Воїн спецпідрозділу ГУР МО України "Артан". Фото: facebook/artan.gur
"Основне завдання окупантів незмінне – досягнення кордонів Донецької області"
Ми далі фіксуємо активність ворога на різних ділянках фронту, зокрема, на Донеччині. Чого із вашого досвіду очікувати від росіян у 2025-му році?
Якщо брати загалом, то наприкінці 24-го – початку 25-го року окупанти активізувалися відразу на кількох напрямках. Основне завдання у них незмінне – досягнення кордонів Донецької області. У них на шляху зараз Курахове та Покровськ, де йдуть запеклі бої. Далі вони активізувалися на Запорізькому напрямку. Там наразі вони діють точково, здійснюють певні наступальні дії, але поки що без глобальних результатів. Тобто, окупантам не вдається досягнути своєї мети, в тому числі завдяки нашим побратимам. Взагалі, якщо проаналізувати дії окупантів, то вони кинули значні свої ресурси на проведення цієї операції. Завдяки їхнім невдалим діям у них величезні втрати. Про це говорять страшні, кричущі числа – це 48 тисяч приблизно втрат у них особового складу. У 23-му році вони себе більш стримано вели. Ми, як підрозділ Головного управління розвідки Міністерства оборони України "Артан", зустріли Новий рік на позиціях. Досить важко йдуть там бої, з певними перервами. Нам не тільки вдається стримувати ворога, а й проводити точкові контрнаступальні дії і навіть рухатися вперед.
"Зараз росіяни діють хаотично і цілі їхні ми розуміємо"
Контрнаступальні дії Сил оборони України були нещодавно й на Харківському напрямку, там теж вдалося відбити частину територій. Але все-таки цьогоріч від росіян чого чекати – такої самої активності, як у 24-му році?
Зайняти нові території – це одне завдання. Далі їх треба утримувати і на це потрібно мати певні ресурси. Усе залежить від того, чи вони їх знайдуть. Побачимо. Зараз вони діють хаотично і цілі їхні ми розуміємо. Чи окупанти їх досягнуть, це питання.
А в чому може виникнути проблема з ресурсом у росіян для утримання території?
У кожній армії є чітко розписані тактичні дії і до цього підтягуються резерви. Тобто, всі розрахунки для того, щоб ви здійснили певний військовий маневр і потім закріпилися на позиції. Якщо ви тратите ці всі ресурси не за призначенням, тобто не для того, щоб закріпитися, а для штурму, а далі немає ким кріпитися, то навряд чи їм це вдасться.
Тобто, розвідка наша бачить, що в них можуть виникнути певні дефіцити на виконання цього завдання?
Ми всі ж маємо розуміти, що там такі ж самі люди, як і ми. У них є певний потенціал, можливості. Але вони так само мають якісь певні межі, за які вони теж не вийдуть. Тому, я думаю, що не так усе солодко у окупантів буде.
Михайло, позивний "Фантом". Фото з особистого архіву
"У нас є нереалізований потенціал "Укроборонпрому"
Ви говорите суголосно із прогнозами Кирила Буданова, який нагадав про своє інтерв'ю від 23-го року, в якому він говорив, що 24-й рік буде дуже складним, так воно і сталося. А щодо 2025 року, то тут у Буданова більше оптимізму. На вашу думку, які це можуть бути об'єктивні фактори, які надихають вашого шефа говорити, що 25-ий рік буде кращим?
Кирило Буданов є начальником ГУР МО України. Він має доступ до чутливої інформації як в Україні, так і ззовні, на окупованих територіях і навіть у країні-агресорці. Тому він розуміє, про що говорить. Як розвіднику, як колишньому спецпризначенцю, я йому особисто довіряю. Я можу сказати своєї бачення. По-перше, ми ще не зреалізували всі пакети допомоги, які нам надали наприкінці 24-го року міжнародні партнери. У нас ще є нереалізований потенціал "Укроборонпрому", що теж може відіграти певну свою роль і несподівано вдарити по Росії. По-друге, Росія також втрачає. Я щойно сказав, які втрати. Але вони втрачають не тільки особовий склад, а й техніку, основні засоби. І їм поповнювати їх ще важче, ніж в Україні.
Саме тому вони живою силою намагаються компенсувати брак техніки?
Я думаю, що так. Ви ж бачили напевно відеосюжет, я так розумію, "азовців", де штурмові дії окупанти проводили на самокатах. Я думаю, що таких речей ми ще багато побачимо. Ми постійно спостерігаємо за тією стороною, там теж не так все солодко, теж певна деморалізована публіка.
Деморалізована?
Так, звісно. Вони ж їх кидають і ззаду стоять загороджувальні загони, які їх не пускають назад.
"Страх за життя у окупантів більший, ніж бажання грошей"
Але це ж, по суті, вже добровольці. Російська регулярна армія, напевно, була знищена ще в перші роки війни. А це здебільшого люди, які підписують контракт і добровільно йдуть у військо. І що, у певний момент вони хочуть розвернутися назад?
Страх за життя більший, ніж бажання грошей. Які б вони там не створювали умови, заохочення, підписання першого контракту чи якась фінансова винагорода, вона не замінить бажання вижити. Це моя особиста думка. І третій пункт, який я хотів би ще додати, це все-таки закрита ситуація в самій державі Росія. Обіцяна триденна війна перейшла у трирічну. І відповідна спільнота, яка заможна, яка впливає на певні процеси, незадоволена. Як вони будуть діяти у тих чи інших моментах, ми не знаємо. Це все може зіграти на користь України. Будь-які переломні моменти відбуваються миттєво. Нам залишається просто вичекати.
"Наші бійці ніколи не думали про "війну паперову"
Хотіли б ще поговорити про ваш підрозділ. Як трансформувався "Артан" у контексті воєнної розвідки за час Великої війни?
Я особисто попав у цей підрозділ у 2022 році разом із своїми побратимами, добровольцями. Ми не були професійні військові. Ми стали ними у 23-му році, нас офіційно оформили. До того часу були всі ці перехідні моменти. Розуміємо, що держава Україна не була готова до такого і були певні моменти реєстрації, узаконення. Ми ж діяли всі зі зброєю в руках і якийсь статус нам потрібно було дати. Наш колектив був сформований на початках середнім віком приблизно 35+. Тобто це були досвідчені люди в управлінні, це вихідці з бізнесу, з професійного спорту, ветерани тощо. Там багато різних, багатогранних людей. І всі ми розуміли, яким чином будується будь-яка структура. Це вміле управління, організація управління, яке систематизує роботу, розподіляє функції. І наш лідер, командир Віктор "Титан", успішно з цим впорався. Швидко запустились процеси, почали набирати людей.
По-перше, наші бійці ніколи не думали про паперову роботу або "війну паперову". Вони винятково займаються бойовими розпорядженнями. Це їхня основна функція. Далі, після БЗВП, ми робимо ще додаткову підготовку із професійними інструкторами, які інтегрують їм знання бойового досвіду на моменті сучасному. Тому що війна постійно змінюється – тактика, застосування, засоби. І нас почали поповнювати люди. Не тільки мобілізовані, а й добровольці. Приємно було бачити таку кількість молодих хлопців, патріотично налаштованих.
А дівчата?
Дівчат мало. Ви маєте розуміти, що ми – спецпризначенці. Із відповідними функціями – є велике фізичне навантаження. Як правило, в нас всі мають бути дуже добре фізично підготовлені.
Воїн спецпідрозділу ГУР МО України "Артан". Фото: facebook/artan.gur
"Завжди, хто воює, той має найкращий досвід і підготовку"
Чи є у світі рейтинг військових розвідок країн? Якщо є, то де ГУР у цій системі, на якому місці зараз? Наскільки вас шанують за кордоном і цікавляться вашим досвідом?
За кожним рейтингом слідкують певні інститути. Відповідно за таким, напевно, також слідкують. У нас досить високий рейтинг за рахунок того, що ми – країна у стані війни. І завжди, хто воює, той має найкращий досвід, найкращу підготовку, найкраще забезпечення. Тому всі міжнародні партнери зацікавлені тут усі свої засоби тестувати.
"Ми переходимо до роботизованих систем, щоб берегти життя людей"
Ми розуміємо, що зараз чи не першорядну роль на фронті відіграють безпілотні системи, дрони. На ваш погляд, яка їхня роль буде у 2025 році та на чиєму боці буде перевага?
Війна взагалі змінилася порівняно з 22-м роком, не кажучи вже за 2014-й. Вона перейшла більше у позиційну і відповідно наситилась безпілотними системами управління. Це не тільки повітряні дрони, це й наземні дрони, надводні. Ми переходимо більш до роботизованої системи для того, щоб берегти життя людей. Ви маєте зрозуміти морально-психологічний стан військового, який не може зреалізувати свої навички у штурмових діях, тому що постійно над тобою нависає загроза. Постійно щось бомбардує, скидає, атакує, не дає можливості рухатись. Ці фактори дуже впливають на боєздатність підрозділу і потрібно інтегрувати ці всі технічні можливості в розрахунки бойових виконань. Тому зараз це більше війна технологій. Україна швидко взяла на озброєння, навіть деякі прилади не кодифіковані, бо не встигає система це все проводити. Настільки все змінюється, настільки все розвивається. Те, що було актуально колись, через пару хвилин взагалі не актуальне.
Безпілотні комплекси підрозділів ГУР МО України. Фото: facebook/artan.gur
"Оптоволокно має певні мінуси"
Зараз актуально і це велика проблема для наших воїнів на фронті – ворожі дрони на оптоволокні. Що з цією проблемою робити?
Я би не сказав, що це якесь досягнення. Оптоволокно вже давно всім відоме. Ми теж його використовували точково, але воно не завжди ефективне. Це про те, що будь-який засіб мусить мати певні умови для використання. Оптоволокно має певні мінуси. Воно не має можливості далеко летіти, бо весь зв'язок передається по волокну. По-друге, воно зменшує корисне бойове навантаження дрона. Тобто, ви не можете причепити до нього більший снаряд, оскільки вага цього волокна теж займає. І ви це все розраховуєте. Тобто, ви можете діяти на короткий відрізок і з мінімальним навантаженням.
Читайте також: "Заморозка" війни перетворить Україну на "другий Ізраїль" – Андрій Мельник ("Фаворит")
