволі багато.
.jpg)
Володимир Яворський. Фото Детектор медіа
До сьогоднішнього дня невідома жодна справа, яка би розслідувалась МКС проти українських військових
Чи є ризики для України і, зокрема, для українських військових і безпосередньо сама ратифікація і набуття вже повноправного членства. Київ планував робити ратифікацію, але з приміткою, яка забороняє МКС в найближчі сім років притягати до відповідальності громадян України за воєнні злочини. Чи працює це станом на сьогодні і після семи років виходить, що буде можливість в МКС порушувати справи проти українців? Чи зараз так само це можливо зробити?
Україна справді зробила це застереження і на сьогоднішній день невідомо, чи Міжнародний кримінальний суд його прийняв. Тому що формально він може відхилити це застереження з тієї причини, що воно задумувалось раніше, як перехідне. Тобто коли Україна не має юрисдикції і їй потрібен перехідний період, щоби трансформувати якісь певні національні стандарти, національну практику. Але специфіка України в тому, що ми визнали повну юрисдикцію Міжнародного кримінального суду ще в 2015 році. Тому він міг повністю розслідувати будь-які злочини щодо українців ще з 2015 року. До сьогоднішнього дня мені невідома жодна справа, яка би розслідувалась Міжнародним кримінальним судом проти українських військових. Я не знаю таких випадків. І головна причина в цьому: є чітка позиція президента і Офіса Генпрокурора, що вони не толерують ці злочини, які є в Римському статуті, бо це дуже тяжкі злочини. Це масові злочини, злочини проти цивільного населення цілеспрямовані, організовані, коли вони вчиняються не просто з помилкою, наприклад, що якийсь шахед, БПЛА попав не туди, куди треба. А коли цей БПЛА систематично, наприклад, атакує цивільне населення по всьому фронту. Дуже складно вчинити українським військовим такий злочин, тому що у нас нема таких практик. І плюс до цього є доволі активна позиція Офісу Генпрокурора, бо були випадки, які викликали міжнародний резонанс, наприклад, коли українці поводились погано з військовополоненими російськими і були відео певні цього в інтернеті, то Офіс Генпрокурора одразу відкривав розслідування. А специфіка Міжнародного кримінального суду – він працює лише в тих справах, де немає розслідування на національному рівні. Тобто якщо Україна відмовиться розслідувати якусь справу проти українського військового, тоді теоретично лише, можливо, буде така можливість Міжнародному кримінальному суду відкрити таке розслідування. Але до цього часу жодного такого епізоду мені не було відомо.
В 2008 році, коли РФ розпочала війну проти Грузії, подавала заяви проти грузинських політичних і військових діячів в Міжнародний кримінальний суд. Грузинська влада подавала позови проти Росії. І на вивчення тих справ було витрачено судом близько 10 років. Суд покарав лише трьох чиновників до того ж не визнаної Південної Осетії, але не Росії, яка по факту їх контролювала. Росія може подавати позови проти українських громадян в нинішніх реаліях? Яка участь зараз росіян в ратифікації Римського статуту, взагалі в роботі Міжнародного кримінального суду?
Про Грузію. Ці три особи оголошені в міжнародний розшук, виданий ордер на арешт і Міжнародний кримінальний суд чітко сказав, що по цих справах це далеко не кінець. Специфіка дій Росії в Грузії, що вони це робили не публічно, вони не публічно підтримували ту владу і немає таких відкритих доказів, як, наприклад, по українських справах, де Путін віддавав прямо указ про депортацію українських дітей. Після цього, коли був виданий ордер на арешт Путіна, то проти більше половини суддів Міжнародного кримінального суду і прокурору Міжнародного кримінального суду в РФ були порушені кримінальні справи і Росія їх подала в свій національний розшук. Це відповідь на те, в якому стані зараз ратифікація з боку Російської Федерації. Вони категоричні противники Міжнародного кримінального суду. В Міжнародний кримінальний суд може будь-хто надсилати будь-які документи. Але МКС дуже чітко розуміє, що відбувається, хто така Російська Федерація. І коли нещодавно була хакерська атака на Міжнародний кримінальний суд, то є великі підозри вважати, що за нею стоїть теж російське угруповання, тому для Міжнародного кримінального суду він не є в ілюзіях, хто така Російська Федерація. І він не буде просто на цих доказах ґрунтувати будь-які обвинувачення. Для цього потрібні більш серйозні докази, які доволі складно зібрати.
Україна зможе висувати свого кандидата в МКС. Чи складна ця процедура, які наші можливості? Це відбудеться не швидко, ви говорили про 2026 рік.
Зараз якраз будуть переобрання, там практично кожен рік є така певна партія суддів, які переобираються, щоб суд міг постійно продовжувати свою роботу. Загалом крім знання мов потрібно мати дуже високу кваліфікацію. У нас є такі декілька людей в країні. Чи Україна їх висуне? Це вже питання політичне. Для українських адвокатів це теж можливість. Вони можуть зараз подаватися в реєстр Міжнародного кримінального суду, щоб стати адвокатом, який може представляти потерпілих в процесі в майбутньому. На сьогоднішній день жодного українського адвоката в реєстрі Міжнародного кримінального суду немає. Якщо справа, наприклад, щодо українських дітей потрапить до суду, то вона буде розглядатися за участю іноземних адвокатів, а не українських. І це прикро. Українські адвокати теж могли би це робити. Звичайно, там є певні вимоги до кваліфікації, знання мов, але можливості в Україні є.
