Ілюстративне фото з відкритих джерел
Гончарук-Хомин: "На погані турнікети ніхто не жаліється. Тому що немає кому жалітися"
"На погані турнікети ніхто не жаліється. Тому що немає кому жалітися". Такі слова сказав інструктор з тактичної медицини, представник благодійної організації "Госпітальєри" Ігор Гончарук-Хомин, пояснюючи шкоду від неякісних турнікетів. Бо якщо цей виріб виявився поганим, людина помирає від кровотечі. Ігор наочно показав, що відбувається, коли турнікет має неналежну якість. Він запросив учасників зустрічі накласти одне одному запропоновані турнікети. Коли їх намагалися затягнути, вироби просто розсипалися.
Ігор Гончарук-Хомин: "Вони буквально не витримали навантаження. Механічна частина, яка має створювати відповідний тиск, просто розпалась. Відрізнити, якісний турнікет чи ні, зможуть люди, які в тематиці. Тому що є відповідні маркування і навіть у тактильних відчуттях можна відрізнити. Інколи підробки бувають дуже якісні, тож реально важко буває її розпізнати. Часом звичайний військовий не зможе зрозуміти, що в нього неякісний турнікет. Це питання має вирішуватися десь на вищих рівнях".
Розʼяснювальна лекція Ігоря Гончарука-Хомина відбувалась у межах виставки, що триває у книгарні "Сенс" на Хрещатику. Турнікети розвісили на стінах, взявши у рамки, наче картини, і вигадали до кожного "експоната" дотепну назву. Співорганізатор виставки Лесь Якимчук, директор волонтерської організації UA First Aid, показав виставлені зразки і пояснив, чому їх лише умовно можна назвати турнікетами.
Лесь Якимчук: Це турнікети, які зроблені на колінці різними "умільцями". Ми їх трошки поназивали від себе. Один із турнікетів повністю білосніжний, з дуже дивною конструкцією. Сама застібка прикріплена так, що в будь-який момент може відвалитися. Використаний пластик явно зламається. Насправді варто сказати, що є єдиний перелік хороших турнікетів, усі решта ― апріорі неякісні, оскільки їх переважно не тестують. Насправді турнікет має конкретну форму, він мусить затягуватися і прокручуватися. Тут немає що крутити, і дуже мало ймовірно, що ви зможете зупинити кровотечу. Адже турнікет піддається тиску, ти його крутиш і таким чином маєш перетиснути потік крові до кінцівки, відповідно ― створити відчутний тиск на кінцівку. Якщо тиск не створиться, то кров не заблокується і продовжить витікати з організму. Коли ми приїжджаємо до військовослужбовців, то нам показують, які в них є "турнікети", і ми міняємо. Звісно, бажано робити це системно та офіційно. Ці експонати на виставці ― їх різні волонтерські групи вилучили у військовослужбовців. Добре, що вони не використовувались.
Совсун: "На 11-му році війни ми не маємо критерію, які турнікети можна видавати українським військовим"
У лютому минулого року Верховна Рада ухвалила закон про організацію належного рівня медичного забезпечення ЗСУ. Однією з його ініціаторок була народна депутатка України, членкиня фракції партії "Голос" Інна Совсун. Ухваленню закону передували численні дискусії, розглядалися різні варіанти, щоб військові були забезпечені якісними медичними виробами.
Інна Совсун: Влітку 2023 року дуже активно постала проблема з турнікетами, коли багато волонтерських організацій забезпечували військо і побачили, що обсяги донатів падають. Вочевидь держава мала б переймати на себе функцію забезпечення турнікетами. Тоді було створено робочу групу у Верховній Раді, щоб розібратися і вирішити цю проблему. Спершу обговорювався варіант створення української лабораторії, яка буде тестувати турнікети, сертифікувати їх і таким чином вирішувати, чи можна допускати їх до військових. У процесі обговорення стало зрозумілим, що у нас немає фахівців, які знають, як тестувати турнікети, і немає грошей, щоб закупити обладнання для лабораторії. А це величезні корупційні ризики, бо, на жаль, довіри до українських органів влади у нас замало. Тоді було запропоновано альтернативний варіант, який знайшов своє відображення у новому законі ― визнавати те обладнання, ті протоколи лікування, які є в країнах НАТО. Закон ухвалили в лютому 2024 року. Ми рухаємося в НАТО, а отже, надання допомоги нашим військовим має бути таким самим, як і в арміях НАТО. У контексті турнікетів це означає, що українська держава зобовʼязана затвердити турнікети, що допускаються до українських військових, як такі, що допускаються в країнах НАТО. Тобто мав бути затверджений перелік турнікетів за стандартами НАТО. Це американський перелік TCCC (Tactical Combat Care Committee), яким користуються українські волонтери, коли купують турнікети. Його треба було затвердити на державному рівні. У цьому переліку є тільки американські турнікети CAT (Combat Application Tourniquet), він не дуже великий станом на сьогодні й до нього можуть потрапити інші найменування турнікетів. Паралельно ми працювали з американським комітетом з тактичної медицини TCCC, щоб він отримав українські турнікети і за відпрацьованою процедурою оцінив їх. Тобто наша ідея така: формуємо перелік турнікетів, які затвердив американський комітет і вони гарантовано працюють, а паралельно, якщо експерти скажуть, що якісь українські турнікети так само є хорошими та дієвими, то вони також потраплять у цей список. У цьому полягав задум законопроєкту.
.jpg)
Інна Совсун. Фото: facebook/Inna Sovsun
Нам потрібен перелік. Те, що досі ми не маємо якогось критерію, списку, де записано, які турнікети можна видавати українським військовим на 11-му році війни, це просто ганьба. Закон було ухвалено у лютому 2024 року, станом на зараз він не реалізований. Міноборони просто не виконує прямий припис закону про необхідність затвердити такі переліки. Я надіслала декілька запитів, на які отримала відповіді, мовляв, ми працюємо з НАТО, щоб створити лабораторію. Як це відповідає нашому законодавству і коли це буде зроблено, відповіді немає. А турнікети потрібно видавати зараз. І на цій лекції ми почули, що і як видають. Я підозрюю, що міг бути вплив українських виробників турнікетів. Вони блокували наш законопроєкт, це зрозуміло, бо у них бізнес і вони хочуть продавати свої вироби, частина з яких ніколи не пройде сертифікацію комітету тактичної медицини США. Можливо, якщо не вдалося заблокувати рішення на рівні Верховної Ради, то його заблокували на рівні Міноборони. Це єдине пояснення, яке я можу знайти. Воно не є достатнім, звісно.
Комітет тактичної медицини США взяв на тестування чотири типи українських турнікетів від чотирьох брендів, провели перші три етапи досліджень. Ці етапи пройшли три з чотирьох видів, а далі для фіналізації процесу потрібно зібрати польові дані про застосування цих турнікетів у реальних бойових умовах. Для цього потрібна участь української сторони ― Міністерства оборони України, яке мало допомогти зібрати ці дані у полях. І все застрягло. Тому зараз, якщо хтось каже, що американці не хочуть включати українські турнікети у свої списки, то це відверта брехня. Проблема не в американцях, а в тому, що українські органи влади цим питанням просто не займаються системно.
Щодо вартості турнікетів. Я не люблю рахувати життя у вартості. Але якщо один військовослужбовець скористався поганим турнікетом і загинув, з точки зору публічних фінансів ― це 15 млн грн витрат. Це непорівнянна цифра з невеликою різницею в оплаті американського турнікета відносно українського. Не ціна має бути вирішальною. Ми повинні дбати, щоб урятувати життя якомога більшої кількості військовослужбовців. Це єдиний критерій, про який ми повинні піклуватися. Немає такої ціни, щоб сказати: "Ми не готові цього заплатити. Нехай помирають". Про український турнікет SICH ми говоримо "якісний", виходячи з інформації, яка написана у соцмережах. Якщо буде підтверджено, що SICH працює і має такий самий ступінь ефективності, як САТ, і при цьому в неї буде нижча ціна, тоді 100% будуть закуповувати SICH. Це ж тендерна процедура. Питання не в ціні, вона навіть не обговорювалась. Питання в тому, щоб забезпечити якісні турнікети для військових. Це головне.
Я вважаю, що Міністерство оборони має відзвітувати парламенту на профільному комітеті та пояснити, що відбувається з реалізацією цього закону. Це про підзвітність уряду парламенту і це треба робити публічно. Тож будемо добиватися надання публічних відповідей на ці запитання.
Паутець: "Затверджений список ТССС ― це те, чим уже можна користуватися"
У дискусії, присвяченій проблемі неякісних турнікетів, брали участь також медики. Серед них керівниця напряму тактичної медицини фонду "Повернись живим" Людмила Паутець.
Людмила Паутець: Нам треба все робити покроково. Наприклад, затверджений список ТССС ― це те, чим уже можна користуватися, бо воно перевірено часом та якістю. А також треба придумати власний механізм перевірки турнікетів на якість. Просто якась лабораторія ― це великий ризик корупційної складової. Раніше ми це робили в "Укрмедстандарті", але там мають бути визначені прилади для вимірювання. Тобто хтось має прописати процедуру тестування цих турнікетів. Поки що у нас немає стандарту турнікетів, а є тільки технічне завдання з 2015 року. Треба перевіряти не лише виріб, але й усю лінію виробництва ― чи дотримуються процеси, з яких матеріалів їх виготовляють тощо. Поки що виробник не може надати гарантій, що в нього стабільна сировина і що людина на верстаті не зробить чисто технічну похибку. Це мають обдумувати фахівці, які перевірятимуть не медичні моменти, а міцність матеріалів, їхній хімічний склад і т. ін. Ще у 2014 році такі фізичні показники перевіряли в лабораторії КПІ. У державних лабораторіях має бути відповідне обладнання для перевірки якості турнікетів. І дуже важливо, щоб була стабільна сировина, стабільна лінія виробництва, а після першого дослідженого турнікета щоб усі наступні серії відповідали заявленому зразку. Тому що були випадки, коли виробник виготовляв три суперякісних турнікети, а всі інші робилися абияк, інколи шов перебивав внутрішню стропу тощо. Тобто були певні моменти, коли наступні партії виходили гіршої якості: 50-60% турнікетів відривалися на перших двох обертах.
Людмила Паутець. Фото: armyinform.com.ua
Якимчук: "Якби з’явився перелік турнікетів із конкретними назвами, які можна використовувати в ЗСУ, це вирішило б питання"
Лесь Якимчук: Військові часто просять замінити турнікети. Бо існує дивна філософія, що краще будь-який турнікет, ніж його відсутність. Але це не так. Насправді правильна логіка ― краще, щоб турнікета не було, тоді немає ілюзії безпеки. Адже коли в тебе поганий турнікет, то ти маєш ілюзію безпеки. А настає критична ситуація ― і ти не можеш собі допомогти. Коли ж турнікет відсутній, то ти його шукаєш. Якщо бойовий медик приходить і бачить, що в підрозділі погані турнікети, він звертається до нас, щоб замінити їх. У державі поки що немає легального механізму це зробити. А є якісь дуже дивні опосередковані половинчасті методи, які не завжди працюють. Але ми стараємося все-таки замінювати поганий такмед у Збройних силах.
Лесь Якимчук. Фото: facebook/Lesyk Yakymchuk
У ЗСУ є якісь речі на балансі військової частини, це записано в документі. Наприклад, є 200 турнікетів. Щоб їх замінити, їх треба списати. Тобто сказати, що 200 турнікетів ми викидаємо. Яка причина? Треба пояснити й описати, чому вони не підходять. Механіки для цього немає взагалі, тому легально це зробити ми не можемо. Неможливо написати запит "нам потрібні турнікети", тому що офіційно на балансі вони є. Отже, це буквально проблема регуляції. Мабуть, як казала пані Совсун, є якісь певні зацікавлені люди, котрі не хочуть, щоб ця регуляція з’являлася. Якби з’явився перелік турнікетів із конкретними назвами, які можна використовувати в ЗСУ, і більше ніяких, то це вирішило б питання. В такому разі вони не могли б мати в себе на балансі той непотріб. Але поки що з цим дуже туго ― регуляції немає, відтак нам доводиться "танцювати з бубнами".
