Звільнення Краматорська та Слов'янська від проросійських терористів: яким був початок російсько-української війни

Звільнення Краматорська та Слов'янська від проросійських терористів: яким був початок російсько-української війни

В ніч на 5 липня 2014-го року бойовики угруповання ДНР разом з російськими туристами були витіснені зі Слов'янська та Краматорська силами українських військових, а над містами підняли прапор України. Генерал-майор СБУ, екс-заступник Голови Служби безпеки України (з березня 2014 по червень 2015 року) Віктор Ягун в ефірі Українського радіо розповів, як визволення міст вплинуло на події 7 річної давнини та які висновки можна зробити сьогодні.

0:00 0:00
10
1x

Коли стало зрозуміло, що 7 років тому починається війни Росії проти України

Те, що Росія причетна до того, ми зрозуміли відразу, тому що була оперативна інформація і ми знали, що йшла підтримка і зброєю, і кадрами. В Донецьку та Луганську ми бачили приїзд автобусів з тої сторони. Тобто ми це все відслідковували. Просто у нас складалось враження, що вони просто розкачують ситуацію для того, щоб менше уваги зверталося на Крим і на події на Кримському півострові. Ніхто не сподівався, що вони перейдуть межу, тобто наш кордон і взагалі межу у концептуальному рівні, та візьмуть участь безпосередньо в бойових діях на території України. 

Те, що Росія взяла зброю в руки, ми зрозуміли після першого нападу на нашу оперативну групу 13 квітня у Семенівці. Тоді, коли ми ідентифікували, що це не просто група умовних шахтарів з берданками, а добре озброєна розвідно-диверсійна група з сучасним екіпіруванням та озброєнням російського зразка, якого однозначно немає на території України і на озброєнні української армії. Тоді все стало на свої місця і ми почали змінювати ситуацію і змінювати підхід. І, напевно, тому антитерористична операція більше нагадувала військову операцію, ніж це було на початках.

Про перший в історії незалежної України прецедент загибелі співробітника спецпідрозділу "Альфа" не від кримінальних елементів, а в бою з представниками спецслужб іноземної держави 

У нас було завдання від тодішнього виконуючого обов'язки президента Олександра Турчинова. Об'єднана оперативна бойова група в складі Служби безпеки, Збройних сил, Національної гвардії мала з'єднатися навколо Слов’янська і бронекулаком ударити по місту, тому що за нашими даними на той час ще не незначна кількість терористів була у місті, десь близько 25 осіб і частина ополченців з місцевого населення. Ми сподівалися, що несподіваний удар зранку 13 квітня дозволить нам захопити ключові точки і не дозволить їм опанувати містом. Оперативна група провела нараду в Донецьку на територію військової частини Національної гвардії, і всі малі з’єднатися в районі села Семенівка неподалік Слов'янська. І все видбулося трошки не так, як ми планували, тому що була якась незрозуміла дія з боку тодіишнього виконуючого обов’язки командучого десантних військ Швеця, і через це бронегрупа у складі шесті бронетранспортерів не з’єдналася з Нацгвардією. Зрозуміло, що перебування такої групи бронетехніки неподалік Слов'янська не могло не бути виявлено і місцевими мешканцями, і терористами. Інформація до них просочилася, і в цей момент з'явилася тодішній мер міста Неля Штепа, яка приїхала в складі незрозумілих осіб, які провели розвідку на території, зокрема подивилися, як ми озброєні, скільки нас, хто куди відходить. Я так розумію, що вони не сподівалися, що Збройні сили вступлять в боєконтакт, і вони розраховували на те, щоб розстріляти співробітників Служби безпеки і "Альфи" та керівництво, яке там було, і таким чином внесті незрозумілість в наші ряди і здобути тактичну перемогу. В той момент, як приїхала Штепа і почала розказувати нам, що місцеві мешканці нас не чекають і що ми самі розберемося, після цього вона раптово зникла і буквально за декілька хвилин з'явилася група, яка з двох боків обстріляла нас, і тоді були поранені і був загиблий. Геннадій Беліченко був перший офіцер спецслужб України, якій загинув на території України і так було розпочато лік наших загиблих на цій війні. 

Чому бойовики вийшли зі Слов'янська і перешли до Донецька 

Я думаю, що вони розуміли, що того піднесення і так званої революції "Русской весны" не вийшло. Населення не вийшло підняти, вони не змогли захопити такі величезні українські міста, як Харків, Запоріжжя, Дніпро і таким чином розширити анклав і на даній території і все буде зосереджене на Донецьку та Луганську, тому вони змушені були відступити та ті території. Вони відступали під захистом цивільних осіб, тобто взяли частину цивільного населення, це були сім’ї бойовиків, зокрема діти. І, можливо,  це один з тих моментів, коли було прийнято рішення не збільшувати жертви серед місцевого населення, навіть якщо це населення не підтримує Україну. Тобто в нас була зовсім інша концепція. Ми не йшли тотальним фронтом і не знищували населені пункти. Тому я думаю, що таким чином було прийнято рішення дозволити їм просто відійти. У той період всі сподівалися, що Україна перекриє кордон і їм не буде куди відступати і ми все одно змусимо їх вийти з цих міст. На жаль, Росія вступила в пряме зіткнення з українськими військами, і нам це так само не вдалося.

Про результати перебування бойовиків у Слов'янську та Краматорську 

Була надзвичайна розгубленість населення. У нас були співробітники, які не перейшли на сторону ворога і були в підпіллі, тобто фактично виконували наші оперативні завдання зі значним ризиком для свого життя. Вони дозволили нам отримати інформацію зсередини і ми приблизно уявляли, що там відбувалося.

Зрозуміло, що коли ми увійшли у місто ми побачили там уже яскравий оскал "русского мира". Нас здивувало, що основні точки, зокрема розташування бойових точок для можливого знищення авіації, розташовувалися саме в тих місцях, де або була переважна більшість населення, тобто в жилих районах, або на об'єктах інфраструктури, або в школах і дитячих садках. Тобто вони не стидалися прикриватися місцевим населенням і навіть це не приховували. І тому населення, напевно, вперше зіткнулося з тим, що насправді собою являють бойовики і що все, що вони говорили, не відповідає дійсності. Дуже багато людей, які, можливо, не дуже прихильно ставилися до України, до існування її як незалежної держави, вони різко змінили думку, буквально за місяці окупації, під якими вони знаходилися.

Чи були дії Росії запланованими чи спонтанними

Це була чітко спланована операція, але вона не була чітко прив'язана до дат. Тобто вони просто чекали слушного моменту, коли Україна буде такою, як вона була на розвирі 2013-2014 років, тобто ослаблена і розділена. Оперативні плани по захопленню Криму, можливих операцій на Сході і створення так званої "Новоросії" були давним-давно відпрацьовані, і вони тільки чекала цього моменту. І як тільки пішло захоплення Криму відповідно до відпрацьовано плану, вони відразу включили оперативну гру зі створенням так званих "народних республік", закиданням диверсійних груп на нашу територію, глибинною розвідкою, підбурюванням населення у великих містах. І вони не сподівалися, що Україна перегрупується, створить міцну добровольчу лінію, волонтери підключаться і армія відродиться. Це все було для них надзвичайно несподівано і завдяки цьому внутрішньому об'єднанню українців нам вдалося розламати їх плани.

Фото: Оbozrevatel