Девід Лінч. Фото: facebook/davidlynchofficial
"Це був мій улюблений режисер"
16 січня на 79-му році життя, не доживши 4-ох днів до дня народження, помер американський режисер, сценарист Девід Лінч. Щоб ви хотіли сказати в першу чергу, говорячи про Девіда Лінча і його внесок у культуру та кінематограф?
Із суто персонального погляду я хочу сказати, що це був мій улюблений режисер. Я дивився всі його фільми, деякі з них неодноразово. І він багато чого мене навчив. А щодо внеску в світове кіно, то я думаю, що мабуть, це була найбільша після Луїса Бунюеля постать, яка змогла імплементувати, втілити мову сюрреалізму в кінематографі. Я більше аналогів не бачив. При всьому тому, що він, до речі, абсолютно не схожий на Бунюеля жодним чином. Тобто після нього, наприклад, стало неможливо сприймати жанр телесеріалу таким, як він був раніше. Тому що "Твін Пікс" (Twin Peaks), створений Лінчем ще в 90-му році, став просто дивом якимсь, сенсацією і справжнім осяянням. І після нього стало просто неможливо вже фільмувати серіали так, як вони фільмувались раніше. Зараз кажуть, що ми живемо в золотий час телевізійної драми, але почалося це з Лінча ще в 90-му році.
"Це людина візіонер, яка рухала кінематограф як такий"
Теж саме можна сказати про його найкращі фільми для широкого екрану. Кожен із них ставав подією. Кожний з них є абсолютно унікальним. І мову кінематографа ці фільми розвивали у дуже несподіваному напрямку. Такі фільми, як "Малхолланд Драйв" (Mulholland Drive), або широкоформатна версія "Твін Пікс", або "Дикі серцем" (Wild at Heart) , або "Блакитний оксамит" (Blue Velvet) – це все фільми, які стали класикою ще за життя їхнього автора. Так що це людина візіонер, революціонер, яка рухала кінематограф як такий. Дуже небагато режисерів були здатні на таке за всю 120-річну історію кінематографа. Якщо так коротко, то от його внесок.
Дмитро Десятерик. Фото: facebook/Retliff
"Думаю, що "Твін Пікс" будуть переглядати і надихатися"
На мою суб'єктивну думку, "Твін Пікс" – це, напевно, точно одне з найбільш популярних творінь від Девіда Лінча. Але хочу повернутися до тези, що після виходу цього серіалу в 90-му стало зрозуміло, що неможливо вже повернутися до знімання серіалів так, як це робили раніше. А якщо зараз людина подивиться цей серіал вперше, молоде покоління, яке починає цікавитися кінематографом, то чи буде це відчуватися так само революційно? Чи буде відчуття чогось неповторного? Чи це спрацювало тоді і зараз таким не є?
Нащо гадати. Через 25 років він випустив третій сезон "Твін Піксу". І хоча, звісно, багато в чому його естетика була такою, як тоді в 90-му, все одно він виглядав дуже яскраво. Я не можу залізти у голови молодшої аудиторії. Але пам'ятаю, коли я був молодий і дивився того ж Бунюеля, великого сюрреаліста, які теж здавалося б зроблені багато років тому, деякі ще й до мого народження, я теж охав, ахав і думав, що не невже таке можливо. Тому, я думаю, що "Твін Пікс" будуть переглядати, будуть ним надихатися покоління і покоління. Мені здається так.
"Просто як ковток холодної текіли"
Що варто передивитися або ж подивитися в першу чергу? Я так розумію, що "Твін Піск" одразу заносимо до списку. Якісь ще картини Девіда Лінча варто?
Я, як українець, просто хочу порекомендувати "Малхолланд Драйв", тому що це фільм, який надихався творчістю Майї Дерен, киянки за походженням. Це раз. Два – "Дикі серцем". Прекрасна молодіжна драма з прекрасною музикою, прекрасними акторами. Просто як ковток холодної текіли. І "Блакитний оксамит" – трошки безумний, а інколи зовсім божевільний фільм, але теж дуже захоплюючий і неординарний. Ось ці три фільми я би рекомендував у першу чергу.
